Головна
 

Le Monde: Грузинська криза знову порушує питання про російський вплив в Україні

17 вересня 2008, 21:52
0
3

Через кризу – до голосів виборців! Позиція Юлії Тимошенко щодо зовнішньополітичних питань допомагає їй набирати бали в електорату, - пише Крістоф Шатльо у французькій Le Monde

 

«Державна зрада». Для Віктора Балоги – впливового глави Секретаріату українського Президента Віктора Ющенка – немає інших слів для характеристики поведінки Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Він закидає їй те, що вона не досить рішуче засудила демонстрацію російської сили в Грузії у серпні. Недоведене звинувачення – не лише показовий приклад нездорового клімату, який вже кілька місяців панує у лавах урядової прозахідної коаліції в Києві. Воно ілюструє різні погляди Президента і глави уряду, підозрюваної у змові з великим російським сусідом, метою якої є швидше усунення Президента від влади.

«Для Москви Віктор Ющенко став нестерпним, разом із його активністю на підтримку вступу до НАТО. Кремль мріє про те, щоб здихатися його. Чому б не зробити це, поставивши на Юлію Тимошенко?» - риторично запитує західний дипломат.

Грузинська криза загострила недовіру Віктора Ющенка до Росії. Досі впевнений в тому, що «рука Москви» підлила отрути, яка могла коштувати йому життя у вересні 2004 року, тепер він більше ніж будь-коли вважає Москву «загрозою» для своєї країни. Маючи, за даними соціологічних опитувань, найнижчу підтримку серед виборців, Президент наразі впевнений, що Росія організувала теперішню політичну кризу, яка довела помаранчеву коаліцію – переможницю парламентських виборів 2007 року –до «розлучення». «Стосовно сценарію демонтажу наших демократичних цінностей, очевидно, що це – робота не лише наших політиків», - заявив він Le Monde. Президентський гнів викликали закони, які було раптово представлені Прем’єр-міністром і 2 вересня прийняті у Раді за підтримки проросійських депутатів Партії регіонів. Ці закони позбавляють Президента деяких повноважень на користь парламенту і уряду.

«Росія не в змозі створювати і руйнувати владу в Києві, але вона може впливати на неї», - розмірковує Михайло Міщенко, дослідник Центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. Незважаючи на ризик, Віктор Балога все ж дозволяє собі пускати поговір. За його словами, Москва нібито створила фонд вартістю «1 мільярд доларів для підтримки кандидатури Юлії Тимошенко на президентських виборах (які мають відбутися наприкінці 2009 – на початку 2010 року). Вона буде лише «агентом впливу Росії». «Це безвідповідальні атаки» (на Прем’єра – прим.пер.),- відрізав Григорій Немиря, який відповідає за питання європейської інтеграції в уряді Юлії Тимошенко.

«Прем’єр-міністр - проєвропейський політик за переконаннями, лише доводить свою гнучкість і прагматизм стосовно Росії, - аналізує ситуацію Михайло Міщенко, називаючи три мотивації її дій: «необхідність вести переговори щодо цін на енергоресурси з росіянами, враховуючи, що «Газпром» погрожує подвоїти ціну; здобути підтримку російськомовного Сходу України; мати змогу розпочати, у разі необхідності, переговори з Партією регіонів стосовно нової коаліції».

Підозри щодо домовленостей Прем‘єра з Москвою також підігріваються тим, що 22 липня в Києві Юлія Тимошенко зустрілася тет-а-тет із главою російського газового монополіста «Газпром» Алєксєєм Міллером. Рішення про зустріч було прийнято напередодні під час телефонної розмови між українським Прем’єр-міністром і її російським колегою Володимиром Путіним, який із часів символічної для України Помаранчевої революції взимку 2004-2005 років вважає Тимошенко «популярною і впливовою» жінкою-політиком. «І саме Юлія Тимошенко із тріумфом повідомила про свої переговори (з «Газпромом») у Кабінеті Міністрів», - говориться в інформаційному повідомленні Ukraine Intelligence.

У такій Україні, як її часто змальовують - глибоко розділеній між проросійським Сходом і українським Заходом, «Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) залучає на свій бік також прихильників із прикордонних з Росією регіонів», - каже Михайло Міщенко. І БЮТ має в цих регіонах унікальний для нашої країни потенціал для збільшення свого електорату. «Звичайно, - стверджує Григорій Немиря, - російськомовний не означає – обов‘язково проросійський». Проте не варто без необхідності робити себе мішенню для нападів Москви. У грузинській кризі Прем’єр-міністр, на відміну від Президента, обачно зайняла таку ж обережну позицію, як і Європейський Союз. Таку саму обережність займає Тимошенко, рідне місто якої – Дніпропетровськ (східна частина України) у питанні про розташування російського флоту в Криму чи про майбутній вступ до НАТО, стосовно якого, між іншим, немає одностайності в її партії.

«Якщо Москва розіграє карту Тимошенко, підтримка російських ЗМІ, до яких прислухається чимало людей на сході країни, може стати для неї дуже корисною, - каже західний дипломат. – За умови, що це робитиметься не так брутально, як за часів Помаранчевої революції». Візити Володимира Путіна, тодішнього президента Росії, до кандидата від Партії регіонів Віктора Януковича не завадили Віктору Ющенку перемогти.

Оригiнал матерiалу:

http://www.lemonde.fr/archives/article/2008/09/15/la-crise-georgi…

За матерiалами inoZMI

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах