Головна
 

АН: Українська головоломка

9 жовтня 2008, 10:31
0
2

Чергова політична криза в Україні знову продемонструвала, що система влади в країні перебуває в стані, близькому до колапсу, пише директор політичних програм Ради із зовнішньої і оборонної політики Андрій Федоров на сторінках російського видання Аргументы недели.

У ній наочно переплелися справді складні питання, пов'язані з майбутнім країни, з досить буденними ревнощами політичних суперників-соратників - президента України В. Ющенка і прем'єр-міністра Ю. Тимошенко. І чекати послаблення напруженості в Києві не варто.

Є кілька обставин, які сьогодні впливають на головних політичних гравців. Вони змушують їх робити кроки, часом досить необдумані.

Перш за все йдеться про те, що атака прем'єра на президента, яку було здійснено в останній місяць, не принесла бажаного результату. Тимошенко хотіла довести кризу до тієї точки, коли можна буде звалити Ющенка через імпічмент або якимось іншим шляхом, не чекаючи нових президентських виборів у 2010 році.

Але вона не врахувала того, що Ющенко був готовий до такого загострення і прямо грав на кризі у Верховній Раді. Він розумів - жодна політична сила країни ані організаційно, ні фінансово не готова до нових позачергових виборів.

У випадку їх проведення на виборчі дільниці прийде менше 50% виборців. Рада в результаті не буде сформована, і Ющенко стане єдиним керівником країни більш ніж на рік.

Відчувши певні вагання Тимошенко, її спроби зіграти на «московській карті», Ющенко свідомо посилив свою критику політики Росії. Від Кавказу до енергоресурсів – для того щоб, з одного боку, продовжити, узгоджену з Вашингтоном лінію на публічне розмежування з східним сусідом, а з іншого - різко обмежити Тимошенко можливості політичного маневру. Адже більше третини електорату, який підтримує Блок Юлії Тимошенко, негативно поставився до її спроб сформувати коаліцію з Партією регіонів, яка ще недавно вважалася головним ворогом «української демократії».

Антиросійська політика Ющенка Тимошенко заганяє в глухий кут. Будь-яке її «промосковське» висловлювання стає підставою для жорсткого тиску. Президент насправді це дуже добре розуміє, що тільки на кроках, спрямованих проти Росії, він може тримати в більш-менш дієздатному стані «помаранчеву коаліцію». Тому було б наївно припускати, що він змінить лінію своєї поведінки. Навпаки, з наближенням грудня - часу можливого рішення НАТО про прийняття України до набуття членства в альянсі - антиросійська риторика буде тільки наростати. Хоча зовні, звичайно, Ющенко буде говорити про важливість діалогу з Москвою.

Для Росії ситуація складається досить непросто. Діалог з Києвом об'єктивно буде проходити на підвищених тонах як по Чорноморському флоту, так і по низці інших питань. Опиратися у владних структурах України ми практично не маємо на кого - гра з Тимошенко насправді може закінчитися ще більшим погіршенням відносин. Вона ніколи не буде робити те, що їй невигідно, та її стратегічний інтерес ніяк не пов'язаний з нашими національними інтересами. Проблема ускладнюється тим, що Україна зберігає важелі тиску на нас у рамках нафтогазового транзиту і по багатьох інших позиціях.

У цій ситуації постає питання, що і як нам робити далі? Чи є шанс змінити стан справ у російсько-українських відносинах, або вони підуть під укіс?

Я думаю, що при всьому негативному фоні цих відносин ще не все втрачено. Перш за все з економічної точки зору. Погіршення відносин з Москвою в умовах кризи, яка насувається на нас усіх може коштувати Україні надто дорого. Її фінансова та промислова системи просто не витримають.

Але в кінцевому рахунку Росії не так важливо, хто персонально буде стояти на чолі України. Важливо, щоб у відносинах між нашими країнами, не перетнути «червону лінію», за якою піде геополітичне розмежування. Це залежить, насамперед, від Києва і того, як далеко він піде в бажанні «привступити» в НАТО.

Але якщо це відбудеться в грудні, то нам потрібно буде відкинути всі ілюзії та почати змінювати свою політику. В її основі - розуміння того, що розпочнеться процес формування «іншої України». Де історичне минуле, в тому числі слов'янська культура, опиняться заручниками військово-політичного альянсу, який не має жодних теплих почуттів до нашої країни. Буде час задуматися - які саме конкретні кроки зробити крім традиційних закликів про те, що «не допустимо»? Занадто багато стоятиме на карті.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах