Головна
 

НИ: Регулярний Майдан

13 жовтня 2008, 11:45
0
2

В Україні - політична криза. Знову?! Знову. Як у тому радянському анекдоті про чергову смерть чергового генсека: «Ви будете сміятися, але ...», пише оглядач Валерій Вижутович на сторінках російського видання Новые известия.

Здавалося, щойно відбулося перезавантаження влади - і ось Віктор Ющенко знову розпустив Верховну раду. Лише через півтора року з часу, коли він це зробив у перший раз. У телезверненні до українського народу президент сказав, що його рішення викликане "розвалом демократичної коаліції", простими словами - зрадою колишніх соратників, які сформували нову коаліцію, куди увійшли Блок Юлії Тимошенко, Партія регіонів і комуністи. Віктор Ющенко назвав це "спробою демонтажу України та наших цінностей". Він звинуватив Раду в тому, що вона "прийняла закони, чимало з яких були неконституційним, не українськими і не демократичними". "Баланс влади, національна безпека, політичний курс, мова - це все, - сказав він, - стало мішенню спеціальних домовленостей".

Всі її політичні "послання" нині мають двох адресатів - Українського виборця і Кремль. І одному, і другому Тимошенко прагне сподобатися.

Чому "помаранчева коаліція" виявилася недовговічною? На думку Ющенка, її зруйнували "людські амбіції однієї людини". Ім'я цієї людини не пролунало, але й без цього зрозуміло: генератором політичного напруження в Україні, живим джерелом нестабільності президент вважає прем'єра Юлію Тимошенко. У тому, що вона готується до боротьби за найвищу державну посаду, сумнівів, звичайно ж, немає. Все, що зараз робить український прем'єр, має одну мету. Тимошенко зайнялася поверненням знецінених внесків населенню, пообіцяла скасувати призов в армію, відмовилася втручатися в затіяну Віктором Ющенком суперечку з Росією навколо Чорноморського флоту, здійснила візит до Москви і домовилася з Володимиром Путіним про ціну на газ ... Всі її політичні "послання" нині мають двох адресатів - Українського виборця і Кремль. І одному, і другому Тимошенко прагне сподобатися. Чи варто дивуватися, що її поведінку Віктор Ющенком трактує так: "Жага влади, розбіжності в цінностях, перевага особистих інтересів над національними".

Найглибша причина постійного відновлення політичних криз в Україні полягає в системі влади, що склалася тут після 2004 року.

Однак, мені здається, що причини чергової політичної кризи в Україні не зводяться до з’ясування відносин між президентом та правлячою коаліцією. І тим більше до таких, як зрада колишніх соратників, порушення домовленостей, перебіжки з одного табору в інший. Найглибша причина постійного відновлення політичних криз в Україні полягає в системі влади, що склалася тут після 2004 року. Ця система розбалансована. Вона немає надійної опори. Тому будь-які домовленості між політиками недовговічні і нічого не варті. Пам'ятаєте казус, який трапився чи не відразу після того, як Верховна рада в новому складі приступила до роботи, а саме - перше голосування по кандидатурі Юлії Тимошенко, представленої на пост прем'єра? Для того, щоб повернутися в прем'єрський кабінет, де вона одного разу вже побувала на правах господаря, Тимошенко забракло одного голосу. Причина, через яку забракло підтримки була частково кумедна: технічний збій в електронній системі підрахунку голосів. Через що системі негайно винесли вотум недовіри. "Ми не довіряємо електронній системі, - сказав тоді лідер блоку "Наша Україна - Народна самооборона" Юрій Луценко. В тому, що в момент голосування, нехай навіть дуже важливого, електроніка дала збій, немає підстав сумніватися. Буває. Техніка, особливо несправна, може творити дива. Але дурна технічна накладка стала передвістям неминучого, запрограмованого розладу в парламенті. Адже збій лише здавався технічним. Фактично, він мав політичну природу. Коаліція, яка нараховує 228 мандатів (лише на два більше, ніж було потрібно для чисельної переваги), не має надійного резерву голосів, була з самого початку не захищена від різноманітних клопотів: хтось захворів, хтось, як багато разів бувало, перебігав у іншу фракцію, хтось спокусився адміністративною посадою - і все, електронне табло вже немає чого звинувачувати, воно покаже достовірний результат.

Хиткість нової владної конструкції, створеної в Україні зовсім недавно, ледве не вчора, була очевидна. А найбільше вона була очевидною її творцям. Віктор Ющенко не через безмежну віру в союзницькі узи з Юлією Тимошенко висунув її в прем'єри, а тому, що діватися було нікуди: після позачергових парламентських виборів вона знову опинилася в трійці головних осіб української політики. Максимум,що намагався, але так і не зміг зробити президент для повернення собі важливих важелів управління (втрачених у результаті конституційної реформи, проведеної в грудні 2004 року в безоглядному революційному пориві), це урізати повноваження майбутнього прем'єра.

Поки не зміцняться державні інститути, не з'являться нормально працюючі механізми управління, українській системі влади гарантований регулярний Майдан.

Ось ще одна властивість української політики: ніхто нікому не вірить. Але справа не тільки в цьому. Справа перш за все у відсутності налагоджених державних механізмів, здатних працювати в автономному режимі, незалежно від того, про що в тисячний раз домовляться Ющенко з Януковичем або обидва вони - з Тимошенко, і хто кого потім "кине". Зараз важко сказати, чи відбудуться дострокові вибори в український парламент. У суботу окружний адміністративний суд Києва призупинив дію указу президента про припинення повноважень Верховної Ради. А Юлія Тимошенко заявила, що дострокові вибори не тільки не потрібні, але й небезпечні. Що буде далі? Все можливо. Поки не зміцняться державні інститути, не з'являться нормально працюючі механізми управління, українській системі влади гарантований регулярний Майдан.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах