Головна
 

РИА Новости: Голодоморний аршин Ющенка

18 листопада 2008, 14:16
0
4

Відомо, що без голодоморної обгортки український Президент і шматка хліба тепер не проковтне. Він взагалі вважає, ніби спеціальними указами або законами можна перекрутити минуле, - пише Геннадій Бордюгов для російського сайту РИА Новости.

Людська трагедія 1932-1933 років стала для нього розмінною монетою в політичній боротьбі. Більш того, способом поділу могил жертв голоду і спорудження "Берлінської стіни" в нашій спільній історії. Страшилка про росіян, які діяли не так, як було насправді, а так, як це вигідно сьогодні Ющенку, завела серйозну дискусію про минуле в глухий кут. Можна тільки поспівчувати українським історикам, яких штучно, директивами зверху, розкололи за принципом ставлення до ідеї фікс.

Звідси патова ситуація і дивні заяви про те, що в Україні, крім спільного голоду тридцятих, був "свій, особливий голод, якого не було ніде, навіть в Казахстані", як заявляє український дослідник С. Кульчицький. Спочатку Ющенко говорив про 10 мільйонів загиблих, потім про 12, хоча всі вчені, навіть українські, говорять про 3-4 мільйони загиблих, не більше. Так, це дуже великі жертви, найбільша трагедія українського народу, за винятком війни. Але не можна "танцювати на кістках і спекулювати на цій темі", переконаний відомий український правозахисник і політолог Маленкович.

Ще більший абсурд примушувати каятися за радянські гріхи Росію. Адже саме її прагнення до суверенітету відкрило шлях до незалежності іншим союзним республікам.

Справді абсурд і блюзнірство ділити біду спільної історії за національною ознакою. Ще більший абсурд примушувати каятися за радянські гріхи Росію. Адже саме її прагнення до суверенітету відкрило шлях до незалежності іншим союзним республікам.

Взагалі, якщо Ющенко такий любитель історії або хоча б має елементарну історичну грамотність, то повинен знати, як руйнували набагато стійкіші міфи. Тому що вони виявлялися надуманими або заснованими на брехні. Що стало зі сталінським міфом про Жовтневу революцію та громадянську війну? Яка доля спіткала історію Сталінградської битви в хрущовській версії? Скільки прожила Мала земля за Брежнєвим? Тепер в аннали увійде Голодомор за Ющенком. Прикро, що велика трагедія може перетворитися в паскудний анекдот. Так хочеться побажати українському Президентові залишатися шляхетним поціновувачем і колекціонером народного мистецтва, а також у випадку принципів історизму, сутностей минулого, розуміння національної культури пам'яті довіряти професійним, а не слухняним історикам. Гідних вчених в Україні чимало. Для них наука важливіша мінливих політичних розкладів, коли деякі символи і знаки втрачають історичну основу.

Можна тільки поспівчувати українським історикам, яких штучно, директивами зверху, розкололи за принципом ставлення до ідеї фікс.

У тому, що історична реальність може бути податливою, Ющенко не є оригінальним. Варто згадати сталінське переконання, що "немає таких фортець ..." Так і тут. Чим очевиднішими є невдачі "помаранчевої" революції і створеного режиму правління, тим сильнішою є вина Голодомору, організованого Кремлем. Уявімо на секунду ситуацію, що не було б голоду 1932-33 років. До якої іншої події звернувся б український Президент? Революційний період неминуче змусив би всерйоз розмірковувати про німецький фактор "скоропадської" Української республіки. Війни та післявоєнні роки всюди нагадують про польський слід. Ні УПА з УНА, ні Петлюра з Бандерою на ідейні опори для нації та національної ідеї явно не підходять, тим більше, у сучасному європейському контексті.

Не дивно, що обділений увагою і Великий терор 1937-38 рр., Завершенню якого виповнилося рівно 70 років. Звичайно, для Ющенка все було б абсолютно по-іншому, якщо б українці - як німці, поляки, корейці, естонці, фіни, греки, іранців та інші народи - стали б цільовою групою "національних" наказів НКВС. Історикам відомо, в який раж впадали українські керівники обласних управлінь органів внутрішніх справ, коли вимагали поголовного знищення всіх поляків і німців, які проживали тоді на території УРСР. Але й 75-80% українців були для енкавеесників "буржуазними націоналістами". Запити на підвищення квот розстрілів від національної компартії ледве вдавалося стримувати Москві.

Нова ідентичність за визначенням не може стверджуватися через спрощене і примітивне сприйняття дійсності. Не може бути ідентичність стійкою в результаті історичних підробок і самообману. Пошук злих людей - дорога в нікуди. Як же формувати ідентичність? Через виставлення "своїх" страждань виключно як результат "чужої" злої волі, через Голодомор як полігон для експерименту з вирощування української нації? Але відомо, що зняття з себе будь-якої відповідальності та перекладення її на сусіда - не найкраща основа для взаємного розуміння народами один одного, для власного національного відродження.

Однак і йти шляхом реанімації радянського державно-патріотичного міфу, представляти вітчизняну історію як низку славних героїчних досягнень, як це намагаються робити деякі теоретики у нас, теж не вихід. Тому настільки важливою є ініціатива Міжнародного товариства "Меморіал", що закликав припинити експлуатацію протиріч в "національних образах минулого" і перетворювати особливості національної пам'яті в привід для міжнаціональної ворожнечі та міждержавних конфліктів. За будь-якого історичного бачення сьогодні непродуктивно і небезпечно ділити людей на "жертв" та "катів", оцінювати минуле в категоріях "історичної провини" одних перед іншими.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах