Головна
 

Русский Newsweek: Військово-вантажний роман

25 листопада 2008, 10:02
0
3

Лідери правих організацій запевнили кореспондента журналу Русский Newsweek Павла Сєдакова, що й раді були б взяти участь у конфлікті на Кавказі, та їх не пустили. А комісія, очолювана депутатом Коновалюком, все так ж уперто шукає докази продажу зброї Грузії з боку України на офіційному рівні.

На старовинному Байковому цвинтарі Києва серед надгробків академіків РАН та видатних композиторів – два кам’яних козацьких хрести. На могильних плитах – символіка з тризубом УНА – УНСО та епітафія: "Загинув у боях за Кавказ. Найкращі гинуть першими". Поряд масивний чорний обеліск із гравіруванням: "Олексій Довгий. Кавалер ордену Вахтанга Горгасала ІІ ступеня". У 1993 р. півтори сотні українських націоналістів разом із грузинами воювали проти абхазів. Сімох потім поховали у Києві. А цієї весни, коли ультраправа українська партія УНА-УНСО вирішила послати добровольців до Грузії, міністр закордонних справ Абхазії Сєргєй Шамба не стримався: "Нехай згадають, скільки трун вони вже отримали!"

Тоді, у 1993-му, українським підрозділом в Абхазії командував киянин Ігор Мазур. Він навіть отримав орден від президента Шеварднадзе. Потім Мазур очолив київське відділення УНА-УНСО. "І зараз могли поїхати до тисячі добровольців, але не було політичного рішення", - каже Мазур. Коли грузини у паніці тікали з Горі, українські націоналісти усе ще з надією сиділи на валізах. "Ми тоді зателефонували військовим, у них була плутанина, - згадує Мазур. - Грузинський офіцер кричав у слухавку, що у них звільнили командира, що всі йдуть у ліс, у партизани. То ж сенсу їхати не було вже ніякого".

Добровольців у Грузію не пустили, але від допомоги українських військових Михаїл Саакашвілі відмовлятися не став. У вересні у Раді була створена комісія із розслідування незаконних поставок зброї до Грузії. До неї увійшли опозиційні Президенту Віктору Ющенку парламентарі з Партії регіонів та Блоку Юлії Тимошенко. Депутати від президентського блоку "Наша Україна – Народна Самооборона" (НУНС) від участі, звісно, відмовилися. Уже за пару тижнів після початку розслідування глава комісії, "регіонал" Валерій Коновалюк, заявив, що Україна озброювала Грузію на шкоду власній обороноздатності. Російське телебачення стало показувати його майже щодня, а напочатку жовтня на зустрічі з Юлією Тимошенко цього питання торкнувся і Владімір Путін: "Використовувалися бойові комплекси та люди для вбивства солдатів – російських людей, і це для нас тривожний сигнал".

Тепер слідча комісія стверджує, що Україна (читай – Ющенко) не тільки озброювала Грузію, але й відправляла туди військових спеціалістів. "Ми виявили максимум 15 людей, є їхні паспортні дані, особисті речі", - говорить Коновалюк. Депутати цього тижня отримають детальний звіт. Коновалюк каже, що ця історія обернеться для Ющенка великим скандалом. Українські комплекси "Бук-М1" збили 4 російських літаки у зоні грузинсько-осетинського конфлікту – ніби як це вже давно не військова таємниця. Тепер комісія спробує довести, що ракетами керували саме українські оператори. "Для Ющенка це питання не залишає жодних шансів переобратися", - каже депутат. У Москві, певне, також на це розраховують. Тема постачання зброї стала головним сюжетом з України. А минулого тижня довела і до дипломатичного скандалу.

ХТО НАКЛАВ У ШТАНИ

Минулої середи у київському готелі Hyatt мали показати документальний фільм "08.08.08. Мистецтво зради". Це скоріше не фільм, а довгий відеоролик, зроблений для сайту Russia.ru. Сайт відкрив минулого року під вибори інтернет-продюсер Константін Риков. Тоді вони монтували фотографії Путіна з оголеним торсом під мелодію Морріконе, зараз – фото і відео з Цхінвалі зі звинуваченнями України та США. Риков став депутатом Держдуми. У презентації ролика брало участь російське посольство.

Показ уже двічі зривався – організаторам відмовлялися надати приміщення в Українському домі та у Палаці мистецтв. Потім обрали американський Hyatt, але й там нарвалися на заборону. Депутат Владислав Лук’янов, стискаючи в руках понівечений уламок снаряду, скаржився журналістам, що Служба безпеки України (СБУ) знову зриває захід. СБУ залякала адміністрацію готелю повідомленнями про підготовку погрому. Тимчасом біля входу до готелю стояла купка пенсіонерів із плакатами "Коновалюк – агент ФСБ" та "Скільки коштує зрада України?".

Москва як може підтримує слідчу комісію Коновалюка. Для Партії регіонів підтримка з боку Москви не проблема – її виборці живуть на сході України і у грузинській війні співчували в основному Осетії та Росії. Коновалюк розпорядився показати фільм "будь-якою ціною: хоч на вулиці, хоч у лоббі- барі". Поки робітники встановлювали переносний екран, депутату вручили повістку про негайну явку до СБУ в справі про розголошення відомостей, які є держтаємницею.

Умить зімпровізували прес-конференцію, до якої долучився російський посол Віктор Черномирдін, який приїхав на прем’єру. "Та чого вони бояться? Фільм є в Інтернеті. Хто з них штани наклав, я не знаю", - щиро дивувався він. Черномирдін роздавав інтерв’ю, а охорона готелю під шумок усе-таки примудрилася потягти екран та заховати його у підсобку. Тоді Коновалюк та Черномирдін організували другий брифінг, значно більш гнівний. "Ми не будемо робити жодних заяв або протестів, - заявив Черномирдін. – Візьмемо і закриємо у відповідь американський готель Hyatt у Москві". Потім він зізнався, що пожартував.

Дипломатичний скандал між Києвом і Москвою не примусив на себе чекати. Спочатку українське МЗС викликало російського радника-посланника Всеволода Лоскутова. Лоскутову висловили протест. "Фальшивка, - заявляв МЗС України, - відверто провокаційна антиукраїнська акція". Черномирдіну вказали, що його дії "неприйнятні". Посольство Росії у відповідь здивувалося цьому "грубому, образливому тону", ну й поскаржилося, що "12 листопада 2008 року українська влада чинила спротив показу фільму, що розповідає про нещодавні трагічні події у Південній Осетії".

ПОХУЛІГАНИТИ НА БЛОКПОСТАХ

Режисер пропагандистської стрічки "08. 08.08." Алєксєй Акімов розповів Newsweek, що на власні очі "бачив у прокуратурі Південної Осетії форму з нашивками УНА-УНСО та наказ про закріплення грузинських армійських автомашин на людей з українськими прізвищами". Південноосетинський прокурор Таймураз Хугаєв ще у вересні заявив, що група українців із УНА-УНСО проходила підготовку в центрі "Антитерор" у грузинському селі Тамарашені. Найманці, за словами генпрокурора, називали себе "братами" і могли бути причетні до серії терактів у Південній Осетії напередодні конфлікту.

Офіційний Київ тоді все заперечив. Заперечили й активісти УНА-УНСО. Ігор Мазур говорить, що востаннє був у Грузії минулого року, на відкритті пам’ятника грузинським біженцям, які загинули під час переходу з Сухумі. "Нам там нічого було робити, грузини давно зробили ставку на реформування армії за американським зразком. Із грузинськими офіцерами я зустрічався хіба що на футбольному полі", - стверджує він. "У нас ніколи не було проблем, щоб набрати добровольців під будь-яку війну, але вже з 2000 року ніяких українських найманців на Кавказі немає", - вторує йому націоналіст Дмитро Корчинський, лідер партії "Братство", про яку й казав прокурор Хугаєв.

Два роки тому прокуратура Чечні звинуватила Корчинського у тому, що він брав участь у бойових діях на боці бойовиків. Лідер "Братства" говорить, що останні пару років вів активні переговори з Міноборони Грузії, але там українських добровольців не прийняли. "А даремно, - впевнений Корчинський. – Зараз би були повідомлення: тут російська колонна підірвалася на протитанковому фугасі чи там обстріляли блокпост російських миротворців". І все ж Корчинський визнає, що його соратники були в Осетії – коли вже все закінчилося: "Ну їздили… оцінити обстановку, похуліганити на блокпостах".

Але комісію Коновалюка націоналісти-добровольці не цікавлять. Вона шукає докази підтримки грузинів на державному рівні. До початку війни у Грузії вже були оператори ПВО, льотчики – на правах військових консультантів, стверджує Коновалюк. А коли почалася війна, декілька інструкторів підготовки льотного складу відмовилися воювати з Росією та вимагали відправки до України. Інші були евакуйовані вже після конфлікту. І ось серед них, доповідає Коновалюк, є поранені та вбиті.

У СВОЄМУ ПРАВІ

Скільки українців воювало у Грузії, комісії сказати складно. Зі зброєю у неї більше ясності: за три роки Україна відправила до Грузії понад 90 одиниць бронетехніки - танків Т-72, БМП та БТР, 10 літаків ІЛ-29, 4 гелікоптери та 10 зенітно-ракетних комплексів "Акація". Крім того, додає Коновалюк, Тбілісі отримав бойові модулі "Шквал", корабельні системи залпового вогню "Град-М", комплекси "Бук-М1" і сотні переносних "Стрєл" та "Ігол". А за місяць до початку війни у Грузію відправилася велика партія осколково-фугасних боєприпасів. "Такі покупки свідчать про підготовку до наступальної операції", - запевняє депутат. Він робить висновок, що Ющенко був у курсі планів Саакашвілі та знав дату початку агресії.

Комісія звинувачує Президента не тільки у самих поставках зброї, а й у тому, що зброєю торгували за корупційними схемами: той самий дивізіон комплексів "Бук-М1" пішов нібито за ціною, у чотири рази нижчою за ринкову. А ще у результаті постраждала державна безпека України: знімали комплекси з бойового чергування, і ті не могли прикривати державні об’єкти. Співрозмовник Newsweek у Міноборони України говорить, що комплекси потребували ремонту і їх спочатку відремонтували за грузинські гроші, а лише потім продали Грузії. Жодних збитків національній безпеці це не завдало, стверджує він.

"Якщо українську зброю купують, це означає, що вона того варта", - продовжує джерело, не спростовуючи інших висновків комісії Коновалюка. Україна у своєму праві, запевняє воно, бо жодних ембарго щодо Грузії не було. Втім, за його словами, у керівництві Міноборони повної згоди щодо поставок зброї до Грузії не було. "Зрештою генерали знали, проти кого ця зброя буде спрямована", - погоджується воно з Коновалюком.

Оригiнал статті
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах