Головна
 

IHT: Ми готові, якщо ви готові. Стаття Віктора Ющенка

1 грудня 2008, 12:34
0
2

Наступного тижня у Брюсселі відбудеться засідання міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, на якому буде зроблено комплексну оцінку прогресу України у проведенні реформ. Серед іншого, йтиметься про план дій для України щодо набуття членства в НАТО, - пише Віктор Ющенко у американській газеті The International Herald Tribune.

Говоритиму прямо – нас цікавить ПДЧ і ми очікуємо на позитивний сигнал Альянсу. Ми вважаємо, що готові для поглиблення співпраці, переведення якої на якісно новий рівень, безумовно, буде взаємовигідним.

Не раз Україна доводила ефективність своєї участі у системі європейської і євроатлантичної безпеки. На Бухарестському саміті НАТО союзники дали високу оцінку внескові України у всі миротворчі операції та місії під егідою НАТО та ООН. Ми готові і вміємо нести спільну відповідальність. Це проявилося в операціях з підтримання миру в Хорватії, Боснії і Герцеговині, Косовому, Афганістані, інших "гарячих точках".

 Нагадаю, що Україна добровільно відмовилася  від одного з найбільших у світі ядерних арсеналів. А сьогодні Україна гарантує безпеку транзиту енергоносіїв через свою територію.

У нас є всі підстави стверджувати, що членство України в НАТО зміцнить роль і безпекові можливості Альянсу. Тому висновок, зроблений союзниками у Бухаресті, звучав однозначно – Україна буде членом НАТО.

Чому Україна прагне в НАТО? Для нас це питання суверенного  вибору, стратегічного курсу та цивілізаційного поступу. Україна не прагне вступити в НАТО лише з оборонною метою. Зрештою, ми не розглядаємо жодну країну світу як таку, що може дозволити собі реальні погрози в наш бік.

Дискусії, які точаться всередині  організації, для нас зрозумілі:  головне занепокоєння спричиняє негативна реакція Росії на євроатлантичні прагнення України.

Однак Україна – частина глобального світу, який динамічно розвивається. Бажання України приєднатися до НАТО – це  прагнення стати частиною найбільш дієвої системи колективної безпеки і розділити спільну відповідальність за спільний простір.

Ми чітко усвідомлюємо також, що успіх України на шляху до НАТО залежить від здійснення у державі ключових реформ. Не відступаємо від цього курсу, хоч і долаємо не лише об'єктивні, а й суб'єктивні, штучні і деколи агресивні перепони.

На моє переконання, НАТО зацікавлена в Україні не менше, ніж Україна в НАТО. Дискусії, які точаться всередині  організації, для нас зрозумілі:  головне занепокоєння спричиняє негативна реакція Росії на євроатлантичні прагнення України. З цього приводу зазначу, що Альянс завжди наголошував на політиці "відкритих дверей".

Невдоволення третіх країн не може бути вказівкою для Альянсу відмовитися від декларованих принципів. Позиція Російської Федерації щодо розширення НАТО відома давно і виникла не сьогодні.

Нас не стільки турбують спроби Росії контролювати співпрацю  Альянсу з Україною, скільки політика подвійних стандартів у безпекових підходах нашого північного сусіда.

Ми пам'ятаємо про "першу" і "другу" хвилі розширення НАТО у 1999-му і 2004-му роках. Тоді також звучали розмови на підвищених тонах і заклики "не втручатися у сферу російських інтересів". Але вони не зашкодили Альянсові поповнитися новими членами.

Нас не стільки турбують спроби Росії контролювати співпрацю  Альянсу з Україною, скільки політика подвійних стандартів у безпекових підходах нашого північного сусіда. Особливо риторика загострюється, коли мова заходить про право суверенної України самостійно визначати власну безпекову політику. Ми ж постійно переконуємо наших російських партнерів змінити свою категоричну позицію з урахуванням сучасних реалій. Не секрет, що сьогодні Росія отримує набагато більше практичної віддачі від співпраці з НАТО, ніж Україна. І до того ж, декларує зацікавлення у подальшому поглибленні співробітництва.

Хотів би порадити не формувати думку про Україну  на основі стереотипів минулого, а тим більше під впливом зовнішнього тиску.

Отже, не треба і не варто блокувати природні і вже незупинні процеси. Давайте домовлятися і розвивати вигідний, відкритий та відвертий діалог із безпекових питань.

Сьогодні НАТО шукає шляхи адаптації до нових реалій і умов. Саме їм буде присвячена розробка нової стратегічної концепції Альянсу. Ми вітаємо такі зусилля і водночас переконані: новостворена стратегія має передбачити усі майбутні реалії, а серед них – членство України в НАТО і розвиток взаємодії з Росією.

Ми продовжуємо активні дипломатичні  консультації з усіма нашими партнерами в Альянсі і бачимо, що деякі держави-члени НАТО ще мають сумніви щодо доцільності членства України в Альянсі, і навіть щодо отримання ПДЧ.

Не хотілося, щоб нинішні внутрішньополітичні колізії в Україні були використані як привід.

Хотів би порадити не формувати думку про Україну  на основі стереотипів минулого, а тим більше під впливом зовнішнього тиску.

Розвіяти сумніви дуже просто: достатньо порівняти Україну 15-літньої давності і сьогоднішню, і дати справедливу оцінку нашому поступу і нашій двосторонній співпраці з НАТО.

Протягом тривалого часу ми практично діємо в рамках ПДЧ. Україна повністю виконує щорічні Цільові плани співробітництва. Більшість базових критеріїв реформування і наближення до стандартів НАТО виконано, і Збройні Сили України готові до повноцінної інтеграції в об'єднану систему Альянсу. Це, як свідчить практика, важить більше, ніж формальна наявність чи відсутність ПДЧ.

ПДЧ – це лише одна із сходинок. Її можна включити у свій шлях, а можна й оминути.

Не хотілося, щоб нинішні внутрішньополітичні колізії в Україні були використані як привід. Демократія – це завжди складний політичний процес. Суспільний консенсус виникає як результат поінформованості людей і свідомого вибору. Ці процеси тривають. Загальнодержавний консенсус, водночас, відображений в  законодавстві. Українське законодавство, ухвалене спільно і владою, і опозицією,  ставить за мету членство в НАТО.

ПДЧ – це лише одна із сходинок. Її можна включити у свій шлях, а можна й оминути. Адже це не рішення про членство в Альянсі. Таке рішення буде прийматися тоді, коли будуть готові і Україна, і НАТО.

У нової і розширеної Європи з'явився шанс остаточно ліквідувати розподільчі лінії і зони впливу

Сьогодні йдеться про погляд вперед, про політичну волю, про стратегічну дію. У нової і розширеної Європи з'явився шанс остаточно ліквідувати розподільчі лінії і зони впливу, що збереглися від часів "холодної війни".

Чи бачимо ми Європу сильною, безпечною і єдиною? Якщо так, то немає перешкод для українського ПДЧ і членства в Альянсі.

Оригінал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах