Головна
 

FAZ: Безсонні ночі

16 грудня 2008, 15:06
0
4

У країні, яка нещодавно переживала піднесення, одна криза нашаровується на іншу. Та політики реагують швидко й рішуче, - пише Конрад Шуллер в німецькій Frankfurter Allgemeine Zeitung.

В Україні нічим не краще, ніж у більшості інших країн, постраждалих від міжнародної фінансової кризи. У сяючому місті-бумі Києві деякі банки застопорилися, а шостий найбільший в країні "Промінвестбанк" після штурму кас клієнтами змушений був здатися під опіку. Кредитів майже не видають, реальна економіка, заламуючи руки, шукає грошей, попереду рецесія – нормальна собі кризова країна, як і багато інших.

І все ж в Україні є достатньо своєрідного. Істотна різниця порівняно з більшістю інших країн у кризі – що тут напластувалися воднораз кілька потрясінь. До вихорів фінансового ринку додаються щонайменше два явища, які б і по одному забезпечили безсонні ночі відповідальним за економічну політику та підприємцям. Перше – це надзвичайно висока інфляція: у травні вона сягнула 31,1% до травня минулого року; плюс те, що фахівці називають "Terms-of-Trade-Schock", тобто шоком в умовах зовнішньої торгівлі. Поняття означає у цьому випадку збільшення цін на природний газ, який Україна імпортує з Росії, з одночасним здешевленням її найважливіших експортних статей – продукції металургії. Подорожчання газу пов’язане з тим, що на західний курс, який Україна вибрала в 2004 році, Росія відповіла поступовим скасуванням пільгових тарифів на користь ринкових. У зниженні ціни на метали винна світова криза, яка зачепила галузь улітку.

Для багатьох тих, хто втратить роботу чи не зможе більше виплачувати взяті за кордоном кредити через стрімке подорожчання іноземної валюти, можуть настати "дуже, дуже важкі часи".

Ці удари посипалися на Україну навзаводи. До самого кінця літа виглядало так, що стрімке зростання, яке почалося в країні в 2000-му після важкого занепаду після розвалу СРСР, триватиме й далі. У серпні реальне економічне зростання рік до року становило 10,4% , зарплати невпинно повзли вгору, і голод на західні споживчі та інвестиційні товари здавався невситимим. Кредити так само щедро роздавали, як і брали. Й зрештою в українській економіці проявилися всі симптоми перегріву. Інфляція підстрибнула, значний потік імпорту спричинив дефіцит торговельного балансу, який тільки за січень – вересень дорівнявся до 12,5 мільярдів доларів. Дефіцит балансу поточних операцій сягнув у цей період 6% від ВВП.

На перегріту країну міжнародна кредитна криза звалилася якраз на ходу. Оскільки кредити, якими фінансувалося піднесення, дуже часто брали у формі короткострокових позик із-за кордону й через те постійно потрібно було залучати нові кошти, брак ліквідності одразу штовхнув українських інвесторів, банки та домашні господарства у фінансову скруту.

У наступні місяці все залежатиме від того, чи політичний клас країни знайде в собі сили дотримуватися вибраного антикризового курсу.

Разом узяті кредитна криза, інфляція, подорожчання газу та падіння цін на сталь різко загальмували країну. Кілька рейтингових агенцій понизили рейтинг України, виробництво металу (складає чверть тутешнього промислового виробництва) – скорочується. Через здешевлення найважливіших експортних товарів і величезний іноземний борг сильно знецінилася валюта країни. Усі експерти прогнозують на наступний рік рецесію, а Міжнародний валютний фонд очікує, що безробіття в 2009-му зросте з нинішніх 6% до 9,5%. Фахівці визнають небезпеку низхідної спіралі з неповної зайнятості, зниження попиту та ще більшого безробіття.

Силу удару, звісно, трохи пом’якшує швидка реакція уряду та МВФ. Безнадійно розсварене українське керівництво, зазвичай зайняте суто блокадами парламенту, інтригами та репресіями проти правосуддя, у кризові часи щораз демонструвало здатність умить укладати перемир’я. Ось і зараз, із настанням кризи воно дуже швидко відреагувало і в частковій співпраці між запеклими ворогами Президентом Віктором Ющенком і Прем’єром Юлією Тимошенко спільно з МВФ узгодило антикризову програму, яка, з одного боку, передбачає рішучі контрзаходи, а з другого – відкриває доступ до кредиту від МВФ на 16,4 мільярдів доларів. Сума має бути напоготові, щоб підтримати загрожені банки, якщо їх після спільної перевірки визнали б такими, що надаються на порятунок. Тим часом супровідний пакет економічних та фінансово-політичних антикризових заходів, якого вимагав МВФ, отримав у парламенті схвалення більшості, і отже, перший транш рятівної позики виділено.

У наступні місяці все залежатиме від того, чи політичний клас країни знайде в собі сили дотримуватися вибраного антикризового курсу. Дещо вже відбулося. Ціну на газ для українських громадян, яку держава роками тримала на низькому рівні завдяки дотаціям і яка складала тільки частину від реальних витрат при імпорті, відчутно підняли, щоб, по-перше, покінчити зі згубним триньканням газу в країні і, по-друге, зменшити так само згубну залежність від імпорту. Державний бюджет завдяки помірним витратам і дедалі потужнішим доходам у період буму й без цього вже був у відносно доброму стані, а тепер його ще більше оптимізують. Цього року дефіцит не має перевищити 1% ВВП, на 2009-й передбачено бездефіцитний бюджет. Уряд із цією метою зобов’язався заморозити реальний рівень мінімальної зарплати й окладів держслужбовців. У кожному разі допомога для найбідніших, зважаючи на очікувані звільнення, повинна зрости. Що ж до валютної політики, то дотепер прив’язану до долара гривню мають відпустити у вільне плавання. Девальвація гривні, яка триває від кінця літа, повинна спрацювати як амортизатор; оскільки вона здешевлює український експорт і здорожує імпорт, конкурентоспроможність украй залежної від експорту промисловості мусить поліпшитися, а отже, дефіцитний торговельний баланс – знову вирівнятися.

Кредитна криза, інфляція, подорожчання газу та падіння цін на сталь різко загальмували країну.

Після такої швидкої реакції на кризу фахівці почали дивитися в майбутнє хоч і з усією серйозністю, та без паніки. З одного боку експерти очікують, що для багатьох тих, хто втратить роботу чи не зможе більше виплачувати взяті за кордоном кредити через стрімке подорожчання іноземної валюти, можуть настати "дуже, дуже важкі часи". Також мільярди від МВФ буде в основному витрачено на підтримку фінансового сектора, вочевидь на кілька "системних" банків, чий колапс розпочав би безкраю ланцюгову реакцію й тому йому неодмінно треба запобігти. Натомість інші, менш важливі інститути, можуть і піти на дно, якщо виявляться нежиттєздатними. У зовнішній торгівлі також буде в найближчому майбутньому важче, ніж дотепер, бо Росія вже оголосила, що після Нового року збирається ще раз сильно підвищити ціну на газ. Про це ведуться переговори. Чи увінчаються вони успіхом, а чи на початку року буде чергова горезвісна російсько-українська "різдвяна криза" – припинення поставок і перебій у транзиті на Захід, – це ще не відомо.

З другого боку, в МВФ, як і в поважному Фонді Блейзера, панує переконання, що прийнятих заходів вистачить, аби знову стабілізувати країну. Делегатка МВФ Джейла Пазарбазіоґлу після своїх перемовин в Україні висловила впевненість у тому, що органи влади "дуже сильно" заповзялися до антикризової програми. Мовляв, чимало з того, що вимагав МВФ, український уряд уже сам зробив, тож переговори стали "задоволенням".

Тому МВФ очікує, посилаючись на, як і раніше, добрі фундаментальні показники розвитку економіки, що за 2-3 роки Україна подолає кризу. У країні великий внутрішній ринок, дешева робоча сила, одні з найкращих у Європі ґрунти і хоч і хаотично-інтриганський, але майже цілковито ринково-орієнтований політичний клас. Тож МВФ сподівається, що до 2011-го країна повернеться на дотеперішній шлях зростання – з річними показниками 5-7% та інфляцією максимум 7%. У своєму недавно оприлюдненому комплексному аналізі Фонд Блейзера дійшов такого висновку: термінова реакція уряду та МВФ дали Україні шанс "вистояти в бурі з порівняно малими втратами".

Країна та люди

Після падіння комунізму Україна занепала глибше, ніж більшість інших країн колишнього Східного Блоку. Проте з 2000 року навіть тут почалося стрімке зростання, тож зараз економічна потужність становить 70% відносно стану перед розвалом СРСР. "Помаранчева революція", якою країна в 2004-му відв’язала себе від Москви й скинула панування корумпованих промислових кланів з російськомовного Сходу, на певний час, здавалося, зробила з України відмінника з демократії з-поміж східнослов’янських країн. Гальмівний конфлікт між Президентом Ющенком і Прем’єр-міністром Тимошенко донедавна міг зашкодити піднесенню так само мало, як і категорична ворожість Москви до демократії, що претендує у колишній ключовій країні Радянського Союзу збудувати модель на противагу "системі Путіна". Переговори про асоційовану угоду з ЄС непогано просуваються вперед, до того ж країна вступила у Світову організацію торгівлі. Правда, процес приєднання до НАТО зайшов у глухий кут, бо значна частина населення виступає проти і вагаються деякі члени альянсу, побоюючись Росії та ще не вірячи в демократичну зрілість України.

Оригiнал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах