Головна
 

Der Standard: Спочатку вивезли, потім на Батьківщині покарали

26 грудня 2008, 16:05
0
8

Дослідницький проект скінчився «австрійським святом» для колишніх українських примусових робітників, - пише Ютта Берґер в австрійській газеті Der Standard.

"Якби я знав, що вона була в Австрії, то я б із нею не одружувався", – розповідає колишній функціонер Комуністичної партії КП Василь Кирилович гостям з Австрії. Його дружина Віра Яківна плаче. У 1942-му її 15-річну вивезли з України до Бреґенца на примусові роботи, де вона працювала на панчішній фабриці Rohner, а потім на консервному заводі.

Після повернення вона замовчувала своє "остарбайтерське" життя. Чому? "Тому що боялася. Мене могли виключити з партії, і я ніколи б не зробив кар’єри", – пояснює Кирилович. Дует істориків із Форарльбергу Марґарете Руфф і Вернер Бундшу провели в межах науково-дослідницького проекту інтерв’ю з колишніми примусовими робітниками з Ровеньківського району на Луганщині. "У центрі стояло не перебування в Австрії, бо це ми вже дослідили, – каже Руфф. – Нас цікавило їхнє життя після повернення".

Як Віра Яківна, так і багато інших зі страху мовчали про час в Австрії чи Німеччині. "Страх був обґрунтований, – каже Вернер Бундшу, адже люди зазнавали подвійної несправедливості. – Спочатку їх було вивезено, а потім на батьківщині за це ще й карали". Їх вважали зрадниками, звинувачували "за роботу на ворога", додає Марґарете Руфф. Одним із наслідків для чоловіків була подовжена служба в армії. "Кілька років мені довелося працювати на рудниках, там були й дівчата, які примусово працювали в Німеччині", – розповіла для протоколу Марія Харченко. У 16 років вона стала покоївкою у бургомістра міста Дорнбірна. Великі проблеми мали жінки, що народили в Австрії і поверталися з дітьми. "Багато кого не пускали назад у село. І дехто у відчаї залишав дитя просто на вокзалі", – каже Руфф.

На закінчення проекту місто Ровеньки спільно з істориками влаштувало для старих людей "австрійське свято". Прийшло 52. 16 чоловіків і жінок, уже не здатних ходити, відвідали вдома. Гості з Форарльбергу приготували для кожного різдвяні гостинці, пакунки з продуктами і по невеликому грошовому подарункові. Бундшу наголошує, що матеріальна сторона була не настільки важливою: "Ішлося про визнання. Уперше цих колишніх примусових робітників відзначили у власній країні". З’явилися поважані люди міста, телебачення і преса. "Найголовнішим для старих було те, що ми, австрійці, відкрито заявили, що вони були примусово переселені, сталася велика несправедливість, і їм завдали горя", – каже Руфф.

Науковий проект закрито, проте потрібно тримати зв’язок із Австрією надалі. За словами Вернера Бундшу, "місто Ровеньки було б дуже зацікавленим у культурному обміні". Він сподівається, що "воно знайде у Дорнбірні партнера".

Оригiнал статті
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах