Головна
 

FAZ: Звивисті шляхи палива

8 січня 2009, 16:05
0
2

Угода щодо ціни на газ була близькою – вона зірвалася через розмір тарифів на транзит, - пише Конрад Шуллер на сторінках німецької Frankferter Allgemeine Zeitung.

Ще восени виглядало на те, що цього разу вдасться уникнути щорічного  газового спектаклю  між Росією та Україною. Прем‘єр-міністри Юлія Тимошенко та Володимир Путін узгодили меморандум, відповідно до якого, по-перше: надзвичайно прибуткового – для окремих людей із хорошими зв‘язками – посередника  РосУкрЕнерго  повинні усунути з ринку, а, по-друге: пільгова ціна на російський газ для України протягом трьох років повинна бути піднята до рівня світових співставних цін. Ця домовленість о 9-ій годині вечора напередодні Нового року провалилася. Попри угоду керівників урядів перемовники з  Газпрому  та  Нафтогазу, того вечора не змогли домовитися про нові умови поставок на 2009 рік.

Західні експерти із хорошими зв‘язками в Києві кажуть, що обидві сторони в грудні в принципі майже домовилися про ціну на газ обсягом в 50 мільярдів кубометрів, призначений для українських споживачів. Відповідно до меморандуму між Путіним і Тимошенко ціна за тисячу кубометрів повинна була зрости з 179,5 доларів до приблизно 250 доларів. І хоча Україна запропонувала лише 235, а Росія вимагала 250, та оскільки український парламент в грудні при прийнятті бюджету на 2009 рік заклав ціну на газ із розрахунку 250 доларів, то досягти єдності в цьому діапазоні було можливо. Те, що Росія після провалу переговорів накинула ціну аж до 450 доларів, західні експерти вважають нічим іншим як  жестом залякування .

Однак нездоланним видається конфлікт щодо тарифу, який Росія сплачує Україні за транзит свого газу на Захід. Теперішня ставка у 1,7 долара за 1000 кубометрів на 100 кілометрів відстані, за українськими даними, складає лише половину від аналогічного показника в Європі, а тому Київ вимагав збільшення ставки. Росія відхилила цю вимогу і вказала на угоду від 2006 року, в якій тариф на транзит у 1,7 долара був фіксованим до 2010 року. Київ натомість заперечує: мовляв, умови транзиту, викладені в цій угоді (яку прем‘єр-міністр Тимошенко – тоді в опозиції – свого часу критикувала як незаконну) нещодавно судом у Києві визнані нечинними. Окрім того, в  Нафтогазі  чітко аргументують – жовтнева домовленість між Путіним та Тимошенко передбачала і відповідну зміну ставки за транзит.

Наступним аспектом конфлікту є нібито українські борги. Київ 30 грудня погасив 1,5 мільярда доларів несплачених рахунків, і  РосУкрЕнерго  підтвердило надходження суми 31 грудня. Тож конфлікт триває навколо суми у 600 мільйонів доларів, які  Газпром  вимагає в якості штрафів за, на його думку, невчасну сплату.  Нафтогаз України  натомість представив європейській делегації, яка в понеділок та вівторок перебувала в Україні, інший аргумент:  затримка , про яку говорить російська сторона, виникла лише внаслідок того, що  Газпром  в односторонньому порядку змінив умови оплати. Досі було прийнято, що газ оплачується лише при споживанні, тобто при його заборі з українських сховищ, а тут раптом Росія почала вимагати оплати при перетині кордону.

Одним з найбільш емоційно складних аспектів конфлікту є озвучений самим Володимиром Путіним закид, що Україна  краде  газ, призначений для транзиту до Європи. Йому і справді відповідає зізнання  Нафтогазу : мовляв, у перші дні січня, коли поставки до України вже були припинені, але транзит до Європи ще йшов, ми відбирали щоденно 21 мільйон кубічних метрів  технічного газу  для забезпечення роботи компресорних станцій на магістральних трубопроводах, що йдуть на Захід. У Києві експерти підтверджують – обсяг цілком обґрунтований. І хоча за нормальних часів потрібно лише близько п‘яти мільйонів кубометрів на день, але, оскільки російська сторона останніми днями без попередження то збільшувала, то зменшувала потік газу в окремих шести точках входу на українському кордоні, то  Нафтогаз України  фактично був змушений транспортувати транзитний газ  звивистими шляхами  через країну. А тому споживання  технічного газу  й справді могло зрости до 21 мільйона кубометрів на день.

Суперечливим залишається, однак, питання, чи має право Україна відбирати  технічний газ  із загального обсягу, що постачається.  Газпром  чітко аргументує, що Росія платить за транзит, а тому Україна, як транзитер, повинна сама оплачувати потрібний для цього газ. У Києві натомість чути аргументи: чинні угоди передбачають – постачальник газу  Газпром  повинен забезпечити  технічним газом . Тут готові оприлюднити ці (таємні) контракти, однак російська сторона із цим не погоджується.

Коли ж у середу вранці, якраз на православне Різдво, на чотирьох західних виходах потужних трубопроводів, які на своєму шляху із глибин Росії до Центральної Європи приблизно на 1500 кілометрів перетинають Україну, потік газу взагалі припинився, гра із взаємних звинувачень між Києвом та Москвою продовжилася.  Поставки газу в Україну о 7-й годині 44 хвилини було припинено , – запевнив речник державної української компанії  Нафтогаз України  Землянський. - У цій ситуації  Нафтогаз України  змушений повністю припинити транспортування газу до Європи . Абсолютно іншим є бачення Росії: Україна, запевнили трохи згодом представники російського монополіста  Газпрому , ще за декілька годин до припинення поставок російською стороною, а саме – у різдвяну ніч о пів на третю, самовільно припинила транспортувати газ.  Якщо Україна повністю припиняє транзит в західному напрямку для споживачів Центральної та Західної Європи, – зробив висновок шеф концерну Олексій Міллер, – то ми не бачимо з нашого боку причини качати газ до українського кордону .

Оригiнал статті
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах