Головна
 

The Washington Post: Путінська "холодна війна"

9 січня 2009, 10:23
0
1

Російський лідер наказує призупинити поставки газу в Європу. Чи дійсно в цьому винна Україна?

Росія лицемірно наполягає, що її останнє рішення про припинення в розпал зими поставок газу Україні - а тепер і іншим країнам Європи – є ніщо інше як результат комерційного спору, а не черговий етап давньої кампанії Москви по підриву прозахідного уряду в Києві. Але чому тоді російське державне телебачення в понеділок і вівторок показало в прайм-тайм явно "постановочні" репортажі, в ході яких прем'єр-міністр Володимир Путін демонстративно виливає зливу недоброзичливостей на українського президента і наказує державній компанії припинити поставки?

Зняті на камеру "робочі зустрічі" Путіна з Олексієм Міллером, головою правління державного газового концерну-монополіста "Газпром", були зрежисовані доволі безглуздо. В обох випадках Путін лицемірно цікавився подробицями російсько-українського конфлікту, а Міллер у відповідь зображував український уряд крадіями, брехливими і ненадійними. У понеділок Путін цинічно "поспівчував" українським споживачам, і тут же розпорядився скоротити обсяги газу, що надходить в інші європейські країни транзитом через Україну. В вівторок він наказав повністю перекрити "трубу" - в результаті чого не тільки Україна, але й десяток інших країн залишилися без поставок енергоносіїв.

Невже мова справді йде про спосіб вирішити суперечку навколо "візантійської" двосторонньої угоди про розцінки за газ та плату за транзит? Ні, звичайно, але це і не входить у наміри Путіна. Його реальна мета - реалізація агресивної російської стратегії щодо використання свого енергетичного експорту для розколу Європи і підриву ситуації в тих країнах, які Москва як і раніше вважає своїми законними васалами, починаючи з України. Послухаємо путінського постпреда при НАТО Дмитра Рогозіна: "Це очевидно, що якщо Європа хоче мати гарантії отримання природного газу, а також нафти по трубам, то вона не може повністю покладатися на свого чудового союзника, пана Ющенка". Віктор Ющенко був обраний президентом України в 2004 р. демократичним шляхом, після провалу операції по підтасовці виборів, що підтримувалась Москвою. Подібно до президента Грузії Михайла Саакашвілі, український лідер твердо виступає за вступ своєї країни в НАТО. На прагнення Саакашвілі Путін у серпні минулого року відреагував військовим вторгненням; тепер він перейшов у наступ проти Ющенка.

Дехто в Європі безсумнівно "купиться" на аргументи Путіна - подібно до того, як ці люди звинувачують Саакашвілі в тому, що російські війська все ще знаходяться на території Грузії. Як і їхні грузинські колеги, українська адміністрація аж ніяк не позбавлена недоліків, чим нещадно користується Путін. Але реальний урок цього холодного тижня – такий самий, який неодноразово був показаний європейським державам за останні роки, але в основному ігнорувався. Путінський режим явно має намір використовувати залежність Європи від російських енергоносіїв для втілення своєї імперської, антизахідної геополітичної програми. Єдиною логічною реакцією на ці дії може бути різка активізація Євросоюзом пошуків альтернативних джерел постачання - і посилення підтримки країн, які Росія прагне поневолити.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах