Головна
 

РИА Новости: Газовий присмак української політики

12 січня 2009, 09:39
0
3

На початку 2009 року питання про постачання російського газу до України, яке останні кілька років вдавалося вирішувати шляхом переговорів, вилилося у справжню газову кризу. Відсутність договору між Росією та Україною про постачання палива та несанкціонований відбір газу опісля, який йде транзитом через українську територію у європейські країни, призвели до повного припинення Росією його поставок.

Цього разу російська сторона добре підготувалася до того, щоб відстоювати свої позиції і не допустити ситуацію 2005-2006 років, коли аналогічні дії України спричинили різку критику дій Росії з боку європейських країн. Президент, прем'єр-міністр Росії, представники Газпрому провели масштабну роботу, спрямовану на роз'яснення європейцям реальної ситуації.

Водночас, за діями українського президента Віктора Ющенка проглядається чіткий курс, спрямований на загострення відносин з Москвою. Розпочавши таку гру, український президент розраховував підвищити свій рейтинг в очах електорату західних областей України, котрі традиційно голосують за так званий "європейський шлях розвитку" і за дистанціювання від Росії. Наближення президентських виборів, які повинні відбутися у кінці 2009 року, змушують Ющенка шукати шляхи для підвищення свого рейтингу. Утім, є й інший сценарій, обговорення якого йде не перший місяць. Це введення в Україні надзвичайного стану, яке на час може відкласти вибори. Різке погіршення економічної ситуації, що розпочалося ще восени минулого року, робить здійснення такого варіанту розвитку подій цілком реальним. Припинення поставок газу до України через відсутність контракту з Газпромом вже дало перші результати. Зупинено роботу низки хімічних та металургійних підприємств, без тепла та гарячої води залишилося багато великих міст.

У цілому в країні зараз відбувається падіння рівню життя, зростає безробіття. Україна стоїть на порозі банкрутства, оскільки гостра ситуація склалася із зовнішньою корпоративною та банківською заборгованістю. Для виплати боргів та підтримки стабільності гривні Україні тільки у наступному році буде потрібно, за різними даними, від 34 до 54 млрд. дол. За нинішнього стану міжнародних фінансів і слабкості української економіки взяти такі кошти Києву ніде. Наростає негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, яке у 2009 році може досягти 30 млрд. дол. У підсумку вже у найближчі місяці в Україні може початися неконтрольований обвал національної валюти і різкий спад виробництва.

Економічна криза в Україні розвивається на тлі кризи парламентаризму і паралічу судової системи, яка перетворилася на знаряддя досягнення мети окремими політичними силами. Спостерігається стійка тенденція до зниження легітимності влади як такої. Невдоволення населення політикою президента і непрацюючої Верховної Ради досягло критичного рівня. У суспільстві накопичилася апатія від нескінченної і безглуздої боротьби між Януковичем, Ющенком і Тимошенко. Багато реальних проблем українського суспільства підмінюють такими специфічними питаннями, як перевибори, проблема вступу країни у НАТО, конституційна реформа, проблеми у мовній сфері. Дані питання більше хвилюють політиків і ніяк не позначаються на матеріальному добробуті населення.

Загострення відносин між Росією та Україною у газовій сфері знову поставило питання про характер двостороннього співробітництва. Всупереч заявам, основним змістом зовнішньої політики України у 2005-2008 роках, після приходу до влади Віктора Ющенка, став чітко визначений курс на дистанціювання від Росії. Заяви про стратегічне партнерство двох країн стали носити декларативний, нічим не підкріплений характер. Одночасно Україна не залишає спроб наблизитися до членства в ЄС і НАТО.

Невідповідність заяв українського керівництва про прихильність до розвитку добросусідських відносин з Росією очевидна. Позиція, зайнята Ющенком і українським урядом у політичному та економічному плані, все далі розводить Москву і Київ. Антиросійська спрямованість зовнішньої політики України найбільш потужно проявилася у ході серпневих подій у Південній Осетії та Грузії, коли українське керівництво беззастережно надало всебічну політичну підтримку Михайлу Саакашвілі. Проведене потім розслідування парламентської комісії Верховної Ради лише підтвердило факт поставок української зброї грузинській армії, у тому числі і під час військових дій.

Авантюрний зовнішньо-внутрішньополітична курс Ющенка привів до того, що Україна перетворилася на нестабільну державу з непередбачуваною політикою. Президент і політичні партії захоплені розподілом постів і боротьбою за владу, намагаючись не помічати економічної кризи, результати якої можуть мати незворотні наслідки.

Дана ситуація збережеться як мінімум до 2010 року, оскільки у 2009-ому домінуючим фактором у політичних процесах в Україні будуть виступати президентські вибори. Відповідно багато українських партій намагатимуться знову розіграти "російську карту". Крім того, загострення політичної ситуації в Україні буде викликано невизначеністю владних повноважень і особистими розбіжностями між Ющенком і Тимошенко. Зараз всі політичні сили прагнуть підігнати Конституцію - основний закон - під себе, виходячи з власних інтересів і керуючись сьогочасною вигодою.

Газовий конфлікт, ініційований українським президентом - лише черговий і, вочевидь, не останній крок, спрямований проти Росії. Лінія Ющенко чітко укладається у довгострокові завдання США, які зацікавлені в тому, щоб оточити Росію державами, які знаходяться у стані керованого конфлікту з російською стороною. Очевидно, що в цьому зв'язку Росія повинна переглянути свої підходи до співпраці з Україною, яка давно вже перетворилася на інструмент третіх країн.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах