Головна
 

Європа-Експрес: Оптимістична трагікомедія

12 січня 2009, 11:50
0
4

Що буде далі? Це питання зараз цікавить усіх без винятку в Україні, де гривня демонструє рекорд за рекордом падіння, а у людей залишається все менше віри в те, що нинішня влада (так само як і опозиція) виведе країну з кризи, пише Володимир Кацман в одному з останніх номерів газети Європа-Експрес.

Ні прості громадяни, ні політики, економісти чи олігархи - ніхто не впевнений у своєму безхмарному майбутньому. Криза в Україні наступає по всіх фронтах, перекидаючи свої полки і армії в новий рік. Всі прогнозисти сходяться в одному: це буде найважча зима за весь час існування незалежної України, тобто за 17,5 років. А піком випробувань стане початок весни 2009 р. Труднощі проявлять себе у всіх аспектах життя суспільства - від політики до комунальних потреб громадян. Лірично налаштовані прогнозисти запевняють: Україна розсталася з колишнім "казковим життям" і проходить серйозне випробування на міцність держави.

Почнемо з зовнішньої політики: не всі сприймають Україну як стабільну країну. Захід і Схід не розуміють, з ким можна домовлятися і про що. Вектори зовнішньої політики настільки круто переплелися, що це вже навіть не вузол, який інколи легше просто розрубати - і почати все якщо не з нуля, то з перших кроків.

Головний клубок українських зовнішньополітичних проблем зав'язався на Росії - і перш за все на газовій темі. Цю традицію всіх останніх років змінити не вдалося: в кінці 2008 р., як і рік, і два, і три тому, Газпром пригрозив припинити подачу блакитного палива та значно підвисити ціни на нього. Українські ж господарники гарячково збирають гроші для передоплати. Легко спрогнозувати, що під тиском газозалежної та потеплівшої до Росії старої Європи і в 2009 р. гроші знайдуть, конфлікти залагодять, ціну піднімуть.

І так триватиме до того часу, поки з українського ринку не усунуть всіх посередників, і олігархи нарешті перестануть заробляти на газі найбільші свої капітали. І поки не встановлять ринкову ціну на українських кордонах, яка буде аналогічною з ціною газу на кордонах ЄС. Що, у свою чергу, спричинить величезну перебудову української промисловості і комунального сектору, і як наслідок, - реакцію на всі ці зміни з боку населення (але про це - трохи пізніше).

Як і раніше, актуальною в 2009-му буде тема просування України до ЄС і НАТО. Останні соціологічні опитування (зокрема, опитування Центру Разумкова) показують, що тут помітні просування. Якщо раніше понад 60% громадян України не приймали НАТО категорично, то тепер ця цифра скоротилася до 45%. Тобто вже близько половини українців позитивно сприймають євроатлантичний курс, а більша частина готова до інтеграції в ЄС. Очевидно, що таке просування напряму пов'язане з конфліктом на Кавказі і тією роллю, яку в ньому змушена була грати Україна.

Страшилки про те, що конфлікт з Кавказу може перекинутися в Крим, зіграли свою роль. Втім, однозначна підтримка керівництвом України грузинської сторони розколола українське суспільство. Грузія завжди, навіть на ментальному рівні, сприймалася в Україні як партнер, але і Росія (особливо для сходу України) являється таким - теж на рівні ментальності. Однак Грузія схожа з Україною ще за низкою ознак: схожі політичні та громадські еліти, керівники, структури, врешті-решт, схожий статус "напередодні НАТО" і схожість в наїздах з боку Росії ...

Україна в суху програє інформаційну війну в США і особливо в "старій" Європі. Росіяни-конкуренти, що там говорити, змогли відновити пропагандистську машину, що дісталася їм у спадок від Радянського Союзу, - і під колеса цієї машини Україна потрапляє з незавидною регулярністю ...

Експерти говорять про те, що наслідки конфлікту на Кавказі в 2009 р. не будуть для України найактуальнішою темою у взаєминах з Росією (куди актуальніша і гостріша, наприклад, тема газових поставок або перспективи Чорноморського флоту). Але певна настороженість може привести, з одного боку, до спроб Києва ще сильніше "прив'язати" Крим до України, з іншого - до постійних спроб Москви нагадати українському керівництву, хто "повинен бути найбільшим другом України". Серйозних проривів в українсько-російських стосунках не очікується. Схоже, що рік пройде в постійних пошуках Росією фігури, на яку вона, за традицією, буде робити ставку під час президентських виборів, які відбудуться на початку 2010 р. Вибір, власне, буде невеликий: до цього часу таким вважався нинішній лідер опозиції Віктор Янукович, але з деяких пір все чути голоси про те, що Кремль небайдужий і до Юлії Тимошенко ...

До кого небайдужі Вашингтон, Брюссель, Париж, Берлін - на жаль, сказати і передбачити неможливо. На українських керівників у цих столицях дивляться дещо насторожено, з певною часткою іронії. В-першу чергу, звичайно, винні в цьому самі українські керівники. Але важливим є і другий фактор: Україна в суху програє інформаційну війну в США і особливо в "старій" Європі. Росіяни-конкуренти, що там говорити, змогли відновити пропагандистську машину, що дісталася їм у спадок від Радянського Союзу, - і під колеса цієї машини Україна потрапляє з незавидною регулярністю ...

Легко було б спрогнозувати спроби з боку України змінити становище, але як загальносвітова економічна, так і українська внутрішньополітична ситуація не дозволить це зробити. Боязкі спроби заборонити в Україні трансляцію російськомовних телеканалів не беруться до уваги. До речі, вже зараз можна сміливо говорити, що велика частина таких каналів у 2009 р. повернеться в Україну - не по кабелю, так по супутнику або "в цифрі".

Ще одна прикмета наступаючого року - він пройде під знаком передвиборчої кампанії. Але тільки ось якої – чи тільки президентської, як це належить за Конституцією (п'ятирічний термін президентства Віктора Ющенка закінчується в січні 2010 р.), або ще й парламентської? Проводити позачергові вибори (ну, або хоча б лякати ними депутатів) входить в Україні в якусь політичну моду. Але все ж таки експерти схильні вважати, що вибори пройдуть роздільно - якщо Віктор Ющенко взагалі буде готовий дійсно змінити склад парламенту.

Після документального закріплення нової коаліції у Верховній раді - Блоку Тимошенко, Блоку Литвина і більшості фракції Нашої України - зробити це можна буде лише за умови складання з себе депутатських повноважень відразу 150 депутатами Ради. Такий крок може ініціювати лише одна фракція - опозиційні Регіони. Саме тому варто очікувати в наступному році очевидного потепління у відносинах Віктора Ющенка з Партією регіонів і, очевидно, не в останню чергу з її головним спонсором Рінатом Ахметовим.

Дещо сенсаційним є прогноз щодо можливих народних повстань. Майже чотири роки політологи та соціологи переконували українців в тому, що, мовляв, розчарування після Майдану довго не дозволить людям виявляти свою громадянську позицію публічним чином. Виходить, збрехали вчені: за даними багатьох соцопитувань, останнім часом майже 70% громадян України висловили готовність відстоювати свої права на вулицях. Однак вимоги висуватимуться в основному соціально-економічного характеру. Це означає, що у 2009 р. українці не підуть на нові майдани за політиків, а от проти бідності або з безвихідності - запросто можуть.

У чому напевно сходяться економісти – які передбачають майбутнє: долар і євро, і особливо рубль будуть практично витіснені з грошового обігу в Україні, а сама гривня стане досить великим дефіцитом.

Трапляються і радикальні прогнози. Так, один з провідних економістів країни, директор Інституту економіки та прогнозування АН України, академік Валерій Геєць прогнозує на кінець 2009 р., коли, на його думку, рівень виробництва впаде на 20-30% і українці почнуть отримувати дуже маленькі зарплати, ледь не перехід на натуральне господарство. Звичайно, це лякає. Але ось у чому напевно сходяться економісти – які передбачають майбутнє: долар і євро, і особливо рубль будуть практично витіснені з грошового обігу в Україні, а сама гривня стане досить великим дефіцитом.


Ну, це у випадку, якщо держава не включить верстат і не надрукує нові гривні-пустишки. Тоді доведеться готуватися до інфляції, і немалої. За прогнозами навіть чиновників уряду, вона може досягти до кінця першого кварталу 2009 року 20%. Бізнес буде прагнути компенсувати або мінімізувати для себе негативні наслідки кризи, а отже, можна очікувати стрибка цін на весь асортимент товарів і послуг.

Соцопитування показують, що люди в Україні не втратили віру в те, що кризі теж прийде кінець. І настануть часи, коли вожді нації засвоять уроки, виправлять помилки і поведуть країну в потрібному напрямку. Таких ось ідеалістів назбиралося аж 83,5% - абсолютна більшість! Ще не вмерла Україна!

Державні та комерційні банки можуть наламати дров з грошима своїх вкладників, а ефект сніжного кому може виникнути навіть від падіння одного банку. Ось ще кілька причин, за якими громадяни України можуть зважитися вийти на вулиці. А подібні акції спробують очолити політики. Будуть, як завжди, розкидатися стандартними обіцянками або гаслами на зразок: "Російській мові - статус другої державної", "Україна буде в НАТО", "Україна буде в ЄС", "Україна нейтральна", "Україна в союзі з Росією", "Чорноморський флот - геть! "," Чорноморський флот - так, НАТО - геть! "," Армія контрактна з 1-го числа "," Газ буде дешевий "," Нерухомість подешевшає "," Судова реформа "," Податкова реформа "," Підтримка малого та середнього бізнесу "," Будівництво соціальних об'єктів "," Заборона будівництва сміттєвих заводів "," Повернення грошей "... Тобто всі будуть грати свої звичні ролі.

А загалом, чекати якихось особливих змін варто було б тільки з огляду на наслідки кризи. В Україні вона протікає особливо важко - і все тому, що за 17 років незалежності жоден з урядів, ніхто з президентів і прем'єрів так і не провів рішучі структурні ринкові реформи. Україна стільки разів міняла напрямок руху, так довго затягувала процес перебудови застарілої (дідівської ще!) Промисловості, так популістські загравала зі своїми громадянами, так багато разів їх обманювала, що докотилася до ще одного невтішного прогнозу на 2009 р. Знову "в мінусі" буде приріст населення - замість 50 млн. українські землі населятимуть 46 з гаком мільйонів чоловік.

Але не хотілося б у такі святкові дні думати лише про цю трагікомедію. Краще хоча б уявити її оптимістичне закінчення. А воно, напевно, може полягати в наступному: соцопитування показують, що люди в Україні не втратили віру в те, що кризі теж прийде кінець. І настануть часи, коли вожді нації засвоять уроки, виправлять помилки і поведуть країну в потрібному напрямку. Таких ось ідеалістів назбиралося аж 83,5% - абсолютна більшість! Ще не вмерла Україна!

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах