Головна
 

The Guardian: Енергетичні битви призводять до політичних заморозків у відносинах Москви та Києва

12 січня 2009, 14:53
0
3

На думку європейських споживачів, у кризі винні обидві країни, - пише Іен Трейнор у британській The Guardian.

Після десяти днів газової війни між Росією та Україною обидві сторони починають зализувати рани. Схоже, що подачу газу буде відновлено, і наслідки кризи для сотень тисяч жителів півдня Європи, які страждають від зимового холоду, буде швидко ліквідовано. Але політичний і економічний збиток, який зазнали протиборчі сторони, збережеться і подолати його буде нелегко.

Час для бійки було вибрано невдало, оскільки і Росія, і Україна перебувають у скрутному економічному положенні, а постраждалі країни Європи переживають найхолоднішу зиму за десятиріччя. Таким чином, у цій 10-денній війні програли обидві сторони.

І перш за все, Росія. Ще до початку бойових дій 1 січня після довгих місяців сутичок і перестрілок Росія, Володимир Путін і газова монополія Газпром відчували тиск через спад у світовій економіці.

Майже всі дев'ять років правління Путіна Газпром є його головною дойною коровою (це найбільший в Росії платник податків) і ключовим інструментом внутрішньої і зовнішньої політики. За вказівкою Кремля Газпром скуповує засоби масової інформації, які дратують Москву, допомагаючи йому проводити політику репресій всередині країни, а також є головним засобом демонстрації російської сили за її межами.

Але Газпром 30 відсотків свого газу продає в Європі, у зв'язку з чим від Європи значною мірою залежить його добробут. В останні місяці ціна акцій цієї компанії знизилася на три чверті, її борг становить 40 мільярдів євро, прибуток Газпрому падає, і він потребує інвестицій в умовах кредитної кризи, коли ніхто не бажає давати в борг.

Кожен день газової війни, коли Газпром відмовлявся подавати газ своїм європейським споживачам, коштував компанії такі потрібні їй мільйони доларів. І ситуація може ще більше погіршитися. Згідно з прогнозами аналітиків, до весни ринкова ціна на газ зменшиться наполовину з нинішніх 450 доларів за тисячу кубометрів до 250 доларів, а то і нижче.

Постраждає бізнес Газпрому. А його репутація опиниться просто розірваною на шматки. Непослідовні та несміливі на сьогодні спроби Європи знайти замість Росії інших постачальників, а замість російського газу інші види палива будуть набирати обертів. Навіть проросійськи налаштовані країни, такі як Болгарія, Сербія, Словаччина та Угорщина постараються вислизнути з обіймів Газпрому.

Після низки суперечок між Кремлем і Заходом, що мали місце впродовж останніх двох років, авторитету і престижу Росії завдано нового удару.

Та й Україна немає чим похизуватися після всіх її потуг. Ейфорія демократичної "помаранчевої революції" 2004 року розвіялася, оголивши недієздатну державу, яка погрузла в економічній кризі та завмерла в політичному паралічі.

Європейські дипломати скаржаться на те, що не знають, з ким їм розмовляти в Україні. Коли прем'єр-міністр Чехії Мірек Тополанек (Mirek Topolanek) наприкінці тижня провів переговори з Путіним на тему газової угоди, йому довелося двічі літати до Києва, щоб окремо домовлятися з табором Президента Ющенка, а потім з прем'єром Юлією Тимошенко з метою укладення угоди.

Під час попередніх суперечок Захід загалом дивився на Росію як на погану країну, а на Україну як на хорошу. Цього разу звучать більш компетентні та зважені оцінки. На думку європейців, у кризі винні обидві країни. Саме тому канцлер Німеччини Ангела Меркель (Angela Merkel) (а ця країна є найбільшим споживачем російського газу) запропонувала розмістити на вимірювальних станціях уздовж трубопровідних маршрутів іноземних спостерігачів - адже зараз вже ніхто не вірить словам і контраргументам російської та української сторони.

З тієї ж причини Європа, яка відчайдушно намагається домогтися відновлення подачі газу в свої країни, відмовляється від посередницьких функцій у двосторонній суперечці між Москвою і Києвом стосовно цін на газ і непогашених заборгованостей. Чеський міністр закордонних справ Карел Шварценберг (Karel Schwarzenberg) говорить, що Європа не може виступати в якості арбітра, тому що не знає правил гри. Ніхто в повній мірі не знає, які таємні і мало кому відомі угоди регулюють правила торгівлі газом між Москвою і Києвом, оскільки значна частина цієї торгівлі зосереджена в руках пострадянської мафії і посередників.

Різке засудження Путіним політичного керівництва сусідньої й історично близької Росії країни говорить багато про що. Коли суперечка минулого тижня досяг свого піку, він назвав владу Ющенка корумпованою і криміналізованою.

Риторика російського прем'єр-міністра жваво нагадує його люті нападки на президента Грузії Михайла Саакашвілі під час і після серпневої війни. Схоже, що війна в Грузії та український газовий конфлікт призвели до досягнення однієї і тієї ж мети: Росія здобула перемогу, а країни, які зазнали нападу опинилися в скрутному економічному становищі. Проблеми, пов'язані з їх безпекою, набули дуже серйозного характеру, оскільки Європа не бажає прийти на допомогу цим країнам.

Можливо, в цьому й полягає мета Путіна - нашкодити і дискредитувати Україну і Президента Ющенка після розгрому Грузії. Можливо, йому це вдасться. Але перемога дістанеться Росії дуже дорогою ціною.

Оригінал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах