Головна
 

FAZ: За горло

16 січня 2009, 02:22
0
6

Для України в газовому конфлікті йдеться про незалежність! Москва хоче використати високі ціни на газ, щоб покарати Україну за непідлеглість. Києву, торуючи шлях на Захід, тепер потрібно враховувати можливість соціальних протестів на сході країни, – пише Конрад Шуллер в німецькій Frankfurter Allgemeine Zeitung



У газовому конфлікті багато чого непевного, але зрозуміло одне: Москва не сприймає суверенітет України.

Мутного в газовому конфлікті між Росією та Україною чимало, та дещо є цілком очевидним. Як і в серпні, коли Володимир Путін пустив на Грузію танки, – підозри та наклепи, що ними обидві сторони щодня шпурляються, поки що мало надаються під перевірку. Чи сплатила Україна рахунки? Чи "крала" вона газ, як стверджує Москва? Хто перекриває труби? Хто в Москві чи в Києві отримує прибутки невідомого посередника в цьому багатомільярдному ґешефті? На жодне з питань не можна з точністю відповісти. Договори між українським державним концерном "Нафтогаз", російським велетом "Газпром" і таємничою посередницькою компанією "РосУкрЕнерго" пильнують ніби коди до шифрувальної машини "Енігма". Проте допоки документи не відкриють, ніхто не може сказати, де правда і де вигадка в російсько-українській інтризі навколо газу, влади та мільярдів.

По той бік пропаганди та брехні однак є й кілька певних речей. Зокрема те, що для України, цієї турбулентної молодої демократії, де корупція та порушення правил так своєрідно поєднуються з розподілом влади і справжнім плюралізмом, у нинішньому конфлікті – так само як для Грузії в серпні – йдеться ні більше ні менше ніж про незалежність. Ціна на імпортований газ, джерело поточної суперечки з Росією, є ключовою змінною стабільності України. Серце її економіки б’ється в металургійних підприємствах Донбасу, цього позначеного пізньорадянською епохою "українського Руру" під російським кордоном. Архаїчні промислові гіганти цього регіону потерпають від катастрофічного здешевлення металу по всьому світу як від кліматичного шоку, і в цьому економісти вбачають знак: такі заводи вимруть наче динозаври. Уже зараз вони працюють на 53% потужності. А коли тепер і ціна на газ, найважливішу та споживану в небачених масштабах енергетичну сировину, має зрости в кілька разів, чого вимагає Росія як штраф за гадану українську непідлеглість, – то дуже вже легко може здійснитися те, що російські політики віщують Україні від початку її незалежності: "Ето пройдьот", мине як нежить. І сьогодні оголошення про близький крах юної держави належить до періодичних стильових засобів у російському словнику.

Незалежно від того, чи виправдані Путінові тріскотливі – і недоведені – закиди про крадіжку, сплетіння кримінальних інтересів та самозбагачення західно орієнтованого українського керівництва: все одно російська реакція на нібито промахи в Києві змодельована так, що сприяє точнісінько тому сценарію краху, про який імперські московські політики зрештою щораз "попереджали". Перебіг переговорів в останні тижні усе пояснює. У ніч перед Новим роком "Газпром" жадав за тисячу кубометрів газу ще 250 доларів, усе ж таки вп’ятеро більше за ціну 2005 року. Коли Київ загаявся, то Москва підвищила вимогу оплати до 450 (удев’ятеро більше), а пізніше взагалі до 470 доларів.

Що це означатиме для України, змалювати неважко. Ненаситна на газ важка промисловість, головна опора цієї економіки, опиниться за крок від колапсу. Тоді елітам російськомовних металургійних і шахтарських областей на сході (частково під впливом Росії) буде запросто вивести людей "на вулиці". Тамтешнє населення і без того не раде західному курсові уряду й Президента, а функціонери та керівники місцевих рад в цьому регіоні не роблять таємниці зі своєї готовності до конфлікту. У такій ситуації євроатлантичне керівництво в Києві постає перед драматичним вибором: або й далі дотримуватися свого курсу на Захід, але при цьому в зв’язку з незмірно вищою московською штрафною ціною враховувати ризик соціальних сум’ять з непередбачуваними наслідками; або в обмін на вигідніші умови поставок поступитися. Тоді Україна, подібно до Білорусі, повернулася б у сферу гегемонії російського домінування і перестала б мріяти про Європейський Союз та НАТО.

Варіант внутрішньої дестабілізації, навіть розколу цієї, з московської точки зору "штучної", держави України раз у раз розігрують російські дипломати, і то часто відкрито. Східнослов’янська православна нація, братній народ, чиїх письменників (скажімо, Гоголя) росіяни розглядають як "своїх" і який попри історичну пов’язаність нехтує авторитарною російською моделлю демократії, ставлячи на відкрите суспільство, колишня ключова провінція імперії, що прагне в ЄС і НАТО – таке для росіян із подачі Путіна, який колись назвав розвал Радянського Союзу "катастрофою", є неприйнятним. У Грузії Путін уже показав, що вміє використовувати можливості. Тепер він бере Україну за горло.

Оригiнал матерiалу:
http://www.faz.net/IN/INtemplates/faznet/default.asp?tpl=epaper/r…


Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах