Головна
 

De Morgen: Росія - за стабільність газового постачання Європи

17 січня 2009, 11:49
0
2

Термінове завдання - відновлення безпечного транзиту російського газу до ЄС через територію України. Засіб для безпечного транзиту - його прозорість. Без неї масові розкрадання газу в Україні продовжаться.

Нагадаю: транзитні поставки були припинені Газпромом у другій половині дня 8 січня, після того, як з'ясувалося, що за кілька годин до цього українська сторона зупинила всі газокомпресорні станції на своєму західному кордоні. Тобто російський експортний газ став використовуватися для внутрішніх потреб України. Спроби Газпрому направити міжнародних спостерігачів компанії SGC на українські станції для з'ясування ситуації були категорично відкинуті українською стороною.

Тоді Г. Шредер і керівництво Газпрому висунули пропозицію про міжнародний моніторинг на компресорних станціях у Росії і Україні за участю ЄС.

Наша вимога про участь російських представників у моніторингу в Україні абсолютно обґрунтована. Адже здача експортного газу європейським покупцям відбувається не на кордоні Росії з Україною, а вже в Центральній Європі. Тому Газпром, як власник товару, має право упевнитися у тому, що його власності у країні-транзитері відтепер справді нічого не загрожує.

Необхідно припинити політизацію російсько-українських відносин у газовій сфері і перевести їх на економічну базу.

Мою країну звинувачують у тому, що в рік президентських виборів в Україні Москва прагне загострити газову суперечку з нинішньою владою у Києві, щоб послабити їхні позиції і допомогти проросійським політикам.

Але якщо це так, то Росія робить собі гірше. 2 жовтня 2008 р. голова уряду Росії Володимир Путін і прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко підписали Меморандум про співробітництво в газовій сфері. Він передбачає можливість переходу на прямі довгострокові відносини між Газпромом і Нафтогазом з 1 січня 2009 року (на чому наполягала українська сторона). Був передбачений і поетапний перехід до ринкових цін і тарифів на транзит. Якби Росія прагнула до ескалації газового конфлікту, то чи стала б вона підписувати компромісний меморандум?

Так, умовою його виконання є повне погашення Нафтогазом всього боргу за поставлений у 2008 р. газ (2,4 млрд. дол.) Чи справедлива ця вимога? Безумовно. Інакше незрозумілий економічний сенс газових поставок з Росії на Україну.

На жаль, впливові політичні сили в Україні зробили все, щоб зірвати виконання Меморандуму, підписаного Юлією Тимошенко. Причому саме з політичних мотивів.

Нафтогаз погасив заборгованість по штрафах і частину боргу лише у розмірі близько 2 млрд. дол. Заборгованість з постачання газу у грудні в розмірі 614 млн. дол збереглася. Вже ця відмова платити борги зробила неможливими поставки газу з 1 січня 2009 р.

Потім українська сторона завела у глухий кут переговори за контрактом на поставку газу в Україну на 2009 р. Київ відкинув пропозицію про підвищення ціни на газ з 179,5 дол за тис. кубометрів у 2008 р. до 250 дол у 2009 р. І це при тому, що внутрішня ціна на газ в Україні у минулому році була 320 дол!

З українського боку було заявлено: ціна у 250 дол “буде працювати проти уряду України напередодні президентських виборів у цій країні”. Натомість від нас вимагали європейських ставок транзитного тарифу.

Логічною відповіддю російської сторони стала пропозиція перевести як ціну на газ, так і тариф на його транзит на європейську основу.

Так з'явилася нова ціна: 450 дол за тис. куб. м. Це - ціна на газ у країнах Східної Європи, суміжних з Україною, мінус транзитні витрати через територію України. На жаль, Нафтогаз в односторонньому порядку вийшов з переговорного процесу.

У результаті з 1 січня 2009 року Газпром на 100% припинив постачання газу для споживачів в Україні. Адже за відсутності контракту газові поставки втратили правову основу.

Україна повинна, нарешті, почати виконувати свої міжнародно-правові зобов'язання перед ЄС і Росією у газовій сфері.

Договір Енергетичної хартії, підписаний Україною, забороняє його учасникам переривати транзит енергоресурсів через свою територію у разі суперечки з іншою державою з приводу умов такого транзиту (ст.7). Почавши масові розкрадання транзитного газу, а потім зовсім зупинивши цей транзит, Київ грубо порушив договір.

Українська сторона повинна відновити виконання контракту на транзит газу, укладеного між Газпромом і Нафтогазом 4 січня 2006 р. строком на п'ять років. У відповідності з ним українська сторона зобов'язана забезпечувати безперебійний транзит російського газу по своїй території. Підкреслю: цей контракт аж ніяк не пов'язаний з контрактом на постачання газу споживачам України.

Україна повинна відшкодувати нашим європейським клієнтам ті обсяги газу, які були викрадені нею з транзитних газопроводів. Перший судовий позов до Нафтогазу з такою вимогою вже поданий до Європейського суду угорською компанією. Газпром буде домагатися того ж через Стокгольмської арбітражний суд.

Головне - ми розраховуємо, що українська сторона відмовиться від подальшої політизації газового питання і відповідально підійде до подальших переговорів з Газпромом.

Україні потрібна глибока перебудова енергетичного сектору на ринковій основі. Час для цього настав. У цілому з 1992 р. одні тільки російські газові субсидії Україні склали вже 47 млрд. дол. і ця сума, і тривалість "перехідного періоду" більш ніж достатні, щоб дозріти для ринкових відносин в енергетиці.

Вадим Луков - Посол Росії у Бельгії

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах