Головна
 

ВН: Нічний контракт

19 січня 2009, 08:55
0
5

Росія і Україна близькі до виходу із газової кризи, пишуть Андрій Денисов та Олексій Гривач в сьогоднішньому номері газети Время новостей.

Більше п'яти годин провели в переговорах у суботу ввечері Володимир Путін і Юлія Тимошенко. Принципових домовленостей про постачання російського газу в Україну і його транзиту в Європу було досягнуто о другій годині ночі на неділю. А якщо врахувати, що прем'єри зустрілися в Білому домі близько 4 години дня, щоб потім разом поїхати в Кремль на міжнародну конференцію з питання доставки газу європейським споживачам, а потім знову повернутися на Краснопресненську набережну, то прем'єри провели разом більше дев'яти годин.

"Добрий вечір, - привітався за північ пан Путін до журналістів, які чекали закінчення переговорів. - Хочемо проінформувати вас про те, що в ході переговорів вдалося досягти домовленості про те, що в торгівлі природним газом Росія і Україна переходять на європейську формулу утворення ціни" . За словами пана Путіна, сторони "погодилися з тим, що у 2009 році українським партнерам буде зроблено знижку 20%, за умови збереження пільгового тарифу прокачування російського газу європейським споживачам по території України в 2009 році за ціною цього прокачування 2008 року". "Водночас, ми також домовилися, що з 1 січня 2010 року ми цілком і повністю перейдемо на ціноутворення і на створення тарифу прокачування в повній відповідності із європейськими стандартами без жодних вилучень і знижок як щодо транзиту, так і щодо ціни на газ", - заявив глава Білого дому.

Пані Тимошенко повідомила, що керівникам Нафтогазу і Газпрому дано доручення підготувати всі необхідні документи "до понеділка". Одразу після їх підписання, пообіцяла вона, "буде відновлено всі потоки транзиту газу в Європу, всі постачання газу в Європу".

Сьогодні Юлія Тимошенко має знову прибути в Москву, щоб особисто брати участь у церемонії підписання контрактів (вчора на момент здачі номера в друк документи не були готові до підписання, а повної картини домовленостей, ймовірно, не було ні в кого). Можливо, цим і завершиться практично безперервний двотижневий марафон термінових телефонних дзвінків, екстрених візитів і самітів і взаємних звинувачень. І якщо деякі країни Східної Європи, до яких перестав доходити російський газ, говорили про можливість введення надзвичайного стану, то російське керівництво останні дні точно провело в режимі НП.

На тлі домовленостей, які досягнуто до другої години ночі на неділю, важко однозначно оцінити ефективність міжнародної конференції із забезпечення доставки російського газу споживачам в Європі, яку скликав у суботу в Кремлі президент Росії Дмитро Медведєв. Вона зібрала десять делегацій. Європейський союз представляв комісар із енергетики Андріс Пієбалгс і міністр промисловості і торгівлі Чехії (країни, що головує в ЄС) Мартін Ржиман.

За деякими даними, Брюсселю довелося постаратися, щоб голос Єдиної Європи і на московській конференції звучав єдиним. За словами дипломатичного джерела ВН, до Москви був готовий приїхати, наприклад, італійський прем'єр Сільвіо Берлусконі, чия країна відчула на собі недопоставки газу. За даними нашого співрозмовника, голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу особисто телефонував головам ряду держав ЄС, переконуючи їх надати місію участі у московській конференції пп. Пієбалгсу і Ржиману (тобто не їздити самим).

І, мабуть, не випадково Мартін Ржиман ще в суботу ввечері поспішив заявити, що Чехія, як голова ЄС, "не задоволена результатами зустрічі глав держав і урядів стосовно газу в Москві". "Ми очікували, що сторони оголосять про досягнення домовленості про поновлення постачань, однак цього не відбулося", - пояснив чеський міністр, додавши все-таки, що сам факт переговорів позитивний.

Безумовно, поновлення транзиту було і залишається питанням номер один. Але якщо б у Дмитра Медведєва була мета відзвітувати про досягнення домовленостей, то, ймовірно, не варто було б і проводити конференцію. Президент Росії чітко сказав, що у конференції є і другий привід, який сам він вважає, "як не дивно, ще більш важливим". "На прикладі нинішньої кризи всі ми переконалися і в тому, що нинішні міжнародні регулятори такого роду ситуацій не є ефективними, в тому числі і міжнародне право в цій частині. Я можу сказати відверто, на мій погляд, і Енергетична хартія, яку частиною країн ратифіковано, частиною не ратифіковано, на жаль, такого роду питання не вирішує, і ми повинні подумати про те, які нові міжнародні угоди могли б у майбутньому знімати проблеми такого порядку", - сказав російський президент, відкриваючи конференцію. На його думку, криза показала необхідність "ефективного, постійно діючого міжнародного механізму, який в майбутньому не дозволить виникненню таких ситуацій, який забезпечуватиме нормальний транзит".

Очевидно, що пан Медведєв намагався привернути увагу присутніх до того, що ні повне приєднання України до Енергетичної хартії, ні наявність діючого до 2010 року контракту на транзит не втримали Київ від припинення цього транзиту. Пізніше на прес-конференції російський президент сказав, що "високо оцінює" дискусію, що відбулася. Але насправді про те, чи дійшов до свідомості учасників зустрічі його сигнал, судити поки що рано. Це стане зрозуміло із наступних кроків, в тому числі готовність спільно працювати над попередженням подібних криз.

Критики Москви в Європі вважають, що російська влада сильно недооцінює ті наслідки, до яких привела аналогічна газова криза в 2006 році. Так, Франк Умбах з Центру досліджень в галузі європейської безпеки нагадує, що планована ЄС диверсифікація джерел газу разом із розвитком інших джерел енергії - "реальна альтернатива" росту імпортної залежності від Газпрому. Однак у відповідь слід зауважити, що в Брюсселі та ряді європейських держав так само демонстративно недооцінюють готовність Москви до конструктивної взаємодії, що виражається в нових капіталовкладеннях у видобуток і транспортування газу і, крім того, в допуску іноземних інвесторів у проекти по розробці надр.

До чергових президентських виборів в Україні залишається ще рік, і не факт, що політичні лідери в Києві знову не піднімуть один на одного "газову зброю". Європі варто бути насторожі

Однак, будуючи моделі енергетичного майбутнього, і тим і іншим слід мати на увазі ймовірність втручання позасистемних факторів - таких, як внутрішньополітична криза на Україні. Як би не хотіли в Європі закрити на це очі, але "сигнальний постріл" у нинішній "війні" пролунав в той момент, коли президент і прем'єр-міністр України визнали можливим розіграти в боротьбі один з одним "карту" газових взаємин з Росією. Пп. Ющенку і Тимошенко слід розуміти, що це в цій темі їм життєво важливо бути згуртованими - Москва не має симпатії ні до президента, ні до прем'єр-міністра України, добре знає про їх розбіжності, а тому з радістю братиме участь у цій грі. Не випадково Дмитро Медведєв на суботній прес-конференції із видимим задоволенням відповідав на запитання, чи має Юлія Тимошенко необхідний мандат від президента на московських переговорах.

До чергових президентських виборів в Україні залишається ще рік, і не факт, що політичні лідери в Києві знову не піднімуть один на одного "газову зброю". Європі варто бути насторожі.

Водночас, Газпром і Нафтогаз України всю минулу добу присвятили виконанню доручення прем'єр-міністрів двох країн, а саме готували до підписання нові версії контракту на транзит газу в Європу і договори на постачання газу для потреб України. Крім того, сторони працювали над документальним врегулюванням ряду інших деталей співпраці. По-перше, питання про повне погашення заборгованості Нафтогазу України перед швейцарським трейдером RosUkrEnergo, який постачав газ українському концерну останні 9 місяців.

Офіційні особи в керівництві Росії і Газпрому оцінювали суму боргу, що залишився, у 614 млн дол. на 1 січня 2009 року і називали її виплату однією з умов підписання нового контракту на постачання газу. По-друге, питання, пов'язане із виконанням договірних зобов'язань RUE перед європейськими споживачами в поточному році. У трейдера є чинний контракт на постачання газу польській компанії PGNiG до кінця 2009 року, а також довгострокові угоди з угорською фірмою Emfez (належить співвласникові RUE Дмитру Фірташу), дочкою Газпрому Gazprom Germania і покупцями в Румунії. Обсяг зобов'язань оцінюється в 7-8 млрд кубометрів. Компанії належить близько 11,4 млрд кубометрів газу в підземних сховищах Нафтогазу.

Із нічних заяв Путіна і Тимошенко випливає, що в першому кварталі 2009 року Україна купуватиме російський газ (в тому числі і для технологічних потреб за європейською ціною мінус знижка), а ставка транзиту збережеться на минулорічному рівні (1,7 дол за тис. кубометрів). Ціна російського газу в країнах Східної Європи (зокрема Словаччиною) зараз складає близько 470 дол за тис. кубометрів, зі знижкою вийде 380 дол за тис. кубометрів. Але це тільки в першому кварталі. У другому кварталі європейська ціна, яка розраховуватиметься на базі середньої вартості кошика газойлю і мазуту в Європі в квітні-грудні 2008 року, очевидно, знизиться.

За оцінками ВН, з 1 квітня східноєвропейська ціна зменшиться приблизно до 400-410 дол за тис. кубометрів, а українська, відповідно, має скласти 320-330 доларів. Про подальше ціноутворення зараз можна лише припускати, оскільки при розрахунках на третій квартал потрібно буде враховувати ціни мазуту і газойлю в січні-березні 2009 року. Але вже зрозуміло, що якщо ціна нафти раптом не підскочить до 100 дол, у червні-вересні газ у Європі коштуватиме набагато дешевше. При збереженні нинішньої динаміки на нафтовому ринку до кінця кварталу (барель близько 40-45 дол), ціна газу знизиться приблизно на чверть - до 295-300 дол за тис кубометрів. Тобто Київ зможе купувати газ по 240 дол за тис. кубометрів.

Ціну останнього кварталу 2009 року прогнозувати ще складніше, але якщо в першому півріччі нафта коштуватиме приблизно стільки ж, скільки й зараз, ціна для України буде навіть нижчою, ніж торішні 179,5 дол за тис. кубометрів. Зниження ціни нафти до 30 доларів за барель призведе до того, що за 180 дол російський газ буде продаватися в Європі, а на українському кордоні "ринкова ціна" складе 145 дол за тис. кубометрів. Чи залишиться в живих на той момент українська промисловість, яка і так сильно постраждала через кризу, невідомо.

Фіксація транзитної ставки на 2009 рік означає, що при транспортуванні 120 млрд кубометрів російського газу в Європу Нафтогаз отримає приблизно 2,2 млрд доларів за транзит (або 550 млн дол в квартал). При цьому покупка газу для технологічних потреб за європейською ціною із озвученою знижкою обійдеться українському концерну в 720 млн доларів, а у другому - приблизно в 600 млн дол (якщо враховувати озвучену Києвом потребу в 21 млн кубометрів на добу). Яким чином Нафтогаз України розраховуватиметься за закупівлі газу в таких умовах, незрозуміло. Але не варто виключати, що в умовах кризи ситуація розвиватиметься стандартним шляхом - борги будуть накопичуватися. однак, за даними ВН, реальна добова потреба Укртрансгазу в паливному газі для здійснення транзиту в два рази менша (10-11 млн кубометрів). А значить, і витрати на його придбання будуть істотно нижчими.

Є ще один важливий момент - скільки газу знадобиться самій Україні в умовах кризи. У переговорах, які завершилися провалом в кінці минулого року, фігурувала цифра 46 млрд кубометрів імпортного газу в 2009 році. Це на 10 млрд кубометрів менше, ніж у минулому. Але всеодно може виявитися надто оптимістичною в умовах фактично двократного підвищення цін на газ для України в першому півріччі. Крім того, не зрозуміла доля квоти компанії "Газпром збут Україна" на продаж газу промисловим споживачам цієї країни. У минулому році вона становила 7,5 млрд кубометрів, але вибрати її цілком компанія не змогла через падіння попиту.

Остаточний перехід на ринкові ціни газу і ставку на транзит, який, за словами пана Путина, відбудеться через рік, також викликає багато питань. Якщо з ціною ситуація більш-менш зрозуміла (потрібно буде скасувати знижку), то з платою за транзит все набагато складніше. У Києві, посилаючись на європейські тарифи на транзит, говорили і про 2 дол за тис. кубометрів на 100 км, і про 3,7 дол, і навіть про 9,2 дол. Світова практика стосовно цього припускає, що транзитна ставка формується на базі завантаженості системи та реальних витрат (амортизація, паливний газ, операційні витрати) плюс норма прибутку. Таким чином, ставка залежить від "ринкової кон'юнктури" лише частково (за рахунок паливного газу), а більшою мірою - від стану самої транспортної системи та комерційних домовленостей постачальника та транзитера про норму прибутку.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах