Головна
 

НГ: Припустимо, вони міняють Ющенка…

20 січня 2009, 10:46
0
2

Після російсько-грузинської війни прем’єр Путін чітко дав зрозуміти, що на Президента України Ющенка чекає відплата за постачання Буків Грузії. Багато хто сумнівався – невже Росія почне війну проти України?, - пише в російській Новой газете Юлія Латиніна.

Однак 1 січня війна справді почалася. Із застосуванням тієї самої зброї, яка в Росії є: тобто зброї енергетичної. Як це там капрал Гаал пояснював у Бондарчука у фільмі Залюднений острів? "Вандея і Хонті – наші колишні провінції. В них спільна з нами історія, і тому вони зловмисничають проти нас".

Хто переможе у цій війні? Дуже неправильно описувати цю війну як війну між Росією та Україною. Це війна між Путіним та Ющенком. І якщо поставити питання так, то відповідь зрозуміла: у війні між Путіним та Ющенком переможе Юлія Тимошенко.

Якщо вважати, що у цій війні не дві, а три сторони, то тоді список тих, хто виграв може бути значно більш точним. Абсолютно програла сторона – це Президент України Ющенко. Частково виграла – це Кремль. Кремль домігся свого – виставив Ющенка людиною, не здатною керувати країною, - але якою ціною?

А от стовідсотковий переможець – це Юлія Тимошенко. Це геніальний політик, яка нацькувала свого колишнього найлютішого ворога – Кремль – на свого колишнього союзника у Помаранчевій революції.

А от стовідсотковий переможець – це Юлія Тимошенко. Це геніальний політик, яка нацькувала свого колишнього найлютішого ворога – Кремль – на свого колишнього союзника у Помаранчевій революції. Виборча кампанія Барака Обами коштувала 100 млн. дол. Газпром уже втратив на виборчій кампанії Тимошенко понад 1 млрд. дол. недоотриманого прибутку, і при цьому Тимошенко нічого Газпрому не винна. Якщо у війні між Путіним та Саакашвілі переміг Кокойти, то у війні між Путіним і Ющенком головним переможцем поки виходить Тимошенко.

Є у цій війні й іще дещо дивне. Нам говорять, що це суперечка за газ, який Газпром постачає Україні. Але Газпром не постачає Україні жодного кубометра газу. Газ постачає Росукренерго, - більш ніж дивний посередник, зареєстрований у Швейцарії. 50% Росукренерго належить Газпромбанку, а про інші 50% Кремль завжди казав, що вони представляють українську сторону. Але після того, як ФБР стало підозрювати Росукренерго та його попередника Euraltransgas у зв’язках із міжнародним злочинцем Семеном Могілевичем, власника (в усякому разі номінального) другої половини Росукуренерго довелося назвати, і ним виявився такий собі Дмитро Фірташ, до того часу нічим не примітний бізнесмен, ім’я якого час від часу світилося у компаніях, які асоціювалися із Семеном Могілевичем.

Так от: до березня минулого року розподіл газу Україною контролювався компанією Укргазенерго, половина якої належала українському Нафтогазу, а половина – Росукренерго. Украгазенерго був інструментом поглинання українських газових мереж та українського газового ринку на користь тих, хто реально стояв за номінальними власниками Росукренерго. І поки це відбувалося, жодних проблем з оплатою не виникало. Коли посередника, що контролює український ринок, українська влада викинула зі схеми, Україні оголосили газову війну.

Газпром уже втратив на виборчій кампанії Тимошенко понад 1 млрд. дол. недоотриманого прибутку, і при цьому Тимошенко нічого Газпрому не винна.

Мимохіть доводиться погодитися: це не так політика, як економіка. Але економіка на користь таких дивних компаній і таких дивних схем, наче Росія та Україна – це не дві держави, а просто два підручних інструменти у розборках чиїхось швейцарських конторок між собою.

Найголовніше у цій війні – це ціна, яку Кремль заплатить за перемогу над Ющенком. Якби ціну цю визначали глядачі ОРТ та РТР, усе було б прекрасно. Їх легко вдалося переконати у тому, що підлі хохли, навіть коли Росія подала газ для прокачування на Суджу, відмовилися його прокачувати.

Запевнення України у тому, що газ через Суджу на Захід прокачувати неможливо, справедливо сприймалися нашими глядачами як жалюгідні відмовки, що свідчать про патологічну ненависть Хонті до Невідомих Батьків.

На жаль, не так просто виявилося переконати енергокомісара ЄС Андріса Пієбалгса, який підтвердив, що "використання Суджі для транзиту є складним, навіть неможливим".

Будь-який європейський політик може задуматися: добре, це зараз вони міняють Ющенка. А якщо завтра за допомогою тієї самої енергетичної зброї вони будуть міняти Меркель чи Саркозі?

Слова Пієбалгса означають, що в очах ЄС Росія постає як досить ненадійний постачальник. Будь-який європейський політик може задуматися: добре, це зараз вони міняють Ющенка. А якщо завтра за допомогою тієї самої енергетичної зброї вони будуть міняти Меркель чи Саркозі?

У Європі є два проекти газопроводів. Nabucco, альтернативний "газпромівському" South Stream, будівництво якого поки не розпочате, і російсько-німецький Nord Stream, який має піти до Німеччини в обхід України по дну Балтики. Якщо Європа почне будувати Nabucco і заборонить будівництво Nord Stream, то ціна "газової війни" виявиться надмірно високою: а саме, провал усіх стратегічних газових планів Росії.

Втім, ніщо не віщує такого драматичного розвитку ситуації в умовах, коли Європа втратила здатність адекватно реагувати на шантаж, а європейська сталеливарна промисловість, аби вижити, конче потребує замовлень на труби для Nord Stream. Зухвалість же, коли вона не зустрічає відсічі, є не зухвалістю, а розумною енергетичною політикою.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах