Головна
 

WSJ: Газова війна може реабілітувати Ющенка

20 січня 2009, 13:20
0
2

Це нагода для загнаного в кут Президента України надати нового лоску своєму потьмянілому іміджу - зіграти роль справжнього державника, - пише Адріан Каратницький у амриканському виданні Wall Street Journal.

Вчора жорстока енергетична суперечка між Україною і Росією розв'язалася підписанням угоди між Києвом і Москвою, хоча в останні три тижні такі процеси вже не раз закінчувалися фальстартом. Але якщо умови останньої підписаної угоди збережуться, то немає сумнівів, що Росія цю суперечку програла. Притому, що українські лідери, напевно, не будуть кричати про свій успіх, Україна отримала багато чого з того, що хотіла - в першу чергу, знижку на газ у 2009 році. Лідери України абсолютно ясно дали зрозуміти, що вони - не який-небудь незначних фактор з торгівлі газом між Росією і Європою. Вони показали, що континентальній транзитній системі не обійтися без українських газових трубопроводів.

Конфлікт, який перервав потоки газу в Європу майже на два тижні, лише частково виник через зіткнення економічних інтересів. У набагато більшій мірі він був відображенням політичної боротьби. Москва відчула, що серед українських прозахідних політиків виник розкол, і вирішила, що може зіграти на особистому суперництві між ними.

Майже чотири роки тому Віктора Ющенкоа було обрано Президентом України і він став її героєм завдяки ненасильницьким масовим громадянським акціям протесту, відомим як помаранчева революція. Сьогодні Ющенко вже втратив підтримку більшості українців; якщо під час помаранчевої революції його рейтинг становив 60 з гаком відсотків, то зараз він уже нижче п'яти відсотків. Його залишила навіть більша частина членів ним же створеного політичного руху Наша Україна: місяць тому вони проігнорували заклик Президента відправити уряд у відставку і підтримали висунення на прем'єрський пост Юлії Тимошенко.

В міру того, як заходить політична зірка Ющенко, зірка Тимошенко, колишньої його соратниці по помаранчевій революції, навпаки, сходить. Однак, з огляду на те, що українська економіка увійшла в ступор, недавня її політична перемога, коли вона спокійно пережила спробу президента відправити її у відставку, може виявитися пірровою - і її громадська підтримка може також зменшитися. Так що президенту і прем'єр-міністру доведеться хоч-не-хоч шукати способи співіснування: мало того, що з Росією газовий конфлікт, так ще й промислове виробництво стрімко падає, українська валюта обвалилася стосовно долара більш ніж на 50 відсотків, і не за горами масові скорочення працівників. У цих умовах політичній еліті необхідна консолідація та проведення надзвичайних заходів, які допомогли б подолати економічне цунамі.

В останні місяці ні Ющенко, ні Тимошенко не виявляли схильності до компромісу, і обидва систематично обливали один одного політичним брудом. Президент Ющенко і його адміністрація звинуватили Тимошенко у державній зраді, оскільки вона намагалася домовитися з Росією і зайняла більш м'яку позицію щодо грузино-російського конфлікту, і досить кволо підтримувала вступ України в НАТО. Далі, 23 жовтня один з помічників Ющенка голосно звинуватив Тимошенко у зв'язках із Джорджем Соросом (George Soros), якого цій заяві назвали "міжнародним валютним спекулянтом". Генеральній прокуратурі наказувалося провести перевірку, чи не одержав Сорос прибутку на послабленні української валюти - втім, жодних реальних доказів того, що таке могло бути, представлено не було. У свою чергу, Тимошенко - також не переймаючись збором доказової бази - звинуватила Президента та головний центральний банк у змові з метою обвалити курс національної української валюти гривні, і в тому, що вони виділили гроші на підтримку банку, нібито пов'язаного з якимось проющенківським бізнесменом. Вона заявила, що ці дії дали можливість тому бізнесмену нажитися на зниженні курсу гривні.

Взагалі, не дивує, що настільки отруйна політична атмосфера в Україні не могла не спокусити Росію на те, щоб спробувати зіграти на внутрішніх суперечках. Володимир Путін так і не змирився з прозахідним поворотом України після помаранчевої революції. Кремль провокував ситуацію і всередині України, і навколо неї, намагаючись домогтися зміни верхівки української влади і відновити свій вплив на цю слов'янську країну, знову перетворивши її на свій геополітичний задвірок.

Але Росія, судячи з усього, прорахувалася. По-перше, Європа не прийняла спроб Росії звинуватити у припиненні поставок газу виключно Україну. У Європі зрозуміли, що Росія сама зіграла важливу роль в провокації та затягуванні цієї кризи. Не менш важливо й те, що Україна вчинила мудро, заздалегідь закачала у сховища газ на кілька місяців, і в найхолоднішу зимову пору змогла витримати тиск Москви, яка змушує її підписати угоду на невигідних умовах.

А тепер російський прем'єр Володимир Путін домовився з Тимошенко про те, що Росія буде продавати Україні газ з 20-відсотковою знижкою від європейських тарифів в обмін на неринкові ставки на прокачування транзитного газу. Очікується, що у 2009 році європейські ринкові ціни на газ через уповільнення глобальної економіки становитимуть не більше 250 доларів за тисячу кубометрів. Це набагато більше, ніж Україна платила в 2008 році, але набагато менше, ніж вимагала Росія.

І найбільше дивує те, що газова суперечкуа з Росією об'єднала прозахідних лідерів України. Коли Росія припинила поставки енергоносіїв до Європи, Президент Ющенко і прем'єр-міністр Тимошенко зайняли спільні позиції і виступали зі спільними заявами, але в першу чергу кидається в очі оголошення політичного перемир'я між ними: під час газової кризи перепалки припинилися, а Тимошенко продемонструвала свої переговорні якості.

У результаті виходить, що газова криза створює новий шанс для Президента Ющенка. Він ще може надати своєму потьмянілому іміджу нового блиску, зігравши роль справжнього державника. Навіть при тому, що рейтинг його падає, а шанси на переобрання відверто слабкі, Ющенко ще може реабілітуватися хоча б за той час, який провів у президентському кріслі. Ця можливість забезпечується значними повноваженнями Президента в Україні: він має право вето, він контролює збройні сили і структури безпеки і має право призначати ключових місцевих і регіональних чиновників. В останні місяці Ющенко використав цей арсенал переважно для того, щоб підривати позиції і зривати плани Тимошенко, але якщо він спрямує свою енергію на організацію конструктивного діалогу, це допоможе провести здорову фіскальну політику та пришвидшити приватизацію промисловості, яка була заблокована через політичний глухий кут.

Для цього Ющенко має усі ресурси. Він за професією банкір і економіст і розуміє, що таке розумна економічна політика. Також він може виступити сильною та ефективною противагою прем'єр-міністра Тимошенко в ті моменти, коли вона доходить до популізму.

Використовуючи переваги співробітництва та успіх, досягнутий під час газової кризи, два лідери можуть у майбутньому зробити тандем, який зможе відновити як всередині країни, так і за кордоном довіру до можливостей України впоратися із набільшими кризами та приймати необхідні рішення.

Раніше і Ющенко, і Тимошенко не раз показували, що здатні приймати непрості рішення, здатні просунути Україну вперед. І сьогодні, перед обличчям жорсткого тиску з боку Росії, вони показали, що здатні певним чином відновити співпрацю. Якщо вони втримають цей курс, вони впораються з серйозними економічними проблемами, які належить пережити Україні, і котре не дадуть Путіну встановити свою гегемонію в регіоні - тобто виконають завдання, яке виконали чотири роки тому, під час помаранчевої революції'.

Адріан Каратницький - старший науковий співробітник Атлантичної ради (Atlantic Council), США.

Оригінал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах