Головна
 

Handelsblatt: Москва ніколи не віддасть Київ Заходу

21 січня 2009, 15:38
0
2

Зі своєю русофільською політикою Німеччина відіграє в Європі особливу роль, адже вона залежніша від Росії, ніж її європейські партнери. З німецького погляду виглядає так: якщо Росія потребує Україну, щоб почуватися в безпеці, то що ж, нічого не вдієш, - пише аналітик американського веб-ресурсу stratfor.com Пітер Зейган для німецької Handelsblatt.

Ще з 1992 року, від розвалу Радянського Союзу, Росія та Україна сваряться за газові поставки. Зрештою щоразу все закінчується згодою, бо Росії потрібні гроші, а Україні – газ. Хоча за останні роки сталися дві вирішальні зміни.

Найперше це українська Помаранчева революція 2004-го, яка привела до влади уряд, що вороже протистоїть російським цілям. Президент Віктор Ющенко хоче інтегрувати країну в Європейський Союз і НАТО. Для Росії це стало б поцілунком смерті.

В Україні розташована найбільша частина інфраструктури, що сполучає Росію з Європою: від трубопроводів, залізниці й до високовольтних ліній. Промисловість та економіка обох країн глибоко переплетені. На сході України живуть більше росіян, ніж деінде в світі поза Росією. Російський Чорноморський флот базується в українському Севастополі, бо кращої альтернативи немає.

Україна так глибоко заходить із півдня в Росію, що ворожа влада в цій країні могла б загрожувати самій Москві. Крім того, так далеко простирається на схід, що ворожий уряд становив би небезпеку сполученню з Кавказом. Коротко кажучи – якщо Україна вислизне з-під російського впливу, то стратегічно Росія опиниться затисненою й примушеною до оборони. І навпаки – якщо Росія поверне собі контроль над Києвом, то зможе стати регіональною й, можливо, навіть глобальною супердержавою.

І новий договір, щойно укладений, сигналізує впевненість Росії в тому, що вона триматиме під контролем Україну. Бо інакше Москва нізащо б погодилась і надалі постачати газ на пільгових умовах.

Друга велика зміна попередніх років має економічний характер. Сьогодні Росія спроможна пережити тимчасове падіння доходів від продажу газу. Відколи Владімір Путін прийшов до влади, країна мала великий бюджетний профіцит. У середині 2008 року її валютні резерви досягли 750 мільярдів доларів. Та відтоді криза присмирила оптимізм у Росії та вже "з’їла" близько 200 мільярдів резервів. Та все одно Росія потерпає від кризи значно менше за сусідів; це стосується не масштабів проблеми, а наслідків. Тому що Росія не є розвиненою країною й навіть не є країною, яка до цього докладає зусиль. Через це відтік капіталу тут позначається набагато менше, ніж – тільки один маленький приклад – у Словаччині. Так, Москва ще не повернулася до планової економіки. Але й так країна, з її щораз більшим державним втручанням, економічно нині більше схожа на Радянський Союз, аніж на Росію 1990-х, не кажучи вже про західні країни.

У зв’язку з кризою економічний вплив Росії порівняно навіть зріс. Додаймо до цього політичні та військові чинники – і країна така ж сильна, як і в серпні під час війни з Грузією. Усе це означає: до 2004-го суперечка України та Росії була суто бізнесовою справою. Але відтоді Москва тут убачає поставлені на карту життєві інтереси і кожному, хто їх зачепить, заподіє великої шкоди. І тому Кремль радше доведе Україну до краху, ніж дозволить їй стати частиною західного клубу.

А Україна залежна від російського газу на дві третини. До того ж доходи від газового транзиту в Європу – це фундамент українського бюджету. З другого боку, європейські країни беруть із Росії близько чверті потрібного їм газу, 80% якого надходить через Україну. Переривання поставок вразило Францію, Туреччину, Польщу, Німеччину, Італію, Угорщину, Румунію, Австрію, Чехію, Грецію, Хорватію, Македонію, Боснію та Герцеговину, Сербію й Болгарію. Послідовність, в якій тут перераховані країни, відповідає збільшенню масштабів наслідків.

Європейські країни мало що тут можуть зробити. Проте одна з них намагається: Німеччина. Вона більше за інших залежна від енергії, і то російської. У німців три причини, щоб добиватися в росіян прихильності замість лютувати на них, як інші європейці. По-перше, більша частина російського газу надходить через Білорусь, тобто не через Україну. Тож Німеччину конфлікт зачепив менше за сусідні держави – в Берліні в кожному разі світло не гасне. По-друге, Німеччина розташована до Росії ближче, ніж, скажімо, Франція, Велика Британія або США, і зазнала би найбільшої шкоди в разі збройного зіткнення. Коли дві країни зчіплялися в минулому, то це мало, м’яко кажучи, дуже лихі наслідки. З німецького погляду виглядає так: якщо Росія потребує Україну, щоб почуватися в безпеці, то що ж, нічого не вдієш.

І по-третє – посередницька роль між Росією та сусідніми державами здається Німеччині приємною можливістю виточити власний політичний профіль. Канцлер Анґела Меркель шукає мудрішого шляху, ніж оте вічне "Вибачте", яке визначало всю німецьку зовнішню політику після Другої світової війни. У той час Франція успішно використовувала німецьку економічну потужність як основу для власних політичних цілей. Вигідний вплив на Росію міг би, зі свого боку, додати Німеччині балів у відносинах з іншими європейськими країнами.

Пітер Зейган є аналітиком американського веб-ресурсу www.stratfor.com.

Оригiнал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах