Головна
 

FT: На полі бою за європейський газ - всюди тіла переможених

22 січня 2009, 09:51
0
3

Газова війна між Росією і Україною, котра привела до важкого тритижневого енергодефіциту у Східній Європі, судячи з усього, закінчена. І, як трапляється у більшості війн, від неї мало хто виграв: на полі бою - всюди тіла переможених, пише Квентін Піл у британському виданні The Financial Times.

Газпром, російський державний газовий монополіст, втратив як мінімум півтора мільярди доларів (1,2 мільярди євро, 1,1 мільярд фунтів) виручки та сильно підмочив свою репутацію надійного постачальника енергії у Європу. Україна продемонструвала політичну роздробленість, оскільки так і не сформувала єдину позицію на переговорах і допустила накопичення величезних боргів Газпрому. За укладеною у кінці кінців угодою Україна отримає газ у цьому році за цінами, на 20 відсотків нижче європейських - це компромісна позиція, до якої обидві сторони могли б прийти і з  початку.

Що ж стосується споживачів газу в інших країнах Східної Європи, то їх змусили у розпал зими тремтіти від холоду, а їхні заводи зупинили або посадили на голодний газовий пайок. У Словаччині вже говорять, що у них це забере півтора процентних пункти від темпу економічного зростання.

Болгарія, Сербія і Словаччина, які постраждали від нестачі газу більше інших - найвірніші енергокліенти Росії. Вони не прийняли жодних заходів для того, щоб налагодити альтернативні поставки енергоносіїв або розширити газові сховища, тому що всі турботи про себе довірили Газпрому. Таким чином, Росія посварилася з країнами, котрі були серед її кращих друзів.

Прем'єр-міністр Болгарії Сергій Станишев стверджує, що буде вимагати компенсації у формі додаткових поставок газу за зниженими цінами. Крім того, болгарські чиновники вже набагато впевненіше почали говорити про підтримку альтернативних шляхів постачання газу - наприклад, газопровід Nabucco, який може привести до них через Туреччину газ із центральноазійських країн.

Європейському Союзу показали, що він до сих пір дуже вразливий до таких відключень. Також виявилося, що з 2006 року, коли між Росією та Україною вже був приблизно такий скандал, ЄС практично нічого не зробив у плані підготовки до подібних подій - не посилив можливості транскордонного перетоку газу і не розширив сховища.

Незважаючи на те, що цього разу росіяни потужно вклали в піар, а Київ не зумів компетентно на це відповісти, Москві, за великим рахунком, не вдалося переконати європейців, що вина цілком і повністю лежить на Києві.

- Росіяни перегнули палку, - сказав на цьому тижні в Брюсселі один з представників Європейської Комісії. - За лаштунками [конфлікту] росіяни розігрували власну гру.

За словами європейських спостерігачів, котрі слідкували за відновленням потоку газу в Європу, російська сторона “створювала всілякі перешкоди і використовувала будь-які приводи” для того, щоб зірвати процес.

Голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу (Jose Manuel Barroso), провівши практично всі ці три тижні у спробах організувати угоду між двома сторонами, у вівторок у Брюсселі не міг приховати гнів. Він звинуватив обидві сторони у порушенні своїх обіцянок і сказав: “Я цього не забуду”.

Кріс Уіфер (Chris Weafer), начальник відділу стратегічного московського інвестиційного банку Уралсиб, бачить у всій цій історії тільки дві сторони, які однозначно виграли: центральноазійські постачальники газу - Туркменістан, Казахстан і Узбекистан, які тепер отримають від Газпрому повну європейську ціну за газ, і консорціум з будівництва газопроводу Nord Stream - альтернативного маршруту постачань газу з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря. Утім, у другому випадку проти проекту заперечують екологи.

На його думку, першою у списку “однозначно переможених” йде українська економіка. Уже при ціні за газ у 179,5 долара за тисячу кубометрів країна заборгувала Газпрому дуже і дуже немало, а в цьому році, як розраховує Газпром, ціна складе в середньому 280 доларів. Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко, котра уклала угоду з Володимиром Путіним, стверджує, що ця цифра становить 228,8 доларів.

- Україні буде, як мінімум, дуже складно розплачуватися за цим рахунком, - вважає Уіфер, поза залежністю від реальної ціни - а контракт кричуще непрозорий.

Термін договору - 10 років, однак, якщо неплатежі будуть накопичуватися, це може знову привести до його перегляду, що, у свою чергу, створить умови для чергової суперечки. В іншому випадку, Україні доведеться продати Газпрому свій газопровід - і, судячи з усього, саме цього з початку і домагається російська компанія.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах