Головна
 

Б&Б: Виворіт "газової війни"

22 січня 2009, 10:31
0
5

Ціною взаємних поступок Росія і Україна погасили конфлікт, який виріс аж ніяк не з суперечки господарюючих суб'єктів про це пише Олександр Мосякін у латвійському виданні Бизнес&Балтия

"Дії України неймовірні. Виникає враження, що весь цей "мюзикл" деригується зовсім з іншої країни", - заявив на піку кризи заступник голови правління Газпрому Олександр Медведєв. Можливу причетність до конфлікту зовнішніх "порадників" не виключив в інтерв'ю російському виданню Вести і посол РФ в Україні Віктор Черномирдін.

У відповідь представник Держдепартаменту США Шон Маккормак назвав твердження про те, що в газовому конфлікті з Росією Україна діє за вказівкою Вашингтона, "безглуздими" і такими, що "зовсім не мають під собою підстав". Чи це так?

Особлива стаття

19 грудня 2008 року у Вашингтоні призначений Віктором Ющенком міністр закордонних справ України Володимир Огризко і держсекретар США Кондоліза Райс підписали Хартію про стратегічне партнерство. Її текст став надбанням суспільства. 2-й пункт 3-го розділу говорить: "Сторони планують тісно співпрацювати над відновленням і модернізацією потужностей української газотранспортної інфраструктури". Тим самим США висловили свій інтерес до газотранспортної системи, яка веде з Росії до Європи.

Газова криза, як відомо, вибухнула через 10 днів. З наведеним вище пунктом хартії її пов'язує передісторія поставок російського газу в Європу.

Коріння "енергетичної залежності"

1 лютого 1970 року в Ессені ФРН і СРСР підписали договір "Газ - труби". У відповідності з ним ФРН зобов'язалася поставити в СРСР труби великого діаметру, а Радянський Союз зобов'язався качати по ним в Німеччину (у перспективі - на всю Західну Європу) природний газ із Західного Сибіру.

Радянське керівництво надавало договору з ФРН величезне значення. У тому ж 1970 році в Кремлівському Палаці З'їздів пройшов 11-й міжнародний газовий конгрес, який привітав голова радянського уряду Олексій Косигіна. Але перспектива енергетичного альянсу Німеччини та її сусідів з СРСР не влаштовувала Вашингтон, і американці стали діяти.

"Вони через своїх людей або прямо поставили питання так: ми категорично проти, бо Німеччина і Європа разом з Німеччиною потрапляють в надмірну енергетичну залежність від Радянського Союзу. США безпосередньо втручалися в ці справи, і ця лінія триває досі", - розказує колишній посол СРСР у ФРН Валентин Фалін.

Тиск з боку США посилився в 1981 році, коли адміністрація Рональда Рейгана запровадила торгове ембарго проти СРСР і вимагає того ж від європейських союзників. Але Бонн і тоді не піддався тиску Вашингтона.

"Незважаючи на американське ембарго, яке ми не прийняли, і інші дуже складні проблеми, газ вчасно прийшов до Німеччини", - згадує Андреас Майєр Пандрут, що був тоді послом ФРН в Москві.

У 1983 році був пущений газопровід Уренгой-Помари-Ужгород. Обладнання для нього Москва купила в обхід ембарго. "У американських компаній купили!" - Зізнався згодом Віктор Черномирдін.

Обхідний маневр

Але американці не відступили. У середині 1990-х, як пише Збігнев Бжезинський, США розробили стратегію будівництва нафто-і газопроводів з Прикаспійського регіону в Європу, які обходять Росію. Частинами цієї стратегії стали нафтопровід Баку - Джейхан і проект газопроводу Nabucco. Останній, на думку фахівців, має хитку політичну, транзитну, фінансову та ресурсну базу, але США лобіюють його, виходячи з геополітичних інтересів. Недавній газовий конфлікт додав очок цьому підприємству.

"Ми, а Європа більшою мірою, в черговий раз винесли для себе урок, який зводиться до того, що енергетична незалежність (від Росії-прим. Б&Б) повинна бути ключовим питанням для Європи", - заявила Кондоліза Райс.

І суто особисте

З іншого боку, "газовий конфлікт - остання можливість для президента України зміцнити свої позиції в якості єдиного провідника волі Вашингтона і остаточно відтіснити з цієї ролі Тимошенко", вважає провідний експерт Центру політичної кон'юнктури Дмитро Абзалов. На його думку, таким чином В. Ющенко намагається повернути висохлий останнім часом потік американської фінансової допомоги Києву.

До того ж шанси продовжити політичну кар'єру в Україні після поразки на виборах для В. Ющенко мінімальні. У цьому випадку йому і може знадобитися допомога американських партнерів.

Газотранспортна система України

ГТС України - друга за розмірами в Європі - складається з магістральних газопроводів, розподільних мереж, газосховищ, компресійних і газовимірювальних станцій. Загальна протяжність газопроводів становить 283,2 тис. км. Пропускна здатність системи на вході - 290 млрд. куб. м на рік, на виході - 175 млрд. куб. м. Щорічно через Україну до Європи прокачується 100-115 млрд. куб. м російського газу. Природний газ надходить в Україну по 22 магістральним газопроводам, а виходить за межі країни - по 15. Протяжність транзитних газопроводів - 37,1 тис. км. Система об'єднує 72 компресійні станції та 13 підземних сховищ з найбільшим в Європі після Росії активним об'ємом газу - більше 32 млрд. куб. м (21,3% від загальноєвропейської активної ємності). Мережа підземного зберігання газу включає чотири комплекси: Західноукраїнський (Предкарпатський), Київський, Донецький і Південноукраїнський.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах