Головна
 

Online Journal: Європа: зима тривоги нашої

23 січня 2009, 10:36
0
6

Минулого тижня, у ході візиту в Москву прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко для зустрічі зі своїм російським колегою Володимиром Путіним, сторони в результаті гарячкових переговорів врегулювали питання про завершення газової війни між двома державами. Україна нарешті погодилася платити за газ за більш високими європейськими розцінками в 2010 р. в обмін на двадцятивідсоткову знижку на 2009 р., пише Ерік Уолберг для американського інтернет-видання Online Journal.

Домовленість була досягнута після того, як європейські лідери піддали різкій критиці Україну, і після першого офіційного візиту Путіна до Німеччини в якості прем'єр-міністра, у ході якого він представив більш амбітний довгостроковий план розв'язання нескінченного конфлікту з Україною, через який європейські країни не раз були без палива в розпал зими. Він пропонує, зокрема, створити консорціум за участю російського Газпрому і провідних енергетичних компаній Європи, покликаний гарантувати, що блакитне паливо, яке поставляє Росія, дійде до споживача.

“Довіра послабшала, - зазначила після переговорів німецький канцлер Ангела Меркель, не згадуючи конкретно, кого в цьому варто звинувачувати. - Ми сподіваємося, що ця ідея про консорціум має шанси на втілення”.

У радянські часи на Заході ніколи не виникало проблем з Москвою у плані надійності поставок - що ж сталося зараз, коли всі ми живемо однією щасливою капіталістичною родиною? Все дуже просто: Україна відмовляється розплачуватися за газ, який вона імпортує з Росії, за ринковою ціною, і навіть припинила виплату заборгованості за минулі поставки, воліючи красти призначений для Європи газ при транспортуванні через свою територію, створюючи за рахунок цього запаси для власних потреб. Політика, м'яко кажучи, дивна і короткозора. Якщо в минулому коливання ринкових цін “у вільному світі” мало хвилювали СРСР, де економіка була плановою, сьогодні російські політики цілком логічно прагнуть отримати від зовнішньої торгівлі всю можливу вигоду, до копійки. І вони вже точно не мають наміру миритися з відвертим злодійством і несплатою боргів.

Україна – “друг” Заходу і потенційний член НАТО, а Росія зараз для Заходу – “ворог”. Злодійство, однак, є злодійством, і ЄС починає вже не настільки доброзичливо сприймати свою “улюбленицю” на Сході. Переговори з Україною щодо “угоди про асоціацію” та енергетичну співпрацю призупинені. “Йдеться про їхню надійність у плані відносин у цілому ", - відзначає один єесовський чиновник.

Голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу (Jose Manuel Barroso) попереджає із незвичною для себе різкістю: “Якщо Україна хоче зближення з ЄС, вона не повинна створювати проблеми з постачанням газу до ЄС”.

Солідні доходи України від газового транзиту також можуть скоротитися до нуля. На переговорах з Меркель Путін підняв питання про газопровід Північний потік, котрий Газпром споруджує спільно з німецькими компаніями Wintershall і Ruhrgas: він пройде по дну Балтійського моря і дозволить Росії поставляти газ до Європи безпосередньо в рамках її політики диверсифікації маршрутів енергопостачання. У даний час 80% експорту Газпрому - який поставляє Європі чверть споживаного газу - доводиться транспортувати транзитом через Україну. Кращий спосіб боротьби з крадіжками - не мати справи зі злодієм.

Але, водночас, єесовські і російські чиновники продовжують чинити тиск на Україну в плані вироблення прийнятного способу моніторингу газових поставок. Росія хоче отримати п’ятдесятивідсоткову частку в українській трубопровідній системі, як це вже зроблено щодо Білорусії - такий варіант дозволив би припинити грабіж, але Україна на нього не йде. У результаті виникла компромісна пропозиція Путіна про міжнародний консорціум з участю Росії для управління трубопроводами - яку відразу ж схвалила Меркель. У неї на носі вибори, а зухвала антиросійська позиція - і шахрайські хитрощі України - можливо, приємні Вашингтону, але німецьким виборцям не подобаються.

Більше всього на початку січня - у період незвично сильних холодів - постраждали Болгарія, Словаччина, Чеська Республіка, Угорщина, Боснія, Сербія, Словенія, Хорватія і Македонія. Однак ЄС, розхитаний розбіжностями між 27 країнами-учасницями, включаючи і останні “доручення” - Польщу та Хорватію - не в змозі укладати масштабні угоди з Росією в інтересах усіх. Антиросійська риторика в країнах-новачках - відмінний спосіб набрати політичні бали, і не дивно, що Путін діє в обхід беззубого ЄС, налагоджуючи прямий діалог із Німеччиною.

Передісторія газової війни добре відома. 2 жовтня прем'єри Росії та України домовилися про перехід на ринкові ціни в ділових операціях між газовими компаніями двох країн – Газпромом і Нафтогазом - і про право російської сторони торгувати блакитним паливом напряму з українськими споживачами. У кінці листопада Київ припинив виплату накопиченої заборгованості, що робило неможливим укладання нового контракту по газу на 2009 р. Росія надавала Києву щедру субсидію, купуючи газ у Центральній Азії по 375 доларів за тисячу кубометрів, і продаючи Україні по 179,5 доларів. Щоб полегшити Україні перехід на ринкові ціни, вона більш ніж великодушно погодилася на проміжний тариф у 250 доларів на 2009 р. За результатами продажів у 2008 р., Газпром, торгуючи газом з Україною щодо субсидованої ціни, зазнав збитків у 12 мільярдів доларів і змушений був звернутися до держави за фінансовою допомогою.

Не маючи підписаного контракту на 2009 р., Москва 1 січня змушена була припинити поставки газу Україні. Та у відповідь відмовилася забезпечувати транзит російського газу в Європу, і за рахунок блакитного палива, призначеного для європейських споживачів, створила безкоштовний запас для власних потреб, достатній, щоб протриматися півроку навіть у разі повного припинення постачання цим паливом з Росії.

Україна стверджує, що її скарбниця порожня, і це безсумнівно так. У листопаді промислове виробництво в країні різко знизилося, а на 2009 р. прогнозується скорочення обсягу ВВП на 10%. Київ тільки що домовився з МВФ про кредит у 16,4 мільярди доларів. Утім, нещодавно головний економіст Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development) Ерік Берглоф (Erik Berglof) попередив, що цих грошей може не вистачити: “Україна рухається до валютної та банківської кризи одночасно, яка цілком здатна обвалити економіку більшості країн Східної Європи”. Водночас, МВФ - не маючий, до речі, симпатій до Росії - зазначає: Україна легко може вирішити проблему газової заборгованості, частково передавши трубопроводи у власність Газпрому. Це очевидне рішення безсумнівно підтримає і Меркель. Німецький канцлер і МВФ відмінно розуміють, що Росія - надійний партнер, але вона цілком обґрунтовано не бажає, щоб її грабував невдячна сусід.

“Відсутньою ланкою” для розуміння причин цієї важкої і непотрібної кризи є зустріч українського президента Віктора Ющенка з американськими чиновниками у середині грудня, у ході якої вони підписали угоду про стратегічне партнерство, що включає пункт про енергетичне співробітництво. Відмова України розплачуватися по боргах або почати переговори з Росією про спільний контроль над трубопровідною мережею, безперечно, також був частиною цієї домовленості. Від росіян така послідовність подій, природно, теж не сховалася. Медведєв у відкриту звинуватив США в зупинці транзиту, заявивши, що Україна діяла під диктовку Вашингтона.

Головний редактор журналу “Росія у глобальній політиці” Федір Лук'янов зазначає: “Україна обрала тактику навмисного створення кризи, очікуючи, що в кінцевому підсумку будь-який великий збій у постачанні газу Європі зашкодить репутації Газпрому в якості надійного партнера в енергетичній сфері. Все, що відбувається після 31 грудня, нагадує тактику зволікань. Ми програємо не лише пропагандистську, а й реальну газову війну. Аж ніяк не випадково, що найбільші труднощі відчувають країни, які мають прекрасні відносини з Росією, наприклад, Греція, Угорщина і Болгарія, що входять у число наших головних партнерів у Європі”.

Ющенко сповна розігрує антиросійську карту з часів своєї сумнівної помаранчевої революції, спонсорованої американськими неурядовими організаціями, що фінансуються американською державою, і що проходила на тлі звинувачень у тому, що він був отруєний агентами КДБ (ой, вибачте, ФСБ). Після приходу до влади у країні запанували анархічну демократію, та єдине, чим може похвалитися президент - це провальна спроба втягнути Україну (до того ж розколену щодо цього питання) у НАТО та катастрофічне рішення про підтримку серпневої “міні-війни” Тбілісі, якому він поставив стільки іржавих танків. Вибухнувший скандал з цього питання тліє і до сих пір. За даними соціологічного опитування, проведеного нещодавно Шведським агентством по співробітництву з метою міжнародного розвитку (Swedish International Development Cooperation Agency), 84% українців вважають, що з їхньою країною щось серйозно не в порядку, а 49% називають нинішню ситуацію “критичною і вибухонебезпечною”. Аналітики не виключають сповзання України до авторитаризму.

Аналогічно до торішньої війни у Південній Осетії, нинішня криза буквально обліплена етикетками “зроблено в США". Нагадаємо, що схвалений Вашингтоном напад Грузії на Південну Осетію був пасткою, розставленою Чейні та іншими проти Росії і нової американської адміністрації. Перед самим відходом зі сцени, 9 січня, вони навіть встигли укласти з Грузією пакт у сфері безпеки, що найімовірніше обернеться постійною військовою присутністю США на Кавказі. Кремль поки проявляє обережний оптимізм щодо можливостей “почати з чистого листа" у російсько-американських відносинах після вступу Обами на посаду, однак й у нього є радники-русофоби - Роберт Гейтс (Robert Gates) і Збігнєв Бжезінський (Zbigniew Brzezinski). Так що передумови для повороту на краще не виглядають багатообіцяючими.

Подібно до того, як США використовували війну в Грузії, щоб зобразити Росію загарбницькою державою та нав'язати Європі свій непопулярний проект системи ПРО, до нинішньої “покроєної на замовлення” енергетичної кризи вони, судячи з усього, теж доклали руку. Вона стала черговим елементом нової холодної війни Америки, що, напевно, продовжиться і після косметичної зміни влади у Вашингтоні. Свою лепту внесли й американські ЗМІ: Washington Post, наприклад, закликає європейців засвоїти “реальний урок цього холодного тижня”, оскільки “путінський режим помітно має намір використовувати залежність Європи від російських енергоносіїв для втілення своєї імперської, антизахідної геополітичної програми”.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах