Головна
 

Foreign Policy: Бійці кінець, а ворожості – ні

29 січня 2009, 09:22
0
3

Нас не повинно дивувати, що Москва та Київ залагодили (на якийсь час) свої суперечки щодо поставок російського природного газу в Україну. Зрештою, велика частина цього газу призначена для Європи, й обмежені у коштах та газозалежні європейці вдалися до неабиякого тиску, щоб звести дві сторони докупи, - пише Іен Бреммер для американського часопису Foreign Policy

До цього тиску додався й важкий вплив світової фінансової кризи. Врешті-решт російський та український уряди досягли згоди, тому що розуміли – час компромісу настав.

Але було завдано шкоди, й справжня озлобленість з обох боків заохочувала їх боротися сильніше і довше, ніж кожна зі сторін справді могла собі дозволити. Це недобрий знак для майбутнього.

Росія завжди мала сильнішу позицію. Це її газ, й українці не єдині, хто його потребує. То чому ж Кремль так сильно тиснув? Якби Москва хотіла добитися суто кращого контракту з Києвом, то бійка закінчилася б набагато раніше. Навіть якби вона хотіла провчити українців та створити демонстраційний ефект для інших урядів, то росіянам не треба було б заподіювати такої тривалої шкоди своїй репутації надійного постачальника енергоресурсів до Європи.

Частковою відповіддю є ширша картина російських зовнішньополітичних завдань. Прем’єр-міністр Володимир Путін, який усе ще залишається головним в країні, описує конфлікт у геополітичних термінах і звертається до ширшої міжнародної аудиторії. Коли Росія відповіла на грузинські провокації у двох бунтівних провінціях наприкінці серпня прямим ударом по Грузії, український уряд підтримав грузинів. Ми не повинні недооцінювати гнів, який це рішення викликало в російському уряді. Дехто у Кремлі мабуть хотів, щоб Україна (та інші) побачили цей гнів і їм було вже не так легко шокувати Росію та заважати її планам.

Як і ізраїльтяни, чинний російський уряд інколи відчуває, що мусить завдавати удару набагато сильнішого, ніж можуть опоненти, щоб подати послання: подальші провокації не толеруватимуться. Росіяни також хвилюються, що Захід (а особливо США) втручаються в комерційні відносини Москви та Києва. Москва сподівається, що Сполучені Штати та ЄС відмовляться від активної підтримки України, побачивши, що ця підтримка приречена на провал.

В Україні є три важливі політичні актори, які можуть дійти згоди з дуже малої кількості питань, що практично паралізує політичний процес у всіх, крім найважливіших, економічних питаннях. І Президент Віктор Ющенко, і Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко хотіли розв’язати газову проблему, але мало що інше може їх об‘єднати, особливо коли йдеться про співпрацю з Росією. Лідер опозиції Віктор Янукович чекає, доки вони обоє зазнають поразки.

Саме Тимошенко уклала газовий контракт, тому що росіяни вважають її гнучкішою за Ющенка. (Вона "націоналістка", але не прагне членства в НАТО та сильно, як Президент.) Росіяни, зрештою, були готові до компромісу в деяких питаннях, якщо тільки угода з Тимошенко шкодила Ющенкові та полегшувала тиск на "Газпром". Але навряд чи ця угода допоможе досягти нового консенсусу в українському уряді щодо того, як покращити ширші відносини з Росією.

Усі ці розрахунки свідчать, що газова угода не стане основою для довгострокового покращення в російсько-українських відносинах. Угода допоможе зменшити тертя, але за обрієм може ховатися нова проблема. Це погані новини для США, Європейського Союзу і для будь-кого іншого, хто дбає про стабільність у регіоні, де Європа межує з колишнім Радянським Союзом.

Особливо важко вгадати наступний крок Росії, адже її уряд надзвичайно непрозорий і важлива інформація та справжня влада приймати рішення сконцентровані в руках небагатьох. Насправді, Путін має більше влади, ніж будь-яка інша людина у світі. Усі ці фактори підтримують політичну стабільність країни – принаймні доки Путін залишається при владі. Але вони ж роблять зовнішню політику Росії такою складною для передбачень, тому що немає великої потреби досягати консенсусу, перш ніж робиш геополітичну ставку, а в уряді дедалі менше чиновників, які знають, що має відбутися.

Тож мине небагато часу, і Росія з Україною знову почнуть суперечку – про енергоносії чи щось інше. Президент Барак Обама хотів би покращити американсько-російські відносини, а європейці воліють бути певними, що Росія забезпечуватиме стабільне постачання енергоносіїв. Подальші суперечності між Москвою та Києвом не дадуть здійснитися найближчим часом ані першому, ані другому.

Оригiнал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах