Головна
 

GW: Газові клопоти

30 січня 2009, 09:43
0
3

Твердження, ніби Росія вирішила оголосити Європі війну за допомогою газової зброї – нелогічне. Від перебоїв у поставках найбільше постраждали країни, які мають прекрасні відносини з Росією, - пише Вітольд Ґадомський в польській Gazeta Wyborcza.

Виявляється, в Польщі всі розуміються не лише на футболі та медицині, але й на газі. Газовим експертом виявився, наприклад, редактор газети Dziennik Цезарій Міхальський, якого раніше я вважав знавцем праць Карла Шмітта, Гайдеггера та Рози Люксембург. "Якщо в результаті теперішньої кризи Кремль змусить кілька держав ЄС долучитися до фінансування будівництва Північного трубопроводу, це означатиме, що Євросоюзу фактично немає, а у Польщі – небагато шансів продовжити своє існування в якості суверенної держави", - писав він кілька тижнів тому. Не менш глибокі знання на тему природного газу демонструє інший журналіст газети Dziennik Ян Рокіта. "Нова фаза газової кризи дедалі краще дозволяє зрозуміти глибшу природу європейської політики, - запевнив він у своєму матеріалі. – Важко збагнути, як серйозні люди – публіцисти та політики – могли насправді повірити, що в понеділок Європа залагодила свої газові справи".

Коментарі в такому дусі з’являлися з початку січня напевне в усіх польських ЗМІ. Йшлося про війну, яку Газпром веде з Європою, про поразку польської дипломатії, котра не змогла оборонити інтереси України в конфронтації з Газпромом, про необхідність будівництва в Польщі величезних газових сховищ та, звісно, звільнення Європи від залежності від поставок російського газу. Гідна оплесків одностайність поглядів. Цей колективний хор трохи мене бентежить, коли я бачу таку разючу невідповідність дійсності.

Росія поцілила насамперед у себе

Твердження, ніби Росія з якогось дива вирішила оголосити Європі війну за допомогою газової зброї – нелогічне. У ході конфлікту ані Газпром, ані російські політики не висували жодних вимог до Європи, Європейського Союзу чи якоїсь країни-члена. Від перебоїв у поставках найбільше постраждали країни, які мають прекрасні відносини з Росією (Греція, Італія, Болгарія, Словаччина). Польща, до якої Росія могла б мати претензії через участь у справах Закавказзя та України, газового конфлікту практично не відчула. Поставки територією України у певний момент повністю припинилися, поставки через Білорусь дещо збільшилися, різницю можна було без проблем компенсувати із запасів. Криза ні на мить не загрожувала польській економіці. Звісно, якби поставки газу в Європу територією України припинилися на триваліший час - місяць, два – ми відчули б як безпосередні, так і непрямі наслідки. Але раніше за нас це відчули б інші країни, які більше залежать від транзиту територією України, зокрема і сама Росія, якій потрібна виручка від продажу газу.

Газпром за час конфлікту втратив величезні гроші – його доходи скоротилися і тільки частково будуть компенсовані найближчими місяцями. У довгостроковій перспективі наслідки конфлікту будуть для Газпрому і Росії більш серйозними. Концерн показав себе як ненадійний постачальник, а Європейський Союз, хоче він того чи ні, змушений був визнати поставки російського газу першочерговою проблемою всієї європейської спільноти. Тим самим Росія поцілила насамперед у себе. Адже вона завжди намагалася підтримувати з країнами-членами ЄС двосторонні відносини та укладати з кожною з них окремі договори на поставки газу. Підчас конфлікту з Україною Росія погодилася на посередництво ЄС і навіть до нього заохочувала. Сьогодні важко визначити, чи зробить Європейський Союз з того, що сталося у перші тижні січня, правильні висновки. Однак ясно, що утворився кращий, а не гірший клімат для поглиблення інтеграції європейського газового ринку.

Польща – у виграші

Польща в результаті українсько-російської газової кризи здобула самі лише вигоди. Росія має тільки два шляхи транспортування газу в Європу – територією України та Білорусі і Польщі. Напружена ситуація на лінії Москва-Київ доводить, що Росії слід більше цінувати Мінськ та Варшаву. Наприкінці грудня 2008 року Білорусь домовилася про ціни на поставки на 2009 рік. "Газ коштуватиме трохи менше, ніж мав би відповідно до попередніх угод", - запевнив речник Газпрому Сергій Купріянов. Не варто забувати, що за п’ять років до того – у січні 2004 року – на російсько-білоруському кордоні закрутили газовий вентиль. Але Росія не може блокувати одночасно два шляхи транспортування.

Другий корисний для нас наслідок кризи – це згадувана вже схильність Європейського Союзу до поглиблення інтеграції газового ринку. Скажу ще раз – важко зрозуміти, чи здатний ЄС, змучений фінансовою кризою, дійсно прискорити процес створення єдиного газового ринку. Але те, що країни, які до цього часу найбільше були схильні покладатися на двосторонні угоди з Газпромом (наприклад, Італія), були покинуті напризволяще, можливо, змінить їхню позицію.

Ринкова енергетична безпека

Спільний європейський ринок означає, що кожна країна і кожна європейська компанія можуть без проблем купити необхідний їм товар. Вони не повинні хвилюватися, що поганий врожай спричинить голод, занепад металургійного заводу – брак сталі, а демографічні проблеми – брак робочої сили. Усе можна купити на спільному, найбагатшому в світі європейському ринку. Тоді навіщо нам перейматися через брак газу? Тому що газовий ринок не є достатньо інтегрованим. За винятком кількох директив ЄС, які стосуються торгівлі газом, переважають двосторонні угоди, які міцно пов’язують між собою постачальників з клієнтами. У нас замало з’єднань (так званих сполучних трубопроводів), які можуть поєднати системи окремих країн в єдине ціле. Це явні перешкоди, але їх можна швидко усунути. "Газова директива" Європейської Комісії від 2006 року створює юридичні підстави для існування єдиного європейського газового ринку, на якому попит і пропозиція визначали б ціни на сировину, яку купують. Процес створення газового ринку до цього часу гальмувався окремими великими країнами Європейського Союзу, зокрема Німеччиною і Францією. Однак українсько-російська криза може стати переломним моментом. На практиці це означало б, що кожний кубічний метр газу, який потрапляє на терени Європейського Союзу, повинен бути пущений в ринковий оборот, на ринку утвориться єдина ціна на газ, а енергетичний баланс, елементом якого є необхідні для гарантування безпеки системи запаси газу, буде регулюватися на рівні Європейського Союзу, а не окремих країн.

Європейський Союз як єдине ціле не надто залежить від поставок російського газу. Власний видобуток (здебільшого Великої Британії, Голландії, Данії) забезпечує близько 40% попиту. Решту – імпорт, зокрема 42% з Росії, 24% з Норвегії, 18% з Алжиру. Існує можливість для подальшої диверсифікації – наприклад, будівництво Транс-Сахарського трубопроводу, що з’єднує поклади в Нігерії із Середземним морем та Європою. Чи буде Польща брати участь в інвестуванні, чи не буде – не має значення. Важливо, щоб Європа мала достатньо газу і торгувала ним, як взуттям, автомобілями, сталлю.

Польща і Україна

У Польщі панує загальна згода щодо того, що наша країна повинна допомагати Україні зміцнювати її незалежність. Тому президент Качинський підчас найгострішої фази газового конфлікту однозначно заявив, що правда за Києвом, а не Москвою. Також чимало коментаторів говорили, що Польща повинна була зробити більше для України, навіть ризикуючи погіршенням відносин з Росією.

Але ж вимоги Москви, щоб Україна платила за газ стільки, скільки і європейські країни, не можна назвати якимсь незрозумілим нахабством. Україна, бажаючи проводити незалежну від Росії політику, не може одночасно вимагати для себе особливих привілеїв. Вона дуже залежить від російського газу (хоча з іншого боку, Росія також залежить від українських газопроводів), але за більш ніж 15 років незалежності вона мало що зробила для зменшення цієї залежності – наприклад, не скоротила споживання газу.

Незалежність України для Польщі представляє велику цінність, яка, однак, має свою ціну. Польська допомога не замінить дій самих українців, котрі повинні серйозно ставитися до своєї незалежності. Тимчасом газовий конфлікт збігся у часі з гострою політичною кризою в Україні, і може скластися враження, що українські політики використали його для внутрішніх ігор. Польські політики від таких ігор повинні триматися подалі. Може, найкращою допомогою для наших українських друзів були б кілька простих порад: у внутрішніх політичних суперечках дотримуйтесь Конституції. Переймайте європейські стандарти прозорості державних фінансів, адміністрування, управління компаніями. З Росією та іншими країнами торгуйте на ринкових, а не політичних засадах.

Оригiнал статті
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах