Головна
 

НГ: Кишеньковий бізнес

10 лютого 2009, 12:02
0
3

Газовий конфлікт між Росією та Україною в січні 2009 року став наслідком непрозорих схем поставок природного газу в Україну, а також боротьби українських політичних сил за доходи, одержані від його перепродажу в Європу, - доктор політичних наук Центру СНД Інституту актуальних міжнародних проблем Сергій Жильцов у російському виданні Независимая газета.

Під час переговорів проблему було знято, однак немає жодних гарантій, що подібна криза знову не виникне в майбутньому. Тим більше що наприкінці січня український президент заявив, що прогнозує продовження газового конфлікту між Україною і Росією.

Боротьба за посередника

В останнє десятиріччя в Україні постійно точилася залаштункова боротьба за право контролювати газові потоки і одержані від їх реалізації фінансові ресурси. До 2003 року в Україні діяла корпорація Ітера, яка забезпечувала транзит газу до російсько-українського кордону, отримуючи від української сторони за свої послуги певний об'єм газу. Компанія була зобов'язана продавати газ на ринку України і не мала можливостей для його експорту. На зміну Ітері  прийшла компанія ЮралсТрансГаз (Eural TransGas), з мінімальним статутним капіталом і доступ до ринку для реалізації газу на мільярди доларів. Потім з'явилася РосУкрЕнерго, створена відповідно до підписаного у липні 2004 року пакету документів, які визначають умови співпраці Росії та України у сфері постачання та транзиту природного газу до 2028 року. Компанія була створена як спільне підприємство Газпромбанку, який володів 50% його акцій через зареєстровану в Швейцарії компанію ARosgas Holding AG і групи Raiffeisen Investment AG, яка що входить в Raiffeisen Banking Group, якій також належало 50% через компанію CentroGas Holding. Ключовим гравцем у цій комбінації став маловідомий CentroGas Holding.

Під час правління Леоніда Кучми посередницькі компанії в Україні діяли в рамках визначених правил, під жорстким наглядом контролюючих органів. Та й інтереси держави знаходили своє відображення у переговорному процесі щодо постачання газу. Про що свідчить хоча б той факт, що обговорення умов про поставки вуглеводневої сировини були включені різні відомства, які намагалися, наскільки це було можливо, виробити єдину та об'єктивну позицію України на газових переговорах.

З приходом до влади Віктора Ющенка склалася ситуація, коли посередницькі структури отримали підтримку представників держави, причому на найвищому рівні. Переговорний процес став відрізнятися крайнім ступенем закритості. У переговорах з газової проблематики почали брати участь кілька довірених осіб Президента.

Міфічні збитки

Інформація про нібито збиткову діяльність РосУкрЕнерго вірна і хибна одночасно. Якщо в розрахунках керуватися виключно контекстом здійснення операції: купівля та постачання сировини в Україну, то це було неприбутковою справою. Однак, якщо розглядати діяльність компанії в більш широкому контексті, з огляду на її численні інтереси в Україні і в Європі, то виявиться, що так звані дотації України, про що не раз говорили представники РосУкрЕнерго, здійснювалися не даремно.

Схема продажу газу була досить простою і водночас - високоприбутковою. Її сенс полягав у тому, що компанія РосУкрЕнерго купувала Центральноазійський газ за однією ціною - низькою і змішувала його з російською сировиною, придбаною за високими цінами. Остаточна ціна газу могла бути навіть вище тієї, за якою компанія торгувала в Україні. Однак, маючи монопольний транзит і право експорту, компанія реалізовувала газ в європейські країни за більш високими цінами. Вони покривали не тільки збитки від внутрішньоукраїнської торгівлі, а й приносили значний прибуток.

Доходи компанії можна оцінити лише приблизно, оскільки реальна ціна, за якою газ поставляється на експорт, є комерційною таємницею і не оприлюднюються. Спиратися можна тільки на офіційні дані, заяви і експертні оцінки.

У 2006 році компанія РосУкрЕнерго експортувала до Європи 8,7 млрд. куб. м газу, вартість якого в кілька разів перевищувала ціну на російсько-українському кордоні в 95 дол за 1 тис. куб. м. У 2007 році обсяг експорту склав уже 11 млрд. куб. м газу, а в 2008 році - близько 13 млрд. куб. м. Додамо сюди надпільгові в порівнянні з європейськими тарифами умови зберігання газу в українських сховищах, які мала компанія. Знаючи обсяги поставок і ціни на сировину, неважко підрахувати, що впродовж останніх років компанія щорічно отримувала дохід у кілька мільярдів доларів.

Очевидно, що такому бізнесу заздрили багато українських політиків і він міг існувати тільки під прикриттям вищих державних чиновників. Немає жодних прямих доказів участі в цьому бізнесі Віктора Ющенка, про що не раз говорили і писали українські політики, роблячи посилання на його родичів. Однак підвищена увага до даної компанії Президента України, його зацікавленість у збереженні існуючих схем поставок газу дозволяють робити певні висновки. Свідченням могутності політичного прикриття посередника РосУкрЕнерго був той факт, що компанію, за дивним збігом обставин, обходили стороною уряди, які змінювали один одного в 2005-2008 роках, а також українські органи контролю і перевірки, які не мали права втручатися в діяльність компанії, а тим більше перевіряти її. І це при тому, що в Україні після помаранчевої революції активно йшов перерозподіл власності.

Виборцю потрібен герой

Одне з пояснень виникнення кризової ситуації в газовій сфері 2009 року лежить на поверхні. Наближення президентської кампанії, яка повинна відбутися на межі 2009-2010 років, змушує Юлію Тимошенко і Віктора Ющенка, який має рейтинг в 3-5%, шукати шляхів підвищення своєї популярності у населення. Для цього чудово підходить газова тематика, де кожен з учасників прагне виступити як мінімум рятівником української економіки.

Ціни на газ мають прямий вплив на розвиток багатьох галузей української економіки. Металургія та хімічна промисловість є основними споживачами блакитного палива. І Президенту, і прем'єр-міністру вкрай важливо продемонструвати, хто з них більше дбає про промисловців. Однак не менше ціна газу, який постачається, на вартість комунальних послуг. А це вже безпосередньо впливає на популярність серед населення.

Політична боротьба в Україні постане в зовсім іншому вигляді, якщо відштовхуватися не від політичних програм партій, яких в взагалі то й немає, а від економічних інтересів окремих політичних гравців, зокрема і в газовій сфері. Найбільш яскравий приклад - питання про парламентську коаліцію у Верховній Раді. Президент України не раз виступав проти коаліції на основі БЮТ і Партії регіонів, обґрунтовано боявся руйнування існуючих газових схем і видалення з них посередників. А ось коаліцію між Партією регіонів і пропрезидентською фракцією Наша Україна Ющенко підтримував, оскільки створювала непоганий альянс, скріплений не стільки ідеологією, скільки фінансовими інтересами. Як відомо, компанія РосУкрЕнерго має чимало зацікавлених осіб у Партії регіонів. Так що спільна участь у газовому бізнесі могла створювати досить міцну коаліцію.

Тимошенко завдає удару

Незважаючи на сильну протидію з боку президента, Тимошенко послідовно домагалася усунення з газового ринку посередницької компанії. Не варто думати, що лідером БЮТ керували виключно альтруїстичні мотиви. Її боротьба проти РосУкрЕнерго мала певну мету: замінити компанію, близьку до Президента, на свого посередника. Однак, зрозумівши, що домогтися цього досить складно, Тимошенко пішла на руйнування сформованих схем у поставках російського газу в Україну. Першим її кроком у цьому напрямку став меморандум, підписаний 2 жовтня минулого року, де говорилося про перехід на прямі відносини Газпрому і Нафтогазу вже з 1 січня 2009 року. Відразу після підписання документа оточення Ющенка виступило з різкою критикою дій прем'єр-міністра, а вже 9 жовтня з'явився указ про позачергові вибори у Верховну Раду. Прем'єр-міністру вдалося відбити атаку Президента, змусити його призупинити дії указу і відновити роботу українського парламенту.

Під завісу 2008 року прем'єр-міністр України зробила все, щоб домогтися підписання газових домовленостей з Росією. У цьому їй протидіяв Президент України, роблячи все, щоб зірвати переговори щодо постачання газу і в остаточному підсумку зберегти в схемі постачань РосУкрЕнерго. В результаті голова правління НАК Нафтогаз Олег Дубина вів переговори, маючи вказівку не підписувати контракт з Росією на умовах, раніше зафіксованих українським прем'єр-міністром.

У середині січня 2009 року під час переговорів прем'єр-міністрів Росії та України було укладено нову угоду про постачання газу, яка зруйнувала існуючу систему поставок. Компанію РосУкрЕнерго усунули зі сфери газових відносин двох країн. Здавалося б, російсько-українське співробітництво у газовій сфері перейшло на новий етап. Однак не встигла Тимошенко приїхати в Київ, як її дії викликали різку критику з боку секретаріату українського Президента. Це було цілком логічно, оскільки схеми отримання значних фінансових коштів було зруйновано, рейтинг прем'єр-міністра зріс, в очах населення вона виглядала політиком, який зумів вирішити газову суперечку на вигідних для України умовах, отримавши 20-відсоткову знижку. Напередодні президентських виборів це стало сильним ударом для Ющенка.

Росія змінює правила

Російська позиція щодо газових схем сформувалася задовго до конфлікту січня 2009 року. Ще в 2005 році Дмитро Медведєв, в якості першого заступника голови уряду РФ, заявив, що структура власності РосУкрЕнерго повинна бути абсолютно прозорою і відповідати структурі бізнесу цієї компанії, зазначивши, що оптимальним варіантом була б ситуація, коли партнером Газпрому в компанії стала б державна структура Нафтогаз України. У 2008-2009 роках питання про структуру спільного підприємства піднімав прем'єр-міністр Володимир Путін, який повідомив про свою пропозицію Ющенку безпосередньо брати участь компанії Нафтогаз України у спільному підприємстві. Проте українська сторона вперто не хотіла нічого змінювати, прагнучи залишити все як раніше.

Зміна позиції Росії була продиктована небажанням миритися з тим, що виконання її газових контрактів з європейськими країнами залежить від кількох людей, які займаються перепродажем газу. Тим більше, що впродовж двох років в Україні усі, включаючи президента, заявляли, що не знають, хто стоїть за українською частиною РосУкрЕнерго. Як відомо, 50% акцій компанії належало Газпрому, ще 50% акцій - CentroGas Holding AG, бенефіціарами якої є Дмитро Фірташ (90% акцій) та Іван Фурсін (10%).

Певну стурбованість у Росії викликав той факт, що практично всі посередницькі структури, які діяли в Україні та пов'язані з поставками газу, потрапляли в поле зору американських правоохоронних органів. У квітні 2006 року Міністерство юстиції США вело розслідування діяльності компанії РосУкрЕнерго, а за кілька років до цього в американських спецслужб інтерес викликала діяльність ЮралсТрансГаз.

Частина експертів вбачає політичну складову в газовому конфлікті. Зокрема, робляться припущення про готовність Росії підтримати Юлію Тимошенко, яка нібито є більш зручним партнером. В якості іншого пояснення наводиться аргумент про намір Росії через руйнування газових схем завдати удар Ющенку і знов-таки допомогти Тимошенко підняти свій рейтинг. Подібні версії мають право на життя, проте більш переконливою виглядає економічна версія, згідно з якою для Газпрому вигідніший перехід на прямі договори.

Туманні перспективи

Відкритим залишається питання щодо того, чи можливе повторення російсько-української газової війни і поява нових посередників. Для України став нормою перегляд раніше укладених договорів та угод, скасування прийнятих постанов. Президентські вибори в Україні, які повинні відбутися на мажі 2009-2010 років, також будуть підштовхувати всі політичні сили до прийняття жорстких і часто незаконних рішень.

Наприкінці січня між урядом і Президентом України розгорнулася гостра боротьба за 11 млрд. куб. м газу, які знаходилися в підземних сховищах. Президентська сторона заявляла, що газ розмитнили для РосУкрЕнерго, а уряд наполягав на його передачі Нафтогазу. В українському парламенті був зареєстрований проект щодо створення тимчасової слідчої комісії "з питань розслідування фактів корупційної діяльності РосУкрЕнерго і причетності до цього посадових осіб органів державної влади та окремих депутатів". Так що боротьба за газовий ринок в Україні продовжиться.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах