Головна
 

NYT: Україна балансує на межі. Громадяни звинувачують банки й уряд

3 березня 2009, 08:54
0
3

Металургійні та хімічні заводи – донедавна сила української економіки – звільняють тисячі працівників. Містам відключають опалення чи воду, бо вони не можуть розплатитися, і під загрозою робота Київського метрополітену. У банках розростаються черги, валюта слабшає, й навіть державний дефолт виглядає цілком можливим, - пише Кліффорд Дж. Леві в американській The New York Times.

Якийсь час Україна вважалася світовим символом нової вільноринкової демократії, що скинула з себе авторитаризм, – і от, вона зависла над прірвою. Її скрута є справжньою небезпекою для інших європейських економік та колишніх радянських республік.

Несподівані насильницькі протести, що прокотилися по інших місцях Східної Європи, схоже, тепер неминучі і тут. Минулого тижня в Києві люди говорили про зростання гніву через кризу й обурення урядом, який був зайнятий більше гризнею, ніж порятунком країни.

Напис в руках Василя Кирилюка, безробітного сантехніка, який того тижня отаборився тут разом з антиурядовими демонстрантами, виражав сутність загального відчаю. "Геть усіх!" – мовило гасло.

Пан Кирилюк не сумнівається, що піде далі. "Буде повстання. – сказав він. – І люди прийдуть, бо вже ситі по горло".

29-річний пан Кирилюк стояв на тому самому центральному майдані, де в 2004 році маси звершили Помаранчеву революцію, плодотворну подію, що привела до влади в Україні прозахідний уряд. Він розповів, що був тоді палким прихильником протестантів, але зараз він і кількадесят інших, які розбили тут намети, вимагають відставки героїв тієї революції.

Колапс в Україні може потопити залишки впевненості інвесторів у Східній Європі.

Неважко зрозуміти, чому світові лідери дедалі більше стурбовані невдоволенням і фінансовою кризою в Україні, що має 46-мільйонне населення й дуже стратегічне розташування. Маленька країна типу Латвії чи Ісландії – це одне; проте колапс в Україні може потопити залишки впевненості інвесторів у Східній Європі, де колись міцні економіки тепер у вкрай знесиленому стані.

Крім того, сусідня Росія, в якої тісні етнічні та лінгвістичні зв’язки зі Східною та Південною Україною, ймовірно спробує втрутитися у внутрішні справи країни. Кремль до того ж зможе показувати Україну як приклад того, що стається, коли екс-республіки СРСР беруть собі західну модель вільноринкової демократії.

"Україна – це стрижень стабільності в Європі, – каже Олексій Гарань, професор порівняльної політології Києво-Могилянської академії. – Вона є ключовим гравцем між розширеним Європейським Союзом і Росією. За панікерським сценарієм можна уявити, що Росія прагне скористатися становищем в Україні, щоб домінувати над нею. А це створило б страшенно вибухову ситуацію на кордоні Європейського Союзу".

Кремль зможе показувати Україну як приклад того, що стається, коли екс-республіки СРСР беруть собі західну модель вільноринкової демократії.

Що Україна може спричинити проблеми для Європи – це було продемонстровано в січні, коли Україна вв’язалася в суперечку з Росією про ціни на російський природний газ, а також на транзит газу до решти Європи. Кремль перекрив газ на кілька днів, і деякі європейські країни залишилися без опалення. Доти Кремль уже перекривав газ Україні підчас цінового спору в 2006 році.

Економіка України залежна від експорту металургійної та хімічної продукції, ціни на яку обвалилися; та криза вдарила глибоко ще й тому, що народ розчарувався у владі.

Президента Віктора Ющенка, лідера Помаранчевої революції, який привернув увагу всього світу в 2004-му, коли його обличчя було спотворене спробою отруєння, настільки повсюдно зневажають, що в недавньому опитуванні 57% висловилися за його відставку.

Його суперники також втрачають популярність: громадськість доведена роками політичних бійок до нестями. У лютому Міжнародний валютний фонд відмовився видавати Україні наступний транш з рятівного кредиту в 16,4 мільярда доларів, бо уряд не дотримався попередньої домовленості й не урізав бюджет.

Приблизно тоді ж міністр фінансів України подав у відставку, заявивши, що став "заручником політики".

У п’ятницю МВФ оприлюднив прогноз, що економіка України скоротиться цього року на 6%, і запевнив, що й далі працює з урядом, аби знайти шлях для надання решти позики.

Політики, особливо прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, так не хочуть ухвалювати аскетичний бюджет, який може відштовхнути виборців.

Попереду президентські вибори – мабуть, наступного січня, – і саме з огляду на цю перспективу політики, особливо прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, так не хочуть ухвалювати аскетичний бюджет, який може відштовхнути виборців.

Пан Ющенко і пані Тимошенко були прозахідними союзниками під час Помаранчевої революції, але стали затято ворогувати після неї, і Президент навіть одного разу звільнив прем’єр-міністра. Третій суперник, Віктор Янукович, колишній глава уряду, лідер опозиційної партії, що виступає за тісніші зв’язки з Росією, також прагне стати президентом.

У п’ятницю пан Ющенко і пані Тимошенко провели публічну зустріч у спробі продемонструвати свою співпрацю. Пан Ющенко сказав, що хоче "показати готовність усіх сторін узяти політичну відповідальність приймати рішення, які не є простими".

Проте вони не оголосили подальших антикризових заходів.

По всьому Києву відчувається, що наростає напруга.

У четвер на околиці міста скупчилося понад 200 вантажівок, і їхні водії погрожували заблокувати дороги, якщо влада не допоможе їм із сплатою боргів. Адже ті сильно зросли після знецінення валюти України – гривні.

Вантажівки розсіялися наступного дня, аж коли уряд сказав, що постарається щось зробити з їхніми вимогами, а водії пообіцяли повернутися, якщо їх ігноруватимуть.

"У всьому цьому винна влада, – сказав 26-річний водій Віктор Зарічнюк, який протестував 12 днів. – Ми хочемо, щоб уряд і Нацбанк згодилися: гроші з Міжнародного валютного фонду, принаймні частина, мають піти на потреби звичайних людей".

У філіалі Родовід Банку п’ятничного ранку зібрався натовп. Близький до банкрутства банк дозволив видавати гроші тільки по 35 доларів на день. І люди – серед них і пенсіонери, що бояться за свої життєві збереження, – роздратовані як ніколи, шикуються щодня, аби забрати що вдасться.

"Кожного дня ми приходимо – це так принизливо! – і мерзнемо, стоячи в черзі, – розповіла Алевтина Антонюк, 58-річна інженерка. – Вони тут у цьому банку ніщо інше як купка негідників".

Хто винен? Перш ніж вона встигла відповісти, втрутився Дмитро Гаврилків, 78-річний кранівник на пенсії.

"Уряд треба змінити, – кричав він. – Вони просто не можуть дати цьому раду!"

Оригiнал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах