Головна
 

Die Welt: Україно, ім’я твоє – Криза

12 березня 2009, 16:41
0
3

Ґергард Ґнаук дивується стійкості людей, що через кілька років підйому та модернізації зіткнулися з непевними часами, - йдеться у німецькій газеті Die Welt.

Криза затиснула країну в міцні обійми. Такі міцні, що допомогти, як і в радянські часи, можуть тільки анекдоти й чорний гумор. Друг із промислового району Донеччини, Рурського басейну України, розповідає такий анекдот: "Криза, мов шуліка, летить від країни до країни. Летить над Америкою, дивиться вниз і каже: “Ці витримають”. Летить далі, понад Європою. Дивиться вниз і каже: “І ці вистоять”. Тоді криза прилітає в Україну й здивовано вигукує: “Отакої! Тут уже хтось за мене все зробив!”". Ця країна звикла до криз.

Тепер вони, українці, знову сидять за своїми маленькими кухонними столами й ламають собі ночами голови, як їм вийти з ситуації. Останні роки був підйом: почався ще до Помаранчевої революції й тривав далі. Після цього оксамитового перевороту, що вкінці 2004-го вразив усю Європу, прийшла свобода думки: доти було вбито з десяток журналістів, після – ні одного. Проте дедалі більше громадян кажуть з гіркотою, що ця свобода – єдине, що принесла революція. А свободу ж не їстимеш.

Українці, знову сидять за своїми маленькими кухонними столами й ламають собі ночами голови, як їм вийти з ситуації

Тож сидять вони разом, українці, та проводять сімейну нараду. Дизайнер Ігор досі мав три роботи, його дружина Олена – дві, таким чином, вони добре трималися. Маленька дитина в них теж є. Був саме час узяти доларовий кредит (долар тут – усе ще основна валюта) і купити трикімнатну квартиру й машину. У Києві житлова нерухомість коштує приблизно так само, як у Берліні. Аж тут прилетів шуліка: власне, криза. Сотня доларів, за яку ще восени треба було викласти 500 гривень, коштує тепер 770. У той самий час батько родини втратив одну роботу. Інші роботодавці сказали: хоч і домовлялися про зарплату в перерахунку в 500 доларів, але й далі виплачуватимемо її за старим курсом 1:5.

Дедалі більше громадян потрапляють у пастку. Київський журналіст розповідає, як він зараз уперше в житті побував у службі зайнятості. Його газету було – чи є для цього виразне слово? – зупинено. 70% зарплати йому належиться як виплата по безробіттю. Ніби й непогано. Та в договорі було обумовлено тільки 30% зарплати, решту він отримував невидимо для податкової – прямо в руки, що є поширеною практикою. Тепер йому доведеться виживати на 70 від 30%.

Опитування показують, у якому регіоні люди найбільше стурбовані: це схід країни з його важкою промисловістю, де 80% опитаних кажуть, що криза вдарила по них особисто. 40% експортного виторгу донедавна припадало на металургію, що опинилась у складному становищі через подорожчання газу та обвал цін на сталь на світовому ринку. Для структурно слабкого заходу країни натомість мало що змінилося. Журналістка Діана, відтепер безробітна, їздила на зустріч із однокласниками, що закінчили школу 20 років тому, в галицький Тернопіль. "Я була здивована. Кожен якось робить свою справу, чи це автомайстерня, чи перукарня, чи агенція нерухомості. Галас про кризу зі столиці народ не цікавить. І він терплячий: на бавовняному комбінаті, де працює мій батько, вже півроку не дають зарплату. Люди працюють далі і сподіваються. Можете собі таке уявити в Німеччині?"

У цій кризі є невеличка розрада, кажуть українці: криза, яку ми мали в дев’яностих, коли розвалився Радянський Союз, зачепила тільки нас. Нині ж цілий світ об’єднався у кризі; і від того трохи тепліше.

У цій кризі є невеличка розрада, кажуть українці: криза, яку ми мали в дев’яностих, коли розвалився Радянський Союз, зачепила тільки нас. Нині ж цілий світ об’єднався у кризі; і від того трохи тепліше. Поки що ця криза не така глибока, як та, коли в українців хоч і були гроші – паперові купони, та не було товарів. Сьогодні все навпаки: міліють грошові потоки. До фінансової, газової та металургійної кризи в країні додається ще одна: криза довіри. Усе менше людей довіряють банкоматам та банкам і ховають гроші в панчохи.

Колосальне підвищення ціни на газ, якого домоглася Росія, поволі доходить до кінцевого споживача. Затиснутий концерн "Нафтогаз" передає тиск на теплоелектроцентралі, а ті – на своїх клієнтів. На сході України вряди-годи відключають центральне опалення та воду. Комунальні політики їздять від електростанції до електростанції й висловлюють "заборони": газ повинен постачатися далі. А тим часом українці через свої ЖКГ заборгували за газ та інше приблизно мільярд євро.

Банки намагаються забрати позичені в них гроші, посилаючи до громадян збирачів грошей, так званих колекторів. Проти них збираються групи самооборони, можна сказати громадські варти.

Банки намагаються забрати позичені в них гроші, посилаючи до громадян збирачів грошей, так званих колекторів. Проти них збираються групи самооборони, можна сказати громадські варти. Студенти більше не отримують стипендій. Хто мав щось на рахунку, тому теж слід занепокоїтися. Газети присвячують цілі сторінки темі "Як повернути з банку гроші". Лише одне обнадіює: ціна на російський газ, прив’язана з кількамісячним інтервалом до сильно впалої ціни на нафту, знизиться до кінця року більш ніж удвічі. Економіст Валерій Гладкий, керівник київського "Бюро економічних та соціальних технологій", підраховує: у першому кварталі це зараз 360 доларів за тисячу кубометрів, в останньому має бути 162.

План, за яким ішов президент Путін від 2004 року, – або тримати сусідню Україну в покорі, або чинити в ній хаос, здається все ще актуальним. "Якщо станеться соціальний вибух, – каже кремезний профспілковий лідер з Донецька Микола Волинко, – то зметуть геть усіх: Президента Ющенка, Прем’єра Тимошенко та провідника опозиції Януковича". Але хто тоді переможе? На це питання в Україні нині відповідають так: "Ще немає лідера. Він ще не з’явився".

Оригiнал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах