Головна
 

РИА Новости: Чорноморський флот розбрату

25 березня 2009, 01:19
0
4

Чорноморський флот, головною базою якого є Севастополь, вже давно став постійним предметом суперечок між Росією та Україною. У перші пострадянські роки дві країни-спадкоємиці СРСР довго сперечалися про те, кому і в яких пропорціях дістануться бойові кораблі, бази та інше майно флоту, пише Ілля Крамник для РИА Новости.

У 1997 році флот поділили, однак угоди з цього питання між РФ і Україною довго не ратифікували. 24 березня 2009 року виповнюється 10 років з моменту ратифікації угод, але суперечки довкола долі флоту не стали менш запеклими.

Боротьба за майбутнє ЧФ розпочалася 5 квітня 1992 року, коли був підписаний указ тодішнього президента України Леоніда Кравчука "Про невідкладні заходи з будівництва збройних сил України".

Відповідно до нього, колишній радянський Чорноморський флот переводився під юрисдикцію Києва, а на базі його сил, дислокованих на українській території (це означало практично на базі всього ЧФ), повинні були бути негайно створені Військово-морські сили України. Прав на таке рішення у Києва не було.  

Більш того, у той час флот знаходився у складі Об'єднаних збройних сил Співдружності Незалежних Держав (СНД ОЗС) і був частиною Військово-морського флоту СНД, яким командував адмірал флоту Володимир Чернавін.  

Москва відреагувала на цей крок: 7 квітня президент Російської Федерації Борис Єльцин видав зустрічний указ, згідно з яким Чорноморський флот, навпаки, ставився під юрисдикцію Росії. Вирішити кризу, яка виникла, Кремль запропонував шляхом переговорів, під час яких дію обох згаданих указів було припинено.

Розпочалася тривала дипломатична торгівля, яка ускладнювалася обстановкою "на місці". Київ схиляв моряків Чорноморського флоту до складання української присяги, намагаючись "українізувати" флот, і поставити Москву перед фактом.     

Далі Україна перейшла до більш жорстких дій: як згадує у своїй статті екс-заступник міністра закордонних справ Росії і колишній посол в Києві Юрій Дубінін - "8 квітня 1994 року українські військові здійснили спробу затримання в порту Одеси гідрографічного судна "Челекен", яке виконувало планову роботу з обслуговування засобів навігаційного обладнання. У ніч з 10 на 11 квітня загін українських військовослужбовців чисельністю до 120 чоловік здійснив насильницьке захоплення 318-го дивізіону кораблів резерву ЧФ з береговою базою, вузлом зв'язку, майном, зброєю. Особовий склад берегової бази був вивезений в селище Чебанка за 10 км. від Одеси. Це створило критичну ситуацію".    

В результаті подальших переговорів була досягнута усна домовленість про базування кораблів російського Чорноморського флоту в Севастополі.   

15 квітня 1994 року було підписано російсько-українську угоду про поетапне врегулювання проблем Чорноморського флоту, де встановлювалася пропорція розподілу, за яким Росія повинна була отримати 80-85% кораблів і суден флоту. У той же час російські дипломати прийшли до розуміння необхідності пов'язати угоду щодо флоту з політичним договором між Росією та Україною. Українська сторона тим часом висловлювала бажання підписати політичний договір окремо від угоди щодо ЧФ, залишаючи цю проблему у підвішеному стані.   

Переговори розпочалися заново. В результаті, 9 червня 1995 року в Сочі було підписано угоду, відповідно до якої Чорноморський флот Росії та Військово-морські сили України базуються окремо; за Севастополем був закріплений статус головної бази російського чорноморського флоту. Майнові питання підлягали врегулюванню з урахуванням раніше досягнутої домовленості про розподіл майна навпіл. Кораблі і судна ділилися в пропорції 81,7% - Росії, 18,3% - Україні.  

28 травня 1997 року у Києві були підписані підсумкові міжурядові угоди про статус і умови перебування Чорноморського флоту Росії на території України, про параметри поділу ЧФ, про взаєморозрахунки, пов'язані з розділенням флоту та перебуванням Чорноморського флоту РФ на українській території.    

Розділення флоту, разом зі значним скороченням військових витрат у порівнянні з радянськими часами, призвів до значного погіршення співвідношення сил на чорноморському і середземноморському ТВД. У 1991 році Чорноморський флот ВМФ СРСР налічував близько 100 тисяч чоловік особового складу та 60 тисяч робітників і службовців, включав в себе 835 кораблів і суден практично всіх існуючих класів. У тому числі: 28 підводних човнів, 2 протичовнових крейсера, 6 ракетних крейсерів і великих протичовнових кораблів I рангу, 20 БПК II рангу, есмінців і сторожових кораблів II рангу, близько 40 сторожовиків, 30 малих ракетних кораблів і катерів, близько 70 тральщиків, 50 десантних кораблів і катерів, понад 400 одиниць морської авіації. До складу флоту входили 2 дивізії кораблів (протичовнових і десантних), 1 дивізія підводних човнів, 2 дивізії авіації, 1 дивізія берегової оборони, десятки окремих бригад, полків, батальйонів, дивізіонів, рот і батарей.  

Щорічно через Чорноморські протоки виходило в світовий океан до ста бойових кораблів і суден. Флот мав розгалужену мережу базування від Ізмаїла до Батумі (Ізмаїл, Одеса, Миколаїв, Очаків, Київ, Чорноморське, Донузлав, Севастополь, Феодосія, Керч, Новоросійськ, Поті та ін.), його частини дислокувалася на території України, Криму, Молдови, Росії , Грузії, північнокавказьких  автономій.   

За оцінками експертів Міжнародного інституту стратегічних досліджень, до початку 1992р. вартість всього майна ЧФ, включаючи бойові кораблі, перевищувала 80 млрд. доларів США.  

В даний час до складу Чорноморського флоту входить близько 50 бойових кораблів і катерів, а також кілька десятків допоміжних суден.

Чисельність берегової авіації та сил берегової оборони також зменшилася у декілька разів. Чорноморський флот, який  раніше домінував в Чорному морі і становив конкуренцію в Середземному морі об'єднаним силам НАТО,  тепер поступається за чисельністю ВМС Туреччини на чорноморському ТВД (хоча й перевершує флоти інших чорноморських країн разом узяті), а в Середземному морі його кораблі з'являються лише епізодично. У той же час ситуація на південних кордонах Росії стала більш неспокійною. У 2008 році Чорноморському флоту довелося виконувати бойові завдання під час п’ятиденної війни з Грузією.   

ВМС України, отримані під час розподілу кораблі, також не принесли щастя - переважну їх більшість було незабаром списано, а практично всі інші в даний час знаходяться в небоєздатному стані.   

Тим не менш, політичні суперечки навколо флоту не припиняються.

Українські націоналісти  та інші сили, які приєдналися до них, вимагають якнайшвидшого виведення російських кораблів з Севастополя, не бажаючи і чути про продовження оренди бази після 2017 року. У Росії на проблемах Чорноморського флоту також збивають політичний капітал люди та найрізноманітніші рухи, і далеко не всі вони дійсно думають про проблеми оборони південних російських кордонів.  

Як будуть розвиватися події далі - покаже час. А поки, флот, створений князем Потьомкіним "для того, щоб ніхто про це не питав", викликає усе більше питань. Сумних і тривожних.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах