Головна
 

РИА Новости: Як Україна і Польща радіють "успіху" у Брюсселі

26 березня 2009, 08:01
0
1

Слід віддати належне українським і польським журналістам: за своєю владою вони стежать пильно, пише оглядач РИА Новости Дмитро Бабич.

Ось і стосовно недавньої скандальної конференції в Брюсселі, на якій було підписано декларацію, яка Москві не дуже сподобалася, про надання ЄС Україні кредиту у 2,5 млрд. доларів на ремонт газопроводу, з української преси можна дізнатися багато нового.

Зокрема, Інтернет-газета Українська правда наводить уривки з листа голови Європейської Комісії Жозе Мануеля Баррозу українському Президенту Віктору Ющенку і прем'єру Юлії Тимошенко. Слід зазначити, що листа було написано 13 березня цього року - у ті часи, коли Президент і прем'єр навіть не хотіли називати один одного на ім’я, а не "мило розмовляли" (так тепер описує їх спілкування в Брюсселі Газета по-київськи).

"У мене з вами відбулася об'ємна дискусія щодо питання про заходи, які повинна прийняти Україна, якщо вона все-таки хоче залучити інвесторів для модернізації газотранспортної системи (ГТС), - пише Баррозу. - Я дуже непокоюсь, що після довгих переговорів досі не вдається узгодити текст декларації, незважаючи на ваше зобов'язання прийняти всі заходи напередодні конференції".

Лист Баррозу було написано 13 березня цього року - у ті часи, коли Президент і прем'єр навіть не хотіли називати один одного на ім’я, а не "мило розмовляли"

І раптом - о чудо! - лише через десять днів Баррозу різко змінює тон із жорсткого на м'який, а Єврокомісія проголошує український трубопровід пріоритетним маршрутом для доставки газу в Європу. Подібні різкі зміни настрою обиватель часто пов'язує з легковажністю і екзальтацією, але для української політики вони в порядку речей. Дивно тільки, що Єврокомісія як ніби сама "обманювати рада", легко засвоюючи начебто чужий їй спочатку мінливий київський стиль. Адже в тому ж листі десять днів Баррозу буквально метав громи та блискавки. Ось продовження його листа від 13 березня:

"Дозвольте мені бути з вами відвертим: вимоги міжнародних фінансових установ не можна тримати в процесі обговорення. Якщо ці вимоги не буде вами прийнято, Україна втратить можливість вливання додаткових коштів у ГТС в критичний для вас момент, а нам доведеться відкласти конференцію. Я впевнений, що ви розумієте - марно проводити захід без конкретного і зрозумілого результату. Це ставить під загрозу політичну і професійну репутацію лідерів України та ЄС", - сказав Баррозу.

Чому так швидко забулись деякі недавні дії Ющенка і Тимошенко, які навряд чи сумісні із обіцяною ними прозорістю та незалежністю?

Як відомо, Ющенко і Тимошенко в підсумку все-таки погодилися прийняти сім зобов'язань, які включено в текст декларації. Вони включають зобов'язання забезпечити незалежність оператора газотранспортної системи, відкритий і прозорий механізм формування тарифів і ще багато гарних речей. Але ось проблема: чому так швидко забулись деякі недавні дії Ющенка і Тимошенко, які навряд чи сумісні з обіцяною ними прозорістю та незалежністю?

"Був ризик того, що конференцію зірвуть недавні маски-шоу, які влаштовано в Нафтогазі спецназом Служби безпеки України", - зізнався українським журналістам у літаку всесильний віце-прем'єр Григорій Немиря. Насправді, історія з боротьбою за газ із підземних сховищ Нафтогазу, що включає підтриманий Ющенком рейд одягнених у чорне коммандос, трапилася не пізніше як на початку березня і ще свіжа в пам'яті. Адже одне із семи зобов'язань, які взяла на себе Україна згідно із декларацією, - "забезпечити третім сторонам доступ до підземних сховищ на прозорих комерційних умовах і під контролем регулюючого органу". Які вже там треті сторони, якщо дві головні українські сторони не можуть між собою домовитися? Але бажання вірити в те, що Ющенко і Тимошенко - це і є демократія і відповідальна влада, в Європейському Союзі так велика, що перемагає всі перешкоди.

Розпуск парламенту, щорічні газові скандали, чехарда урядів і економічна криза - все забуто і прощено заради однієї головної мети, а саме - розлучення України та Росії

Особливо сильне це бажання в Польщі. Публіцист Газети Виборчої Марцін Войцеховський назвав свою статтю про зв'язки ЄС і України просто і відверто - "Помаранчеве східне партнерство". Незважаючи на всі події останніх чотирьох років, він, як і раніше, вірить, що польська участь у подіях "помаранчевої революції" 2004 року "запобігла пролиттю крові і фальсифікації президентських виборів, які означали б збереження України в зоні впливу Росії". Розпуск парламенту, щорічні газові скандали, чехарда урядів і економічна криза - все забуто і прощено заради однієї головної мети, а саме - розлучення України та Росії.

З ким завгодно, тільки не з Росією - схоже, в цьому і полягає головний сенс нової "східної політики" Польщі, а почасти і ЄС. Забувається навіть давня ворожнеча з білоруським президентом Олександром Лукашенком. Недавнє оголошення ЄС нової стратегії "східного партнерства", яка включатиме Білорусь, і на яку виділено 600 мільйонів євро з союзних фондів ЄС, було сприйнято в Польщі як великий успіх вітчизняної дипломатії. Схоже, визнана правота іншого публіциста все тої ж Газети Виборчої - Леопольда Унгера. Він два роки тому першим висловив колись крамольну в Польщі думку, що Лукашенко - ніяка не маріонетка Росії, а гарант білоруської незалежності, якого потрібно скріпивши серце підтримати.

З ким завгодно, тільки не з Росією - схоже, в цьому і полягає головний сенс нової "східної політики" Польщі, а почасти і ЄС

Польські та українські газети із задоволенням наводять висловлювання іншого "друга" Росії - колишнього міністра закордонних справ України Володимира Огризка. "Україні слід інтенсифікувати роботу із дискредитації Південного і Північного потоків, - заявив він на засіданні Ради з національної безпеки. - Витративши кілька мільйонів доларів, ми заощадимо мільярди".

Цікаво, як ця думка узгоджується з амбіціями України щодо вступу в ЄС, про що Огризко під час перебування міністром любив розмовляти? Матіас Варніг, керуючий директор компанії Nord Stream AG, підрахував, що газ, який буде доставлятися в Європу по Північному потоку, своєю енергетичною цінністю еквівалентний 25 ядерним реакторам середньої потужності. Невже бажання залишити Росію з носом в ЄС і справді сильніше від страху перед 25 потенційними Чорнобилями?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах