Головна
 

ЕЖ: Газотранспортні капризи

30 березня 2009, 12:59
0
3

Українці в черговий раз добилися свого. Їм вдалося отримати від Європи великі обсяги фінансування для модернізації своєї газотранспортної системи на умовах позики, при цьому вони уникнули передачу контролю над українською ГТС іншим країнам, - пише Володимир Мілов у російському виданні Ежедневный журнал.

Українська газотранспортна система зношена і давно потребує модернізації. Але тривалий час питання залучення міжнародного фінансування для цієї мети пов’язували з передачею контролю над системою іноземним компаніям - газопроводи пропонувалося віддати або у власність, або під управління консорціуму інвесторів. На контроль претендували і Газпром, і європейські компанії. Більше того, для Володимира Путіна отримання контролю над українською газотранспортною системою перетворилося у своєрідну ідею фікс, на якій він був зациклений ще з самого початку свого президентства в 2000 році. Змішалося все - і інтереси в сфері газового бізнесу, і неоголошене, але погано приховане бажання відновити СРСР.

Прагнення повернутися до теми передачі української газотранспортної системи під контроль Газпрому, яку обговорювали за Кучми і перервали після "помаранчевої революції", безсумнівно, було однією з мотивацій газової війни з Україною в січні цього року - хоча ця війна була наслідком цілого клубка міркувань політичного й економічного характеру, тим не менше, Путін явно сподівався поставити Україну на коліна, і зробити її більш згодливою в питанні про передачу своїх газопроводів Газпрому.

Путін явно сподівався поставити Україну на коліна, і зробити її більш згодливою в питанні про передачу своїх газопроводів Газпрому.

У підсумку результат вийшов зворотним - газова війна викликала сплеск інтересу європейців до проблем забезпечення надійності транзиту російського газу через Україну, результатом чого стало проведення на початку цього тижня у Брюсселі міжнародної інвестиційної конференції з питань модернізації української газотранспортної системи. У конференції брали участь найбільші світові та європейські фінансові інститути: Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, а за її результатами прийнято рішення про виділення Україні 2,5 млрд доларів на модернізацію української ГТС. Отримавши позикові гроші, українці тепер можуть закрити тему передачі своєї ГТС під контроль іноземцям. Зокрема Газпрому.

Істерика Путіна - ще один доказ того, що у своїх діях на міжнародній арені він керується не економічними інтересами Росії, а власними імперськими комплексами.

Остання обставина і змусила скаженіти Путіна. Російська делегація з шумом покинула брюссельську конференцію, а Путін накинувся на підсумкову декларацію саміту, назвав документ "непродуманим і непрофесійним", а обговорення модернізації транзитної ГТС "без основного постачальника", тобто Росії, "просто несерйозним". Чого весь цей шум? А того, що послуг Газпрому в області модернізації ГТС українці більше не потребують.

З точки зору інтересів Росії, між тим, ситуація виглядає цілком позитивно. Українці знайшли на стороні великі гроші на модернізацію своєї ГТС, російські мільярди витрачати на ці цілі не доведеться (саме така була б ціна одержання Газпромом контролю над українськими газопроводами), надійність транзиту російського газу в Європу через територію України зросте. За умовами надання фінансування газотранспортна компанія Укртрансгаз буде відділена від обтяженої боргами і в передбанкротному стані Нафтогазу - фінансові проблеми останнього більше не будуть загрожувати надійному транзиту російського газу. Все чудово - здавалося б, чого шуміти?

Насправді істерика Путіна - ще один доказ того, що у своїх діях на міжнародній арені він керується не економічними інтересами Росії, а власними імперськими комплексами. Заради імперських комплексів Росія торпедує газопровід Набукко через територію Туреччини (хоча туди міг би постачатися російський газ), пропонуючи побудувати по Чорному морю альтернативну трубу Південний потік астрономічної вартості в 19-24 млрд євро. Такі величезні кошти можна було б витратити на щось корисне (для порівняння: витрати на охорону здоров'я в новому проекті федерального бюджету на 2009 рік заплановані в сумі 9,6 млрд доларів, тобто практично втричі менше бюджету Південного потоку). При тому, що Південний потік не вирішить проблему транспортування газу в обхід України, адже його планована потужність - 30 млрд кубометрів у рік - надто мала в порівнянні з сьогоднішнім обсягом транспортування російського газу через Україну (120-130 млрд кубометрів у рік).

Імперські комплекси, поза сумнівом, стояли і за січневою авантюрою з відключенням газу Україні і газового транзиту в Європу, яка коштувала Росії 2 млрд доларів, ймовірні втрати у вигляді виплат компенсацій постраждалим країнам і важко наразі їх оцінити, але величезні іміджеві втрати, які неминуче обернуться втратою газових ринків у майбутньому.

На тлі конструктивних зусиль Брюсселя та Києва, спрямованих на підвищення надійності транспортування нашого газу європейським споживачам, демарші російської офіційної влади виглядають особливо непривабливо. Росія в черговий раз виставила себе примхливим, нерозважливим постачальником енергоресурсів, нашій репутації знову завдано удару. За путінські імперські амбіції наша країна платить надто високу ціну.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах