Головна
 

GW: Ще не вмерла Україна

1 квітня 2009, 08:12
0
6

В інтересах Європи – Україна демократична, стабільна, з вільноринковою економікою, - каже Президент Ющенко. Січнева газова війна з Росією та економічна криза вкотре довели, що він має рацію, - - пише польський публіцист українського походження Мирослав Чех в Gazeta Wyborcza.

"Український експеримент не був успішним", - можна почути не тільки в скептично налаштованій до Києва Західній Європі та від нової американської адміністрації, а й також у Польщі. Державі загрожує банкрутство, рецесія сягає апокаліптичного рівня, зростає інфляція, починається масове безробіття. Інвестиційний рейтинг України скотився до рівня Пакистану.

Незважаючи на катастрофу, що наближається, Президент Віктор Ющенко і Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко займаються чварами, нацьковуючи один на одного спецслужби. А опозиційна Партія регіонів Віктора Януковича – окрім того, що проросійська, ще й популістська.

Становищу українців, звичайно, не позаздриш. Але криза колись мине. У результаті неї Україна не зникне з мапи світу. Вона залишиться незалежною і демократичною державою. Всупереч тривожним прогнозам, Київ не потрапить до російської сфери впливу. Не відмовиться від інтеграції з НАТО і ЄС. Це підтверджують нещодавні домовленості з Євросоюзом щодо модернізації української газотранспортної мережі.

Prosperity (процвітання) по-українськи

Українська економіка – це неолібералізм пострадянського типу. Українська еліта, можновладці і бізнесмени, зайняті "первісним накопиченням капіталу", не дбали про народ. Місяцями не виплачувалися зарплати та пенсії. А великий іноземний капітал оминав Україну, бо інвестори боялися корупції і розповсюдженої бюрократії. Багато хто турбувався навіть про власну безпеку.

Ситуацію дещо змінила Помаранчева революція, але і сьогодні економіка України вкрай незбалансована. Поки панувала сприятлива кон’юнктура на металургійну і хімічну продукції, тривало українське prosperity. Регулярно виплачувалися зарплати і соціальні допомоги. Безмежно збагачувалися олігархи, заробляв також і середній та дрібний бізнес. Молоді підприємці, менеджери, спеціалісти та чиновники активно набирали собі кредити на житло в іноземній валюті.

Однак більше 40% надходжень в бюджет забезпечували компанії, які працювали на експорт – переважно металургійні й хімічні. Коли експорт скорочується, його не збалансовує внутрішній попит, який складає тільки 30% ВВП (У Польщі на 10 процентних пунктів більше).

Більше половини економіки залишається в тіні, а більшість зарплат у позабюджетній сфері виплачується на руки в іноземній валюті. Незважаючи на лінійну ставку оподаткування та пільги для бізнесу, український капітал і надалі втікає до податкових гаваней. Низькими були зарплати та пенсії, але такими ж до цього часу були плата за житло та тарифи на комунальні послуги. Однак газова війна з Росією призвела до того, що ціни на енергоресурси зросли.

Банкрутства не буде

Через низький рівень соціальних трансферів держава не була змушена брати позики за кордоном. Однак надзвичайно зріс борг приватного банківського сектора. До 2006 року Україна зберігала позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Ситуація у державних фінансах змінилася після вступу до СОТ та активного розвитку споживання в часи згаданого prosperity. Імпорт почав помітно переважати експорт. З’явився економічний і бюджетний дисбаланс. До цього призвела нерозважлива фінансова політика, що супроводжувала безкінечні виборчі кампанії.

Кабінети міністрів один за одним, особливо два уряди Тимошенко, змагалися в "добрих справах для людей". Вибухнула інфляція, яка додатково похитнули державні фінанси. Занепад у металургійній і хімічній галузях набрав величезного розмаху – наприкінці 2008 року виробництво сталі скоротилося майже вдвічі порівняно з аналогічним періодом попереднього року. У драматичній ситуації опинилася більшість банків. Надто малі активи та власний капітал не дозволяли їм виплатити погані кредити. Національний банк заборонив громадянам достроково знімати депозити, частина банків взагалі заморозила виплати.

Однак шок потихеньку минає. Хоч банки та суб’єкти економічної діяльності мають борги, загалом зовнішній борг України складає 55% від ВВП (у Польщі – 40%). Та й валютні резерви держави більше 28 млрд. дол. доводять, що українській державі не загрожує банкрутство. Свої зобов’язання вона в змозі виконати не тільки цього року, а й також у наступні роки.

З початку року вирівнюється торгівельний баланс – експорт переважає над імпортом. Надію дають також прогнози на виробництво сталі – воно скоротиться лише на 20% порівняно з надзвичайно успішним попереднім роком. Аналітик рейтингового агентства Standard & Poor's Франк Гілл оцінив, що українська економіка після скорочення ВВП на 12% у поточному році повинна зрости на 4,5% наступного року. "Ми бачимо, - запевнив він, - потенціал для відносно швидкого відновлення".

Влада пізно зреагувала на кризу, але врешті усвідомила масштаби проблем, що насуваються. Вжила необхідних заходів – звернулася до МВФ з проханням про виділення кредиту для стабілізації фінансової системи і санації банків. Перший транш позики приніс очікувані результати – після різкого падіння валюти, спричиненого кризою виробництва та спекулятивними атаками, курс гривні стабілізувався. Це створює добрі підстави для реалізації другого етапу програми допомоги. Проблема України полягає в тому, що до суперечки про те, як подолати економічні труднощі, додався конфлікт навколо геополітичної орієнтації держави. І посилює його президентська кампанія, що вже почалася.

Ближче до Європи

В економічних питаннях Президент на голову вищий за пані Прем’єра. Він економіст за освітою та банкір за професією. Коли він займав посаду глави Національного банку, відіграв засадничу роль у тому, що Україна уникла біди, яку могла викликати російська криза в 1998 році. Він бореться зі своєю колишньою соратницею з початку свого президентства, вважаючи її невиправною популісткою.

За відставкою першого уряду Тимошенко у вересні 2005 року також стоїть економічна політика. Президент вважав, що уряд, обіцяючи націоналізацію підприємств, намагаючись власноруч здійснювати контроль над цінами та розбазарюючи кошти з бюджету, що посилювало інфляцію, змушує Україну робити крок на десять років назад.

Так само і сьогодні. Президент звинувачує уряд в ухваленні нереалістичного бюджету і зриві реалізації узгодженої з МВФ програми допомоги, виконання якої є умовою для здобуття другого траншу кредиту. Ющенко кілька днів тому змусив Тимошенко не тільки підписати спільний меморандум до МВФ та Світового банку, а й координувати свою діяльність, дії уряду, Національного банку і опозиції.

Це було нелегко. Місяць тому в парламенті за рахунок голосів Блоку Юлії Тимошенко було ухвалено відставку глави Національного банку, хоч це виключна прерогатива глави держави. Не приховувалося, що йшлося про те, щоб його наступник зайнявся додатковою емісією грошей. Для уникнення проблем, пов’язаних з програмою МВФ, Прем’єр-міністр звернулася по кредит обсягом 5 млрд. дол. до Росії для покриття заборгованості за газ. Москва не сказала "ні", але в обмін на позику зажадала високу ціну – ратифікацію угоди про так званий "нульовий варіант" щодо розподілу майна колишнього СРСР. Ющенко заявив, що це крок до отримання Росією контролю над компанією, яка управляє українською газотранспортною системою.

По суті точилася не припинена січневою угодою Путіна та Тимошенко суперечка щодо завершення нещодавньої російсько-української газової війни. Президент визнав, що Прем’єр-міністр пішла на непотрібні поступки в обмін на усунення від торгівлі сумнівної компанії "РосУкрЕнерго". Він закидав їй, що в угоді передбачена невигідна ціна та згубне для України зобов’язання купувати надто велику кількість сировини протягом десяти років.

Вони посварилися також через НАТО. Прем’єр-міністр заявила, що наразі членство – це нереальна мета. У лютому на конференції в Мюнхені вона висловились на підтримку будівництва ініційованої Москвою "європейської системи безпеки" і повідомила, що для майбутнього членства України в НАТО необхідне порозуміння з Москвою.

Цей відмінний від президентського курс у зовнішній політиці приніс Тимошенко симпатії в Кремлі, Парижі і Берліні. Частина депутатів її блоку проголосувала за відставку міністра закордонних справ Володимира Огризка. У відповідь Служба безпеки України провела обшук в офісі "Нафтогазу" і змусила його надати оригінали документів газової угоди. Звинувачення в державній зраді не підтвердилися, але й вірогідність здобуття кредиту від Москви зменшилася.

Тим більше, що кілька днів тому в Брюсселі підписано Спільну заяву щодо модернізації української газопровідної мережі між ЄС та Україною. В обмін на виділення кредиту від ЄБРР, Світового банку і Європейського інвестиційного банку влада в Києві погодилася на те, що від "Нафтогазу" більше не залежатиме компанія, яка займається транзитом газу, та на допуск європейських компаній до величезних сховищ сировини. Україна підпише Європейську Енергетичну Хартію, завдяки чому "стратегічне партнерство" Брюсселя і Києва у цій сфері стане частиною Угоди про асоціацію, щодо якої наразі ведуться переговори між Україною і ЄС.

Молодь хоче нового

У Москві ці рішення були визнані ударом по основах її політики. У преамбулі до Спільної заяви України та ЄС відзначається прагнення до збільшення пропускної здатності українських газопроводів. Це означало б, що "Північний" і "Південний потік" - проекти, які просуває Росія – не мають сенсу. Путін пригрозив ЄС та Україні кроками у відповідь, а Медвєдєв скасував запланований візит Тимошенко в Москву.

Умовою, яку поставив Брюссель для підписання Спільної заяви, було виконання урядом вимог МВФ. Найважливіші положення – це продовження структурних реформ, реальний бюджет, запровадження вільної торгівлі землею і відмова від ухваленого минулого місяця додаткового мита на імпорт.

Експерти вважають, що Ющенко, змушуючи уряд виконувати вимоги МВФ, намагається скинути Тимошенко в прірву, де їй бракуватиме народної підтримки. Сам він у цій прірві вже давно. Лише 3% виборців підтримують ідею його переобрання. Президент і Прем’єр-міністр публічно б‘ють посуд, бо давно люто ненавидять одне одного. На їхні стосунки можна дивитися як на процес переходу України до справжньої державної політики.

Україна – надто неоднорідна держава в історичному, регіональному, мовному, ментальному та етнічному планах, щоб перехід від комунізму до капіталізму і демократії обійшовся без гострих кутів. Помаранчева революція – це був перелом, але, напевно, не кінець шляху. Перехід на світові ціни в торгівлі газом розриває нитку, внаслідок якої українська економіка залежала від "виняткових" стосунків з Росією. Участь Євросоюзу в модернізації українських газопроводів наближає Київ до Європи. Вже сьогодні ЄС – найважливіший торгівельний партнер українців.

У Брюсселі Ющенко сказав: щоб вийти з кризи, Україна потребує сильного партнера, який підтримав би заплановані реформи. Президент має рацію: в інтересах Європи – Україна демократична, стабільна, з вільноринковою економікою. Січнева газова війна з Росією та економічна криза вкотре довели слушність цієї думки. Важливо, що незважаючи на багато розчарувань, обидві сторони роблять із цього відповідні висновки.

Економічна криза та умови, поставлені МВФ, можуть допомогти прискорити модернізацію української економіки та суспільно-політичного життя за європейськими стандартами. Прем’єр-міністр – найсерйозніша на сьогодні претендентка на посаду президента – без сумніву харизматичний політик, але часом вона вдається до популізму в економічній політиці, йде на порушення законів у діяльності держави. Криза змушує її відмовитися від такої поведінки.

Тимошенко змушена рахуватися із загрозливою конкуренцією, яка з’являється для неї в помаранчевому електораті. Колишній спікер Верховної Ради 35-річний Арсеній Яценюк посідає третє місце в президентському рейтингу, і його популярність зростає. Політик, який отримав освіту в США – це надія для молодого покоління, змученого суперництвом тріо Ющенко-Тимошенко-Янукович. Отже, у період напередодні президентських виборів в Україні буде цікаво. Зокрема тому, що змагання за президентське крісло відбувається на фоні боротьби за стратегічний вибір Києва. Вплив на нього хочуть мати Вашингтон і Брюссель. А особливо Москва.

Оригінал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах