Головна
 

Gazeta Wyborcza: Як ми втратили Україну

3 квітня 2009, 08:38
0
6

У музеї Чан Кайши в Тайбеї експонується книжка «Як ми втратили Далекий Схід». Ми, тобто Захід. Після газового конфлікту між Москвою і Києвом прийшов час готувати книжку «Як ми втратили Україну», - пише колишній президент Варшави Марцін Свєнціцький у статті в польській Gazeta Wyborcza.

На всьому постсоціалістичному просторі немає країни, яка би з повним успіхом здійснила трансформацію без членства ЄС у перспективі. Немає підстав вважати, що Україна буде в цій справі винятком. У Польщі та інших країнах, які вступили в ЄС кілька років тому, кожний законопроект, пов’язаний з вимогами щодо членства, перекладався англійською та надсилався до Брюсселя для узгодження з європейським правом. Депутати ухвалювали закони, нерідко не розуміючи, про що в них ідеться. Вирішальним було єдине переконання: без прийняття європейських рішень не бути нам в Євросоюзі.

Такого стимулу Україна позбавлена. Депутати в парламенті кажуть: навіщо приймати складні закони, які вимагають обмеження державної допомоги, жертв, запровадження нових технічних чи правових стандартів, тоді як ніхто не обіцяв, що коли ми їх приймемо, Україна буде в ЄС. За чотири роки після Помаранчевої революції різні уряди були не в змозі провести більшість необхідних реформ, що закріплюють проринкові і продемократичні зміни. Виникає порочне коло: що більший хаос в Україні, то менше шансів на запрошення до ЄС. А що менше шансів, то більший хаос. Українському політикуму можна закидати дуже багато: домовленості з олігархами, недостатню повагу до права, невміння знайти компроміс, популізм. Але відповідальність за ситуацію в Україні та її майбутнє лягає також і на Захід. Були зроблені серйозні помилки.

Помилка перша: відмова надати перспективу членства

Україна ще за часів Президента Кучми клопоталася про перспективу членства. Після Помаранчевої революції здавалося, що вона заслужила винагороду – обіцянку провести переговори щодо членства, звісно, після відповідного періоду підготовки і виконання Копенгагенських критеріїв. Нічого подібного не сталося. Дійсно, було прийнято спільний трирічний план дій, є польсько-шведська ініціатива "Східне партнерство", збільшено фінансування різних програм, програм обміну, стипендій, технічну допомогу, тривають переговори щодо Угоди про асоціацію, але всі ці заходи не співмірні з масштабом імпульсу, який могла б отримати Україна, якби перед нею відкрили, як колись перед країнами Центральної Європи, перспективу членства.

Помилка друга: Шенгенська зона

Її розширення на територію нових членів ЄС було для їхніх мешканців днем радості, для українців – днем жалоби. Українець, що звертається по Шенгенську візу, змушений щоразу збирати стоси документів для консульства. Чому Польща не видає українцям, яких вирішує впустити, хоча б національних багаторазових віз, зрозуміти неможливо, тим більше, що лише кілька років тому жодних віз ми не вимагали. У перший рік існування розширеного Шенґгену ускладнень з формальностями та оплатою побільшало. І хоч відсоток відмов мінімальний, загалом кількість українців, які приїжджають до Польщі, скоротилася вдвічі. Зауважимо, що для подорожей українських громадян в Росію не вимагається жодних віз.

Помилка третя: газова війна

У ході останньої газової війни Росії вдалося переконати значну частину європейської громадськості в тому, що провина за дітей, які замерзали в Болгарії, лежить на Києві. Тим часом Україна не має жодних договорів з країнами ЄС чи то на поставки, чи то на транзит газу. Їх має "Газпром", газові вентилі знаходяться на території Росії, і там вони були закручені. Це "Газпром" не виконав своїх зобов’язань. Якби Євросоюз краще визнавав і більше довіряв тому, що говорять українські, а не кремлівські політики, і не засуджував Україну на рівні з Росією в газовій війні, то, можливо, Росія не змусила б Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко погодитися на не дуже сприятливі для України умови нової газової угоди.

Помилка четверта: блокування кредиту від МВФ

Україна особливо постраждала від кризи, адже 40% її експорту становив експорт продукції металургії, який різко скоротився в другій половині 2008 року. Водночас ціни на газ, що падають в усьому світі, для України цього року були підвищені. З‘явилися прогнози, що передбачали велику діру в платіжному балансі, гривня почала знецінюватися, ризикуючи зробити компанії і 300 тис. фізичних осіб, які взяли іпотечні кредити в іноземних валютах, неплатоспроможними. Терміново була укладена угода з МВФ на виділення позики обсягом 16,4 млрд. дол., що виплачуватиметься в кілька траншів. МВФ виплатив перший транш на початку листопада, але затримав виплату наступного, бо український уряд не виконує частини зобов’язань. Факт у тому, що уряд Юлії Тимошенко – непослідовний у цій справі. Спочатку підписав зобов’язання, отримав перший транш позики, а тепер не хоче дотримуватися підписаних зобов’язань. Адже їхня реалізація вимагає жорстких рішень: скасування пільг і введення високих цін на газ для населення, обмеження надмірних соціальних виплат, зокрема, наприклад, відмову від виходу людей на пенсію найраніше в Європі (55 років для жінки і 60 для чоловіка). У цій ситуації уряд звернувся по кошти, яких йому бракує, до ряду держав. Найбільш прихильно зреагувала Росія, у той час як західні країни кажуть: розглянемо вашу пропозицію, але за умови, що вона буде доповненням до угоди про позику від МВФ. Якщо Росія позичить кошти, то радше не вимагатиме ані раціональних тарифів на енергоресурси, ані соціальних реформ. Але натомість поставить інші умови.

Помилка п’ята незабаром буде зроблена

Євросоюз та Україна в рамках роботи над Угодою про асоціацію ведуть переговори про створення зони вільної торгівлі. За прогнозами, це має бути вільна торгівля плюс додаткові умови, тобто це має бути щось більше за традиційну угоду про вільну торгівлю. Незважаючи на добру назву, це не буде вільна торгівля, як наприклад між Україною і Росією, адже учасники переговорів постановили, що 5% товарів буде вилучено з вільної торгівлі. Йдеться про блокування експорту сільськогосподарської продукції з України до ЄС. Втрачають споживачі в Євросоюзі, втрачають українські споживачі і виробники. Експерти Світового банку та FАО (Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН) оцінюють, що обсяг виробництва сільськогосподарської продукції в Україні може подвоїтися. Відкриття європейського ринку збуту дало б поштовх припливу вітчизняного та іноземного капіталу в українське сільське господарство. Українське сільське господарство та харчова промисловість дотягнули б до європейських фітосанітарних стандартів. Виключення продукції сільського господарства України, давньої житниці Європи, з вільної торгівлі, здійснене зрештою всупереч рекомендаціям Європейського парламенту – це шкідливе та абсурдне рішення.

Для президентських і парламентських виборів, що незабаром відбудуться, прозахідне спрямування стане тягарем, а не козирем. Це видно вже сьогодні. Найбільш прозахідний політик України, Президент Віктор Ющенко, має лише 3% підтримки і жодних шансів на переобрання. Прозахідна донедавна Юлія Тимошенко перестала говорити про вступ до НАТО, не засудила Росію під час війни з Грузією, просить Росію про фінансову допомогу, і нещодавно з тріском провалилася на місцевих виборах в Тернополі – в одному з головних осередків її партії. Опозиційна Партія регіонів вже давно проти НАТО, хоч колись і не виключала такого варіанту, і дедалі менше говорить про інтеграцію з ЄС, а більше про економічну незалежність. За зауваження російському послу в Києві щодо недипломатичних коментарів, які він публічно робив на адресу українських лідерів, представники Партії регіонів за підтримки інших політичних сил усунули з посади главу МЗС Володимира Огризка, який обстоює вступ України до НАТО та ЄС.

Ми знаємо з історії, наскільки жахливі наслідки принесла для самого Китаю і всього Далекого Сходу поразка прозахідних сил. Які наслідки принесе те, що Україна відвернеться від Західної Європи і перейде під російську парасольку? Економічний хаос поглибиться. Здобутки Помаранчевої революції – свобода слова і політичний плюралізм – з часом можуть опинитися під загрозою. Прозахідних демократів в Росії відсунули на маргінес. Як би схожа доля не спіткала українських лібералів.

Що робити, аби цей чорний сценарій не справдився?

1. До преамбули Угоди про асоціацію включити обіцянку майбутнього членства України в ЄС.

2. Встановити термін скасування віз для українців. А поки вони діятимуть, практикувати видачу багаторазових і з максимальним терміном використання національних віз усім, хто не порушив до цього часу польських візових норм і має роботу, без обов’язкового обґрунтування, для чого їм та віза потрібна.

3. Заохотити Європейську Комісію рекомендувати учасникам переговорів запропонувати повне відкриття ринку ЄС для українських товарів, зокрема і сільськогосподарських. Ще протягом багатьох років технічні бар’єри і стандарти будуть захищати європейський ринок від значного імпорту сільськогосподарської продукції з України, але стимул для інвестицій в сільське господарство і переробну промисловість в Україні буде величезний.

4. Зберегти умови продовження кредитування від МВФ, але відкласти виконання деяких з них на період після виборів, а наразі підтримати фінансовий сектор України. Тим часом намагатися підготувати країну до більш реальних енергетичних тарифів, що вимагає як визначення засад підтримки найбідніших на час перехідного періоду, так і програми обладнання будинків лічильниками та приладами для регулювання споживання опалення, бо більшість помешкань не мають сьогодні такої можливості.

5. Пенсійна реформа, зокрема підвищення пенсійного віку – абсолютно необхідна – також вимагає ретельної і доброї підготовки. Борг української держави невеликий і виділення кількох місяців на ретельну підготовку реформ не загрожує неплатоспроможністю країни в майбутньому. Натомість блокування програми МВФ вже сьогодні тягне за собою втрату припливу інших коштів, зокрема приватних інвестицій, що матиме гірші наслідки для платоспроможності держави, українських банків і підприємств чи для населення, що має валютні кредити, ніж кількамісячна відстрочка реформ в системі тарифів на енергоресурси та у пенсійній системі.

Марцін Свєнціцький – колишній міністр в уряді Тадеуша Мазовецького, колишній президент Варшави, член Національної ради Демократичної партії.

Оригiнал статті
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах