Головна
 

Financial Times Deutschland: Недружній вчинок європейців в енергетичній політиці

14 квітня 2009, 15:51
0
10

В енергетичній політиці Європейський Союз поводиться з Росією не як зі справжнім партнером. І тим самим ставить під загрозу свою безпеку в газопостачанні, - пише заступник голови правління Газпрому Олександр Медвєдєв у статті в німецькій Financial Times Deutschland

На весняному саміті вкінці березня глави держав та урядів Європейського Союзу заявили, що більша різноманітність шляхів енергопостачання – це для них високий пріоритет. Причина цілком зрозуміла: з одного боку, Європа мусить забезпечити свій дедалі більший попит на природний газ, який до 2020 року може зрости на 70 мільярдів кубометрів і сягне таким чином 200 мільярдів. З другого боку, Європа зацікавлена у стабільних і безпечних поставках. Ми в Газпромі поділяємо ці цілі.

Через те ми спільно з нашими європейськими компаніями-партнерами працюємо над проектами балтійського трубопроводу Північний потік і балканського Південний потік. Так, щоб можна було додатково постачати російський газ споживачам у ЄС новими прямими шляхами.

Увесь Євросоюз мав би вітати й підтримувати ці проекти; і не лише тому що для покриття попиту на газ у Європі потрібен більш ніж один газопровід. Іншими словами – лише Набукко, Північного чи Південного потоків окремо Європі не вистачить, їй потрібні вони всі, якщо й не більше.

Коли зусилля Європи у покращенні енергетичної безпеки по-справжньому серйозні, то їй слід усе зробити, щоб посприяти якомога швидшому будівництву цих двох важливих сполучень із природними родовищами газу в Росії.

Не піддавайтесь омані! Навіть тоді, коли в майбутньому природний газ надходитиме Північним і Південним потоками, газопроводи через Україну все одно залишаться дуже важливими для газпромівського експорту в Європу. І ЄС , і Газпром мають однаково значний інтерес у тому, щоб транзитна мережа в Україні функціонувала ефективно та надійно.

Недалекоглядне виключення

А проте недавно Росію було виключено з переговорів про модернізацію української газотранспортної системи. Тим самим Європейський Союз змарнував шанс покращити свою енергетичну безпеку. Наразі 80% призначеного для Європи російського газу надходить через Україну.

Як надійний постачальник Газпром зобов’язаний гарантувати обсяги, щоб дотримуватися довгострокових договорів про поставки європейським споживачам. Усім ясно, що застарілий український газопровід конче треба модернізувати. Уже багато років Газпром виступає за інвестиції у підтримання та покращення мережі й неодноразово підтверджував свою готовність узяти участь у модернізації.

З цієї причини нам важко зрозуміти, чому Європейський Союз підписав у березні з Україною спільну заяву, що не передбачає ні грама участі Росії в розвитку української ГТС. Це не є дружнім жестом, але передусім це неймовірно недалекоглядне рішення.

Уявіть собі, нібито Франція та Бельгія запланували собі Євротунель і не залучили до проекту Велику Британію. Ми цілком і повністю поважаємо самостійність України, але вирішувати про майбутнє української ГТС і при цьому не враховувати газового постачальника якось не клеїться. І ставить під загрозу суттєві цілі процесу модернізації.

Фінансового вливання не вистачить

У нас є обґрунтовані сумніви щодо того, чи вистачить обіцяних інвестицій на суму 2,5 мільярда доларів, щоб як слід оновити українські газопроводи. На модернізацію й технічне покращення власної трубопровідної мережі Росія виділяє не менш як 2 мільярди доларів на рік. Тож, на нашу думку, одноразового фінансового вливання буде замало, зважаючи на розміри ГТС України. Нарешті варто враховувати і те, що з кінця Радянського Союзу в українську газопровідну мережу не здійснювалося майже ніяких великих інвестицій. До того ж її не перевіряли за міжнародними стандартами.

Виробництво й транспортування газу – це по суті єдиний, технологічно складний взаємопов’язаний процес. Особливо це стосується трубопровідної мережі між Росією та Україною, що в радянські часи планувалася й будувалася як цілісна система. Та й нині українська газотранспортна мережа іще повністю синхронізована з російською постачальною системою.

Не беручи до уваги негативні політичні сигнали, які посилає вельми одностороння угода між ЄС та Україною, – є вирішальні технічні підстави на те, чому ГТС в Україні не може експлуатуватися як незалежна система. Якщо Газпром не залучать, то оперативні перестановки в українській газотранспортній мережі можуть негайно позначитися на експортних договорах із російськими та центральноазіатськими виробниками газу. А відтак можуть бути непередбачувані наслідки для всього євразійського регіону. І, отже, Європейський Союз досягне точнісінько протилежної до своєї мети, тобто менше, а не більше енергетичної безпеки.

Достатня потужність газопровідної мережі в цьому регіоні може бути досягнута лише тоді, коли координуватиметься увесь процес від виробництва газу через транспортування і до споживача. Іншої альтернативи просто немає. Гарантування енергетичної безпеки Європи вимагає прозорості, відкритості й діалогу між усіма сторонами-учасницями.

Газпром готовий співпрацювати в цьому з українськими та європейськими партнерами. Але чи готова Європа?

Олєксандр Медведєв є заступником голови правління російського енергетичного концерну Газпром і генеральним директором дочірньої компанії Газпром экспорт.

Оригiнал статті
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах