Головна
 

The Moscow Times:Україна випередила інших у кризовому менеджменті

23 квітня 2009, 09:47
0
4

Місяць тому я написав колонку про повернення Росії до здорової економічної політики, та Україна спромоглася на ще більш вражаючу зміну курсу. Мало яку країну не розуміють так, як Україну, що особлива постраждала від глобальної фінансової кризи, - пише шведський економіст Андерс Ослунд у статті в російському англомовному виданні The Moscow Times.

Слідом за банкрутством банку Lehman Brothers виявилися замороженими міжнародні фінансові ринки всього світу. Україна потерпіла від глибинної проблеми – своєї високої залежності від експорту сталі, ціни та попит на яку впали восени 2008 року. У першій половині 2008-го сталь давала не менш ніж 42% експортної виручки України. Цього року весь український експорт імовірно скоротиться на 50%, але імпорт – на ще більше, тож дефіцит поточного рахунку стане незначним.

Центральний банк України припустився однієї серйозної помилки у своїй політиці. Він наполягав на твердій прив’язці гривні до американського долара. Зважаючи на явну безпеку та очевидну прибутковість, іноземні банки переводили короткострокові спекулятивні фонди в Україну, що розширювало пропозицію грошей на внутрішньому ринку, оскільки обмінний курс був фіксованим, і розганяло інфляцію. Схоже відбулося в Росії, тільки тут ситуація була гіршою.

У 2007 році грошова маса в Україні зросла на 51%, й у травні 2008-го інфляція досягла піку в 31%. Приплив спекулятивних валютних коштів збільшив дефіцит поточного рахунку в 2008 році до 7% від ВВП. Це створювало ризики, хоча дефіцит бюджету в Україні був мінімальним, а зовнішній державний борг у 2007 році не перевищував 12% ВВП.

Іноземних інвесторів в Україні зрештою відлякали відкриті політичні усобиці. Міжнародні інвестори – це дивна антидемократична сила, яку непокоять відкриті суперечки між політиками. Вони надають перевагу суворим авторитарним режимам, як-от Китай, Азербайджан і Казахстан.

На 1 жовтня 2008 року українська економіка раптово зупинилася. Обсяги виробництва сталі, видобутку в шахтах і будівництва вмить просіли наполовину. І рекордний урожай не міг порятувати економіку. За перший квартал 2009-го промислове виробництво скоротилося на приголомшливих 30% порівняно з аналогічним періодом минулого року, а ВВП, ймовірно, – на 20%. На додачу фондовий ринок впав на 90% від свого минулорічного піку.

На щастя, український уряд визнав кризу вже на початку жовтня й звернувся по допомогу до Міжнародного валютного фонду. Через чотири тижні Україна мала з МВФ угоду: великий і вагомий дворічний договір про 16,4 мільярда доларів кредиту.

Програма МВФ була стандартною у своїх трьох ключових вимогах: майже збалансований бюджет, гнучкий обмінний курс і реструктуризація банків. Україна здалася. Трохи повагавшись, центробанк країни відпустив національну валюту у вільне плавання. Хоч і знецінившись приблизно навпіл, відтоді вона стабілізувалася й дала Україні нову конкурентну перевагу щодо витрат виробництва.

Разом з міжнародними фінансовими інституціями Нацбанк ревізував усі банки України і визначив суму їхніх безнадійних боргів. Порівняно з Заходом, частка поганих боргів в Україні невелика.

17 західних банків виділили на рекапіталізацію своїх українських “дочок” на цей рік 2 мільярди доларів. До того ж оцінюється, що потреби країни у рефінансуванні цього року буде задоволено на дві треті. Більшість – завдяки європейським банкам. Поки що ні один іноземний банк не вивів бізнес з України. Надто привабливі тут перспективи. Так само й три великі російські банки – “ВЭБ”, “ВТБ” і “Сбербанк”, незважаючи на кризу, збільшили свою активність в Україні.

Українська влада взяла під контроль 7 приватних банків, що ними володіли місцеві власники, та залучила 2,6 мільярда доларів на їхню рекапіталізацію від Світового Банку, Європейського банку реконструкції та розвитку і Європейського інвестиційного банку. Усі вони усвідомлюють скрутне фінансове становище України. МВФ оцінює загальну потребу в рекапіталізації не більш ніж на 5 мільярдів доларів.

Однак український уряд мав труднощі з отриманням другого траншу з кредиту МВФ, бо ВВП скоротився значно більше, ніж очікувалося, а відтак зменшились і надходження до держбюджету. За оцінками МВФ, бюджетний дефіцит був би неприйнятним на рівні 6% ВВП, навіть якщо не враховувати можливу рекапіталізацію банків державою на суму 4,5% ВВП.

Український парламент погодився збільшити акциз на алкогольні та тютюнові вироби й дизель; прем’єр-міністр розпорядилася про подальші заходи із наповнення бюджету, аби зменшити його дефіцит до 2% ВВП. З огляду на істотне фінансування від різноманітних міжнародних фінансових інституцій, місія МВФ вирішила, що недостача коштів була майже покрита, й рекомендувала надати збільшений другий транш.

Водночас український уряд покінчив з непрозорими угодами в торгівлі газом, підписавши 19 січня газовий договір з Росією і 23 березня угоду щодо газотранспортної системи з Європейським Союзом. Ці два кроки – можливо, одні з найбільш несподіваних реформ в Україні. На щастя, вона вступила минулого травня у Світову організацію торгівлі й забезпечила розумний доступ до ринку.

1 квітня український парламент проголосував значною більшістю за те, щоб провести наступні президентські вибори 25 жовтня, і це допоможе прояснити політичну ситуацію в країні. Однак фундаментальна політична проблема полягає у плутанині з конституційним компромісом у грудні 2004 року, який був одним із найважливіших результатів Помаранчевої революції. Тепер усі великі політичні партії вимагають переходу до чисто парламентської системи, що не давало б президентові можливості блокувати всі рішення. Вони також закликають до відкритих партійних списків, аби багаті бізнесмени не могли купувати місця в парламенті.

Україна – незважаючи на серйозні пробоїни в її економіці – не дійшла до того рівня соціального неспокою, що був в інших країнах. У телевізійних ток-шоу і уряд, і опозиція висловлюються вільно, а люди слухають їхні суперечки досхочу – чи доки не знудяться.

Завдяки раннім і рішучим антикризовим заходам іноземні резерви тримаються на достатньому рівні у 25 мільярдів доларів, або 8 місяців імпорту. Промислове виробництво порівняно з попереднім місяцем зростало і в лютому, і в березні, тобто можна припустити, що Україна вже минула дно кризи (хоча ВВП, мабуть, усе одно зменшиться цього року на 8-10%). Навіть на ринках акцій та облігацій минулого місяця була позитивна динаміка.

Україна продемонструвала зразковий кризовий менеджмент завдяки небагатьом українським високопосадовцям – особливо Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко – і добрій роботі міжнародних фінансових інститутів.

Андерс Ослунд, економічний радник при українському уряді в 1994-1997 роках, є старшим науковим співробітником Інституту міжнародної економіки Петерсона й автором книжки “Як Україна стала ринковою економікою та демократією”.

У рубриці Огляд преси статті з зарубіжних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Оригiнал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах