Головна
 

The Economist: “Віктор та Юлія”. Чергова серія

27 квітня 2009, 08:41
0
3

За своїм гирканням лідери Помаранчевої революції не можуть провести стратегічні реформи, яких так потребує економіка, - йдеться в статті в британському тижневику The Economist.

Неплатоспроможна країна у вирі соціальних протестів і політичного хаосу, яка розвалюється на шматки. Таке кошмарне бачення України маємо на Заході. Це була перша країна, що звернулася до МВФ по допомогу, її валюта була у вільному падінні, економіка скорочується у річному вимірі на 9%. Проте найактивнішою діяльністю зараз у Києві здається розкладання літніх терас, а не розбивка протестних наметів. Перед головною урядовою будівлею десяток знуджених демонстрантів викликають Юлію Тимошенко, прем’єр-міністра, вийти “до народу”. Навіть на індустріальному сході, де виробництво впало на третину, люди не в бойовому дусі.

Одна з причин у тому, що довіра до уряду настільки низька, а криза настільки глибока, що українці не бачать сенсу у виході на вулиці. У часи скрути корисніше попрацювати на городі. Мітинг, на якого скликав Віктор Янукович, лідер опозиційної Партії регіонів, зібрав досить мало людей. Немає грошей, щоб платити демонстрантам. Плюс роздмухування незадоволення на опірній території пана Януковича може розізлити його спонсорів-бізнесменів, які звільняють працівників та скорочують зарплати.

Інша причина відносного спокою – по кількох роках зростання багато українців мають достатньо заощаджень, аби перекантуватися пару місяців. Певного відсотка безробіття вдалося уникнути примусовими відпустками та зменшенням зарплат. І хоча головна експортна промисловість – металургія – в біді, сільське господарство (де зайнято близько чверті робочої сили) цілком у доброму стані. Як припускає бізнесмен Петро Порошенко, харчова промисловість може стати рушієм зростання.

“Це або країна більш гнучка, ніж ми думали, або адаптація почалася раніше”, – каже Джейла Пазарбашіоглу, голова місії МВФ, що навідувалася до Києва. Знецінившись на 40%, гривня стабілізувалася. Торговельний баланс вийшов на незначне позитивне сальдо вперше за кілька років. Темп економічного падіння уповільнився. “Відчувається, що ми вже сягнули дна”, – сказав в інтерв’ю Президент України Віктор Ющенко. 17 квітня місія МВФ заявила, що рекомендуватиме виділити країні другий транш із загального кредиту на 16,4 мільярда доларів.

Банки пережили тест на міцність, і найбільші з них буде рекапіталізовано. Посеред усієї політичної какофонії уряд просунув фіскальні заходи на вимогу МВФ, серед них – збільшення акцизів на алкогольні й тютюнові вироби та підняття тарифів на газ для сімей з високими доходами. Найближчим часом Україна повинна скоротити дефіцит бюджету. Стратегічно великою проблемою країни є радше структура її державних видатків, ніж низькі податкові надходження, вважає Пабло Сааведра, економіст Світового Банку. Нереформована соціальна система вкупі з бюрократизмом, успадковані ще від радянської епохи, неабияк обтяжують Україну. На соціальні видатки вона витрачає третину ВВП. А в розвиток інфраструктури вкладається менш ніж 2%. Аби відкрити справу, потрібно 47 дозволів; щоб закрити – три роки. Усі українські політики, включно з пані Тимошенко, паном Януковичем та паном Ющенком, говорять про корупцію – та винуватять одне одного. “Ми більше клопочемося виборами, а не реформами”, – каже Анатолій Кінах, який був членом кількох урядів.

Зараз Україна в розпалі нового виборчого циклу. Президентський термін пана Ющенка спливає в січні, і передвиборча кампанія йде повним ходом. Політичний розгардіяш – не новина в Україні, та коли ціни на сировинні товари були високими, а зовнішні кредити – дешевими, він не надто впливав на економіку. Тепер уже не так. Україна мало не зірвала угоду з МВФ частково тому, що деякі члени блоку пана Ющенка “Наша Україна” відмовилися голосувати за урізання бюджету. Пан Ющенко каже, що “половину мого власного блоку пані Тимошенко купила, а друга половина не може підтримати її економічні методи”. Він закидає пані Тимошенко, що вона пожертвувала ідеологією Помаранчевої революції 2004 року заради політичної доцільності та популізму. У відповідь та каже, що він продався зацікавленим особам.

У пана Ющенка однозначно є ідеологія та бачення. Він говорить про побудову національної держави і вступ України в НАТО та Європейський Союз. “У ХХ столітті ми шість разів проголошували незалежність і п’ять разів її втрачали”, – каже він. Хоча у баченні, принаймні на рівні риторики, різниця між українськими політиками невелика. Пані Тимошенко красномовно говорить про європейську інтеграцію та потребу консолідувати країну, історично поділену на схід і захід. “Передусім ми мусимо збудувати Європу в Україні, бо країна може вступити в ЄС, лише якщо має ту саму групу крові; а інакше її буде відторгнуто як стороннє тіло”, – сказала вона в інтерв’ю. Навіть пан Янукович, якого колись підтримувала Москва, тепер погоджується з думкою про європейську інтеграцію.

Насправді жоден з українських політиків не виправдав сподівань Помаранчевої революції. Дії пані Тимошенко часом відгонять популізмом. Так, коли минулого року сильно підскочила інфляція, вона наклала тимчасові обмеження на експорт зернових. Вона майже нічого не зробила для проведення довгострокових реформ. Хоча саме завдяки її втручанню було недавно розблоковано кредит МВФ і зсунувся з мертвої точки конфлікт щодо ціни на російський газ у січні. Вплив же пана Ющенка навпаки переважно деструктивний, попри весь його загальновідомий лібералізм.

Це не просто ворожнеча між двома колишніми союзниками. Проблема ширша і росте корінням з невдалих змін до Конституції, унесених 2004 року, які обмежили повноваження президента, але так і не перетворили Україну на парламентську республіку, внісши плутанину в обов’язки президента та прем’єр-міністра. “Хай хоч хто переможе на президентських виборах, наступного дня ця людина зіткнеться з тими самими проблемами”, – каже пані Тимошенко.

Звісно, всі три головні лідери стверджують, що підуть на вибори, у тому числі й пан Ющенко, незважаючи на те, що його рейтинг не перевищує пари мізерних відсотків. Але популярність пані Тимошенко теж останнім часом постраждала. Навіть пан Янукович, який нині очолює рейтинги, – той теж втрачає відсотки. На думку багатьох українців, ні одне з цих трьох до болю знайомих облич не здатне повести країну вперед. Утомлені від метання багнюкою, 20% або проголосують проти всіх, або взагалі не прийдуть на дільниці.

Аби перестрахуватися, багато бізнесменів зараз ставлять на інших кандидатів, зокрема на 34-річного Арсенія Яценюка, який встиг побувати міністром закордонних справ, міністром економіки та головою нацбанку. Рейтинг пана Яценюка за кілька останніх місяців подвоївся, і тепер він наздоганяє пані Тимошенко. Як найкращий варіант вона б бажала змінити Конституцію ще до виборів та обрати нового (символічного) президента в парламенті. Однак вона не заперечуватиме, якщо Україна повернеться до повного президентського правління: “Для мене не має значення, як називатиметься керівник виконавчої влади: прем’єр-міністром, канцлером, президентом чи гетьманом”.

Важливіше питання – якою Україна вийде з кризи. Це визначиться не виборами, а готовністю політичних лідерів упроваджувати структурні реформи.

Оригiнал статті
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах