Головна
 

Ъ: Розчарівна перемовниця

30 квітня 2009, 10:00
0
4

Вчора прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко заявила в Москві, що Україна за те, щоб Росія брала участь у модернізації української газотранспортної системи (ГТС), незважаючи на те, що це суперечить брюссельським домовленостям України з ЄС, пише журналіст російського видання Коммерсантъ Андрій Колесников.

Втім, за спостереженням спеціального кореспондента Ъ, ці слова не дуже надихнули російського прем'єра Володимира Путіна, який, судячи з усього, остаточно розчарувався і в цьому українському перемовнику.

На самому початку переговорів у вузькому складі Юлія Тимошенко, немов вибачалася, сказала, що так, "Нафтогаз вибирає, звичайно, менші обсяги, ніж домовлялися", але "забираємо стільки, скільки дозволяє криза" (врешті-решт не тільки Володимир Путін має право посилатися на кризу при кожній зручній нагоді).

Тим часом переговори у вузькому складі, на яких були присутні по сім-вісім чоловік з кожного боку, тривали близько двох годин. Після цього всі справедливо очікували, що почнуться переговори в розширеному складі, які частіше за все є формальністю і тривають 20-30 хвилин.

Учасники переговорів у розширеному складі сіли за стіл, їх попросили вимкнути мобільні телефони. Запанувала необхідна тиша.

У цій тиші минула ще година. Потім двері відчинилися. Усі знову завмерли. Після цього минуло ще 40 хвилин.

Увесь цей час Володимир Путін і Юлія Тимошенко розмовляли один на один.

Зайшли вони, немов щойно познайомились один з одним, тому ще трохи соромилися, і сіли не поруч, а на певній відстані один від одного, так, що між ними міг поміститися ще принаймні, наприклад, Президент України Віктор Ющенко (і, може бути, навіть дуже хотів цього). Безумовно, Володимир Путін і Юлія Тимошенко здавалися незадоволеними один одним.

Пан Путін заявив, що в "брюссельської декларації" немає "ані слова про участь Росії, величезного постачальника енергоресурсів, в модернізації ГТС України". Пан Путін вкотре дав зрозуміти, що Росію це не влаштовує.

- Україна, - відповіла Юлія Тимошенко, - зробить все, щоб Росія вступила у СОТ.

Навіть журналісти в залі засміявся: це, мабуть, єдине, чого бракувало Росії для отримання членства в цій організації. Причому ще пару тижнів тому пан Путін висловився стосовно цього, що не було б щастя, та нещастя допомогло: Бог врятував Росію від вступу у СОТ і пов'язаних з цим витрат під час кризи. Очевидно, прем'єр-міністр Росії вважає, що вступ у СОТ під час світової кризи є самогубством для будь-якої національної економіки.

Фотокореспонденти готувалися знімати Юлію Тимошенко, як професіонали на подіумі. Прохід між рядами просили не займати: мабуть, не виключають, що Юлія Тимошенко захоче пройти по цьому імпровізованому подіуму перед початком прес-конференції. Український прем'єр-міністр з'явилася у сукні кольору чи то просто молочного, чи то молочного порося. Ще цей колір в деяких колах називається "шампань". Її груди ліворуч прикрашала чорна чи то трояндочка, чи то ромашка (по ній можна було гадати, як на кавовій гущі - саме такого кольору був костюм Володимира Путіна).

- Відносини в політичній сфері, - заявив пан Путін, - переживають не кращі часи. Ми добре розуміємо свою відповідальність, діємо виважено. Обсяг нашого товарообороту знизився - це результат світової кризи... Між тим ефективна робота з модернізації української ГТС можлива тільки за участю російської сторони.

- Весь світ стежив, - додала пані Тимошенко, - як буде врегульовано в січні цього року проблему постачання російського газу (а, за її версією, не плати за цей газ.- А. К.) і як були підписані десятирічні угоди про транзит і постачання газу. Зараз мова про продовження цих домовленостей, і ми вважаємо, що модернізація і реконструкція ГТС може відбуватися тільки спільно.

Ці заяви прозвучали, можна сказати, сенсаційно і ніяк не відповідали виду двох перемовників, які за весь час прес-конференції ні разу не подивилися один на одного. Можливо, вони розуміли, що не домовитися їм було в цей раз складніше, ніж домовитися, а домовлятися про що б то не було вже зовсім не хотілося - тим більше, що Юлії Тимошенко, кожна домовленість якої з Володимиром Путіним вже автоматично йде врозріз з домовленостями з ЄС (у Брюсселі, як відомо, нещодавно було вже без участі Росії підписано угоду між Україною та ЄС про модернізацію української ГТС).

- Я переконана, що проблем в енергетичній сфері, які не можна було б вирішити, не існує, - без ентузіазму додала пані Тимошенко.

- На яких умовах модернізація, в якій формі, хотілося б уточнити? - Запитав український журналіст.- Це з огляду на те, що Київ неодноразово говорив, що не розглядає можливість участі Росії в управлінні ГТС.

- Ви знаєте, що чотири роки тому, - розповіла Юлія Тимошенко, - в Україні прийняли закон, за яким ГТС має бути тільки державною і забороняється її структурам участь в будь-яких спільних підприємствах. Тільки держвласність! Але без узгодженого співробітництва важко буде забезпечити прокачування газу в ЄС і будівництво нових ділянок, таких, як Богородчани-Ужгород. Так, ми запросили Росію брати участь у модернізації. У Росії виробляються труби, необхідні для цього, і інші агрегати. Росія може брати участь агрегатами, трубами, вимірювальними приладами...

Не звертаючи уваги на слова пані Тимошенко, які навряд чи могли сподобатися Путіну, і не дивлячись на неї, російський прем'єр звернув увагу на українського журналіста:

- Київ, ви сказали, виступав проти участі Росії в модернізації?

- Проти управління ГТС Росією, - уточнив журналіст.

- А ми й не претендували на управління, - наче зовсім вже втратив інтерес і до журналіста, і до прем'єра, потиснув плечима пан Путін.- А стосовно Києва... Київ - місто нашої долі, колиска цивілізації...

Здавалося, він взагалі перестав звертати увагу на тих, хто знаходився в залі, і замислився про щось більш вічне і вже точно не про щось настільки тимчасове і летюче, як природний газ (мова не про зріджений, звичайно), але потім стямився:

- Ми єдиний і основний постачальник газу через українську ГТС. І коли ми бачимо, що передбачається збільшення прокачування газу на 60 млрд куб. м на рік, то у нас виникає природне запитання: а газ-то звідки? Треба ж хоча б з нами поговорити...

Він знову замислився, і було таке враження, що ця розмова вже зовсім нецікавим йому і що він для себе все давно вже вирішив - і щодо модернізації, і щодо колиски цивілізації теж.

- Було у свій час запропоновано створити міжнародний консорціум за участю ЄС і Росії, і пропонувалося, щоб цей консорціум взяв в оренду українську ГТС і залишив її у державній власності України. Я не розумію, які тут можуть бути мінуси... Але остаточне слово, звичайно, за Україною: це її власність, - закінчив пан Путін.

Після деякої паузи прем'єр-міністр Росії нарешті раптом отямився:

- У документі в Брюсселі кажуть, що можливе створення нової юридичної особи... А у нас же багато контрактів Нафтогазу України... Ми не збираємося нав’язуватися, але без урахування нашої думки неможливо вирішувати в тому числі і питання модернізації...

Відповідаючи на запитання кореспондента РИА Новости, Юлія Тимошенко розповіла, що за угодою з Росією Україна оплачує зараз тільки ті обсяги газу, які вона споживає.

- Ми корегуємо обсяги у відповідності із кризою, - сказала вона і при цьому винною не виглядала.

Вона додала, що виникає питання із закачування газу в сховища України.

- Цей газ не оплачується споживачем і потребує кредитів, - визнала український прем'єр-міністр.

- Ми погодилися, - підтвердив Володимир Путін, - і недобір пов'язаний не з нехлюйством, а зі світовою економічною кризою... І ми не користуємося своїм правом виставляння штрафів.

Він прокоментував і проблему закачування газу в підземні сховища. За його словами, це коштує не менше 5 млрд доларів.

- На сьогодні остаточне рішення щодо цих грошей є... немає, - виправилася прем'єр .- Напрямок, за яким можуть іти переговори, треба шукати...

Безперечним в цій історії лише одне: закачати газ в ПСГ Україні необхідно. В цьому зацікавлена і Росія, і ЄС.

Невгамовний український журналіст запропонував простий вихід: заплатити за газ в ПСГ майбутніми доходами від транзиту російського газу через Україну в ЄС.

- Газ потрібен. Але у відрах ніхто цей газ не принесе, - пожвавився російський прем'єр .- Отже, з усіх питань доведеться домовлятися з Росією.

- Але з ЄС вже є декларація! - Пожвавився все той же журналіст.

- Можна домовитися з ЄС, можна з Непалом... Їдьте в Брюссель, візьміть там гроші, заплатіть 5 млрд за газ у сховищах - і все! - Запропонував Володимир Путін журналістові.

Той від такої перспективи захитався та сів, але не на своє місце, а на сусідське, яке було вже зайнято. Впав і покотився по підлозі диктофон.

- Там вже бійка почалася? - Поцікавився Володимир Путін .- зарано...

Весь цей час Юлія Тимошенко розгублено дивилася то на Володимира Путіна, то на цього українського журналіста. Вона, мабуть, все-таки сподівалася, що російський прем'єр буде обговорювати ці питання з нею, а не з ним. Але в плани пана Путіна це, мабуть, не входило.

- Ми знайдемо, сподіваюся, точки дотику, - вставила все-таки Юлія Тимошенко, - щоб зробити цю роботу разом... (тобто, мабуть, утрьох з українським журналістом .- А. К.).

- Взагалі-то це було маленьке уточнення з мого боку, - знову піднявся з місця все той же хлопець.- Але в мене є і серйозне питання: ви сказали, що є домовленості про скорочення поставок газу...

- Про незастосування штрафних санкцій, - перебив його пан Путін.- Обсяг штрафних санкцій зараз складає 2 млрд доларів.

- І не буде застосовуватися?

Пан Путін негативно похитав головою.

Врешті-решт він не гірше за всіх інших розумів, що якщо Росія виставить Україні санкції, то й сама негайно отримає такі ж, наприклад, від Туркменії. А без цього в переговорах з нею є хоча б якийсь умовний (для Туркменії) аргумент.

Володимир Путін остаточно розкритикував пропозицію заплатити за газ у ПСГ доходами від майбутнього транзиту російського газу через Україну.

- Якщо українська ГТС зміниться у зв'язку з брюссельськими домовленостями? - перепитав він журналіста, який в черговий раз встав з колін. - А ми вже закачаємо газ, а гроші ще не отримані? І нам з кого спитати? А раптом Нафтогаз припинить існування? Ми обговорювали цю проблему без шуму і галасу. Рішення може бути, але говорити про це передчасно.

- Ми запропонували міжурядову угоду, яка здатна вирішити ці проблеми, - додала пані Тимошенко, - і надамо цей проект для взаємного вивчення.

Але було вже зрозуміло, що ця угода, за якою Росії пропонується побудувати разом з Україною додаткову трубу, не надихнули пана Путіна.

Його взагалі не зачарував ні сам цей візит, ні його винуватиця.

***

У рубриці Світ про нас статті з зарубіжних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не відповідає за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах