Головна
 

The Christian Science Monitor: Розсекречування архівів в Україні кидає світло на голод і репресії

7 травня 2009, 09:04
0
8

Президент Ющенко каже, що його країна повинна дізнатися про своє минуле. Але критики говорять, що глибше дослідження авторитаризму і голоду, внаслідок яких загинули мільйони людей, може бути небезпечним,- пише Джеймс Марсон в американській The Christian Science Monitor.

У 1933 році Микола Бокань їздив у Чернігівську область (Україна), фотографуючи своїх співвітчизників, які вмирали з голоду.

Це були жертви Голодомору – організованого Сталіним "масового вбивства голодом", внаслідок якого загинули мільйони людей з усієї України. Того ж року пана Боканя заарештували та відправили до концентраційного табору на 10 років. Він не дожив до свого звільнення.

"Подібні історії поглиблюють наші знання про власну історію, – каже Володимир В’ятрович, директор архіву Служби безпеки України (СБУ) – української спадкоємиці КДБ. – Тому ми хочемо, щоб якомога більше людей познайомилися з цими документами".

У січні Президент України Віктор Ющенко наказав державному архіву розсекретити, оприлюднити та дослідити всі матеріали, пов’язані з Голодомором, рухом за незалежність України та політичними репресіями у період існування Радянського Союзу – 1917-1991 роках.

Панові В’ятровичу та його колегам необхідно здійснити велику роботу. За його оцінками, гриф "таємно" потрібно буде зняти з близько 800 тис. документів.

"Як тоталітарна система, Радянський Союз покладався на КДБ. Це означає, що ці документи кидають світло на всі аспекти радянського життя", – каже він.

Мета роботи – зробити документи доступними в цифровому форматі в читальних залах усієї країни та в Інтернеті, а також опублікувати збірки матеріалів. В’ятрович каже, що рекламна кампанія вже викликала інтерес, і не лише серед істориків. "Дедалі більше людей приходять, щоб дізнатися про своїх родичів", – каже він.

На відміну від багатьох колишніх країн радянського блоку, як наприклад сусідньої Польщі, в Україні були здійснені лише обмежені спроби люстрації. Історія країни, яка протягом століть була переплетеною зі східним сусідом, Росією, дуже політизована внаслідок поширення діаметрально протилежних інтерпретацій, яким вірять люди. Наприклад, Українська Повстанська Армія (УПА), яка воювала під час Другої світової війни, зображувалася в Радянському Союзі як армія нацистських колаборантів. Однак для багатьох в Україні – це борці за свободу і символ антирадянського руху за незалежність.

Але після драматичного обрання Ющенка на посаду президента в ході Помаранчевої революції 2004 року, коли сотні тисяч українців вийшли на вулиці, протестуючи проти фальсифікації виборів, цілеспрямованими зусиллями він почав привертати увагу до історії України. Здебільшого Ющенко зосередився на закликах визнати Голодомор геноцидом українського народу.

Хоча від голоду внаслідок ініціативи Сталіна зі створення колгоспів постраждали багато регіонів Радянського Союзу, чимало істориків стверджують, що голод в Україні був штучно загострений для того, щоб придушити сепаратизм та покарати українців.

"Сприяння переоцінці нашої історії – одне з найбільших досягнень Ющенка, – каже Станіслав Кульчицький, один з найвідоміших українських істориків, знаний за свої першопрохідницькі праці з дослідження Голодомору. – Сумно, що це позначається на його популярності, адже чимало людей тримаються застарілих поглядів, на яких вони були виховані".

Відкриття архіву не обійшлося без полеміки. Ольга Гінзбург – член Комуністичної партії та глава Державного комітету архівів України – заявляє, що всі необхідні матеріали вже були розсекречені, та виступає проти оприлюднення архівних документів.

В’ятрович заперечує: можливо, в деяких архівах так і було, але, безумовно, не в його установі. "Окремі політичні сили не хочуть, щоб ці документи побачили світ, тому що це позначиться на їхній популярності".

Деякі проросійські опозиційні політики критикували кампанію Ющенка як націоналістичну та небезпечну. Але В’ятрович каже, що занепокоєння з приводу загострення соціальної напруженості перебільшені.

"Мої колеги з інших колишніх радянських країн кажуть, що коли вони відкрили архіви своїх таємних служб, люди також говорили не робити цього, адже це призведе до громадянської війни, – запевняє він. – Але цього не сталося, і тут також не станеться. Це міф".

Історія як політика

Зображення Ющенком Голодомору як геноциду українського народу також викликало протест на найвищому рівні в Росії. Конфлікти – особливо через поставки газу – після Помаранчевої революції виникали часто, адже Росія гнівно реагує на те, що вона вважає переорієнтацією України на Захід.

Коли в листопаді минулого року Ющенко організував захід з нагоди 75-х роковин Голодомору, російський президент Дмітрій Медвєдєв відмовився приїхати, звинувативши свого українського колегу у відкритому листі у "[використанні] так званого "Голодомору"… для досягнення короткострокових політичних цілей". Декілька країн, зокрема Сполучені Штати, визнали Голодомор геноцидом.

Поки Ющенко просуває дуже критичний підхід до радянської історії, Росія протягом останніх років зробила деякі кроки для реабілітації образу Сталіна, зображуючи його в шкільних підручниках як "ефективного керівника", чиї дії були "цілком раціональними".

Українські історики скаржаться, що доступ до деяких російських архівів зараз набагато більш обмежений, ніж був у 1990-х роках, а на численні запити про співробітництво вони отримують відмови.

У лютому група російських архівістів та істориків представила книгу – збірку історичних документів, які, за їхніми словами, демонструють, що голод не був спрямований конкретно проти українців. В’ятрович вітає цей крок, заявивши, що його не цікавлять інтерпретації.

"Ми раді, що змусили їх зробити це, – каже він. – Найважливіше те, що документи там оприлюднюються. Вони говорять самі за себе, і набагато голосніше за будь-які інтерпретації, якими супроводжуються".

Але не всі прислухаються. Професор Кульчицький – експерт з Голодомору – скаржиться, що старше покоління не готове до переоцінки своїх радянських поглядів. "Легко було покласти край економічному тоталітаризму після 1991 року, – каже він. – Набагато складніше викорінити тоталітаризм у людей з голови".

Зосередження Ющенка на історії також дратує багатьох у часи, коли він став надзвичайно непопулярним у своїй країні, а Україна потерпає від економічної кризи більше, ніж будь-яка інша країна в Європі.

Але В’ятрович абсолютно переконаний, що його робота має більше, ніж просто наукове, значення. "Мобілізувати суспільство для вирішення численних проблем, які ми маємо, можливо лише за умови, що воно не буде розриватися на частини, – каже він. – А досягти цього ми можемо лише тоді, коли будемо краще розуміти своє минуле".

Оригінал статті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах