Головна
 

The Christian Science Monitor: Економічні труднощі в Україні породжують стурбованість щодо підйому радикалізму

20 травня 2009, 07:44
0
2

Успіх ультраправої партії на регіональних виборах і вбивство українського націоналіста викликали стурбованість. Проте багато хто звертає увагу на те, що на національному рівні підтримка радикалів обмежена, - пише Джеймс Марсон в американському виданні The Christian Science Monitor.

У час, коли в Україні продовжує лютувати економічна криза, один з депутатів парламенту минулого місяця у відкритому листі до Президента України Віктора Ющенка провів моторошну паралель:

"(Багато людей) стурбовані історичною аналогією між підйомом неофашистських настроїв в Україні під час економічної кризи і подіями в Німеччині у 1920-х і 1930-х роках", – написав Олександр Фельдман.

Існують побоювання, що напружені економічні й політичні умови в Україні ведуть до підйому радикалізму.

Попри запевнення політологів у тому, що порівняння із хаосом, який передував приходу до влади Гітлера, – перебільшене, існують побоювання, що напружені економічні й політичні умови в Україні ведуть до підйому радикалізму. У березні ультраправа партія виграла регіональні вибори, а у квітні група "антифашистів" вбила українського націоналіста. І з огляду на призначені на січень президентські вибори, існують побоювання, що кандидати, ймовірно, розпалюватимуть пристрасті задля політичного успіху.

"Присутня певна радикалізація суспільства, що відображає розчарування політичною елітою, яка впродовж останніх років ставила власні інтереси вище державних", – стверджує Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень Пента у Києві.

Нещодавнє опитування київської компанії Research & Branding Group продемонструвало, що в час, коли економіка України переживає обвал – за оцінками, валовий внутрішній продукт впродовж перших трьох місяців року скоротився на 25%, 90% населення вважають політичну ситуацію в країні "нестабільною".

Розчарування підштовхує деяких українців до пошуку нових облич, в тому числі й серед ультраправих політиків.

Українців все більш розчаровує боротьба між колишніми союзниками часів Помаранчевої революції Президентом Ющенком і прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Розчарувала їх і неспроможність політиків покласти край укоріненій корупції чи знайти ефективний спосіб подолати економічний занепад.

Розчарування підштовхує деяких українців до пошуку нових облич, в тому числі й серед ультраправих політиків.

П’ятнадцятого березня на виборах до Тернопільської обласної ради у Західній Україні перемогла раніше маргінальна партія Свобода, яка отримала 50 зі 120 місць. Опитування демонструють, що популярність партії повсюдно зросла на заході країни, який відрізняється більш націоналістичними настроями.

Лідер партії Олег Тягнибок має недобру славу через свою промову, виголошену в 2004 році, в якій він зробив антисемітські й русофобські зауваження і заявив: "Пора повернути Україну українцям".

"Ми не проти національних меншин, – запевняє пан Тягнибок. – Ми просто хочемо захистити права національної більшості, стежити за дотриманням прав українців у їхній власній державі".

"Успіх Свободи – це привід для занепокоєння", – стверджує пан Фесенко

Тягнибок закликає до процесу люстрації з метою очищення виконавчих органів від залишків радянської влади, до пропорційного представництва в уряді залежно від національності і посилення влади президента.

"Успіх Свободи – це привід для занепокоєння", – стверджує пан Фесенко з Центру Пента, але додає, що Свобода – головно регіональна партія, непопулярна на національному рівні. "Її успіх більше пояснюється тим, що виборці прагнуть чогось нового, а не націоналізмом".

Нацисти та совіти все ще воюють

Однією з головних перешкод для досягнення такою партією як Свобода, загальнонаціонального успіху – культурні відмінності, що пролягають по лініях історичних і географічних розломів: радянська, проросійська ідентичність домінує на сході, у той час як захід традиційно підтримує більш незалежні, націоналістичні погляди.

"Більшій частині суспільства не імпонують радикальні ідеї, – стверджує Фесенко. – Вони продовжують підтримувати політиків із цивілізованими стандартами і пропозиціями".

Ймовірно, що президентські вибори у січні спрацюють як пусковий механізм для політиків, які прагнуть скористатися цим поділом. "Політики намагатимуться посилити напругу і радикалізувати громадську думку", – вважає Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії у Києві.

Минулого місяця Свобода порозвішувала у Львові, що в Західній Україні, рекламні плакати із символікою дивізії СС Галичина (офіційно відомої під назвою 14-а гренадерська дивізія Ваффен СС Галичина), яка боролася проти радянських військ разом з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни.

"Вони захищали Україну", – було написано на плакатах.

Це дуже делікатна тема в країні, яка під час війни зазнала величезних втрат, і де й досі святкують перемогу радянської Червоної армії 9-го травня як велике національне свято.

З іншого боку, Тягнибок називає Радянський Союз "періодом окупації", що завдав Україні багатьох страждань.

Все це на руку російським ЗМІ, які популярні на сході країни і використовують кожну нагоду відкрито засудити "фашизм" в Україні. Під час останньої президентської кампанії в 2004 році були спроби, заохочені російськими політтехнологами, зобразити Президента Ющенка крайнім націоналістом.

Ризик розколу?

Напруга досягла крайньої точки і 17-го квітня вибухнула, коли 21-річного націоналіста Максима Чайку зарізали в Одесі члени радикальної лівої організації Антифа. З того часу сторони обмінюються взаємними звинуваченнями: одні стверджують, що вбитий був екстремістом, інші ж заявляють, що Антифа пов’язана із проросійськими політичними силами.

Люди чітко не ідентифікують себе зі сходом чи заходом – вони перетинають межі, а їхня самоідентифікація є гнучкою.

Втрутився сам Ющенко, вимагаючи проведення розслідування зв’язків між організацією Антифа та іноземними антиукраїнськими організаціями.

"Існує загроза розпаду, – стверджує пан Таран. – Але не дуже висока. Люди чітко не ідентифікують себе зі сходом чи заходом – вони перетинають межі, а їхня самоідентифікація є гнучкою. Це потужний механізм збереження миру, який ускладнює партіям завдання мобілізації людей на етнічному ґрунті".

Дійсно, попри те, що криза покращила рейтинг Свободи, істотно зросла й популярність іншого нового обличчя, колишнього спікера парламенту Арсенія Яценюка, якого вважають поміркованим лібералом. "Більшій частині суспільства не імпонують радикальні ідеї, – стверджує Фесенко. – Вони продовжують підтримувати політиків із цивілізованими стандартами і пропозиціями".

Оригінал статті

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах