Головна
 

ЕЖ: Чи позбудеться Україна чемпіонату Європи з футболу?

20 травня 2009, 08:56
0
2

Можливо тим, хто переймається підготовкою до Олімпіади в Сочі, трохи покращить настрій новина про те, що Україна зіткнулася з найтяжчими проблемами в організації не менш масштабного заходу - чемпіонату Європи з футболу 2012 року, пише в Ежедневному журнале Антон Орехь.

Останні рішення УЄФА щодо цього питання нічим іншим, крім останнього китайського попередження, не назвеш. З чотирьох міст-претендентів на проведення матчів три на даний момент визнані непридатними - Донецьк, Львів та Харків. Залишається тільки Київ. Але і його формальна готовність є фактичною неготовністю. Адже спочатку саме в Києві планувалося зіграти фінал, а тепер ступінь його готовності оцінено як не вище півфіналу. Тобто вирішальну гру цілком можуть перенести до Польщі, спільно з якою чемпіонат українці і організують. Таке перенесення стало б тяжким ударом по іміджу країни. Позбутися фіналу - принизливо з усіх точок зору.

Взагалі, ідея провести європейську першість в Україні та в Польщі з самого початку була досить екстравагантною. Просто тому, що чемпіонат Європи з футболу обсягом робіт і престижністю поступається тільки світовій футбольній першості та літній Олімпіаді. Навіть зимові Ігри котируються - до речі! - Не так високо. І якщо в Сочі в порядок потрібно привести тільки одне місто та його околиці, то для Євро-2012 - чотири міста. Туристичний потік там буде набагато більшим, потрібні чотири міжнародних аеропорти, десятки готелів, причому в першу голову недорогих. Тисячі кілометрів доріг - адже між містами теж потрібно переміщувати безліч вболівальників .

До речі, про користь і доцільність подібних дорогих проектів. Стадіони людям, далеким від спорту, може, і не знадобляться, а ось аеропорти, готелі, дороги, нові ресторани, магазини і вся супутня великим заходам інфраструктура - залишаться! Так що для України чемпіонат Європи, як і для нас Олімпіада - це чудова можливість зробити крок, у чомусь навіть прорив. Зробити справи, які при іншому розкладі не були б зроблені роками!

Однак для того, щоб зробити кроки і прорив необхідно мати все-таки деякі прийнятні умови, стартовий капітал. А Україна, як і ми, стартові умови мала досить специфічні. Наші інфраструктури дісталися нам у спадок від радянських часів, коли про комфорт і зручності ніхто не думав. Люди не подорожували і, отже, не було нормальних готелів. Дороги повинні були бути придатні для перевезення вантажів тягачами або для проїзду танків. Аеропорти сприймалися як перевалочні бази та накопичувачі. Пройшло надто мало часу, щоб змінилася свідомість. Занадто мало часу, щоб, навіть почавши щось робити відразу після розпаду Союзу і переходу до ринку, можна було встигнути кардинально змінити вигляд і Росії, і України. Але й почати ніхто й не спішив.

Загалом, українська ідея з чемпіонатом Європи виглядала спочатку фантастикою - практично ненауковою. Але так вийшло, що саме на першість 2012 року особливих бажаючих і не набиралося. Головним суперником була Італія. І, звичайно, італійці з їх економічним потенціалом і футбольними традиціями стали б переможцями конкурсу. Але саме на той період Італія потрапила в найбільші футбольні скандали. Вандалізм на трибунах і корупція підірвали шанси Італії надзвичайно. А тут Україна і Польща. Молоді країни, які швидко розвиваються, до того ж зі Східної Європи, яку так необхідно підтримати в плані демократії та економіки. Та ще заявку таку гарну поляки з українцями презентували. Так і перемогли.

Минуло 2 роки. За ці два роки футбольна влада не менше десятка раз висловлювала занепокоєння і стурбованість стосовно перебігу підготовки. У Польщі розгоралися один за іншим футбольної-корупційні скандали. В результаті дійшло до прямого втручання уряду, що прямо заборонено футбольними законами, і Польща замість проведення чемпіонату Європи у якийсь момент ризикувала взагалі позбутися членства в міжнародних футбольних організаціях!

Українській владі ж весь цей час було просто не до футболу. Їм потрібно було між собою домовитися стосовно важливіших питань. І Ющенко, і Тимошенко окремо, так само як і більшість простих українців, з великою радістю провели б у себе європейський чемпіонат. Але для цього потрібно щось робити! А до цього часу всі успіхи носили спорадичний характер, всі досягнення були результатом зусиль якихось окремих людей, на кшталт найбагатшого українця Ахметова або головного закоперщика Євро в Україні Суркіса. Ось Ахметов у робочому, шахтарському Донецьку будує п'ятизіркові готелі, торгові центри, побудував найрозкішніший у всій Східній Європі стадіон. І, тим не менше, УЄФА не вважає Донецьк готовим до турніру! Кажуть, що Україна куди далі Росії пішла у плані модернізації доріг, але інспектори визнають українські дороги зовсім непридатними. Лише тому, що за п'ять років, даних на підготовку до турніру, потрібно було зробити стільки, скільки не зробили за попередні п'ятдесят!

А зробити це було можливо лише одним способом - перетворивши чемпіонат Європи в нацпроект. Як Сочі в Росії. Тут потрібно зробити найважливіше пояснення. Я говорю про проведення подібних заходів як таких, з урахуванням їх безсумнівної користі для організаторів. Користі, що полягає в тому, що заходи ці при належному підході приносять великий одноразовий дохід і залишають на роки оновлену інфраструктуру, змінюють вигляд міст, регіонів, а іноді й цілих країн. І є декілька способів організувати ці заходи. Американський спосіб передбачає майже стовідсоткові приватні інвестиції, при символічній участі держави. Є спосіб китайський. При цілковитій загальнонаціональній мобілізації живої сили і ресурсів. Є змішаний європейський спосіб, коли гроші беруть звідусіль, звідки тільки можна, тому що державі чи бізнесу поодинці проект тягти буде важко і невигідно.

І Росія, і Україна повинні були вибрати якийсь із цих шляхів. Росія фактично вибрала китайський, тому що грошей у держави навіть зараз, у кризу, досить, а бізнес наш напівдержавний. До того часу, поки в країні немає нормального бізнесу і справжньої демократії, ні американська модель, ні навіть європейська нам в Сочі не допомогли б. Це сумно, але так. Україна ж взагалі ніякої моделі не вибрала. А всі прийняті програми, як і багато чого іншого, прийнятого в країні за останній час, просто не виконуються. В цьому різниця між українським Євро і нашим Сочі. При тому, що завдання у Росії, ще раз скажу,простіше, нам дано не п'ять років, а сім, і наше економічне становище, звичайно, краще.

Ось і виходить, що чемпіонати Європи з футболу або Олімпіади - це забави або для багатих країн, або для країн вертикальних. Винятки бувають. Наприклад, Олімпіада в Греції. Ну так Греції ця Олімпіада ще ой як довго даватиме про себе знати. Збитки до цього часу порахувати не можуть. Думаю, що й в Україні буде дуже важко. Але чемпіонат у неї не відберуть. Тому що переносити його вже й ніколи, і нікуди, і одній Польщі з ним не впоратися. Для українців головне навести порядок у Києві, щоб не втратити право на проведення фінального матчу і підготувати хоча б ще одне місто - про це прямо сказав бос УЄФА Платіні. А нам замість того, щоб зловтішатися через труднощі сусідів, потрібно за них щосили вболівати. По-перше, ми самі ж претендуємо на чемпіонат світу. А невдача України підірве організаційні перспективи всієї Східної Європи. А по-друге, коли ще такий великий турнір відбудеться у нас під боком, майже рідною мовою і серед братніх осіб.

Оригінал статті

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах