Головна
 

НГ: За півроку до фінішу

2 червня 2009, 08:48
0
2

Ситуація в Україні балансує між керованим і некерованим хаосом - переконаний директор київського Центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребінський у статті для російської Независимой газеты.

За півроку Президентом України стане представник опозиції до чинного Президента. Хто конкретно – Віктор Янукович, Юлія Тимошенко чи хтось третій, поки невідомо, але те, що це буде політик, який позиціює себе як опонент Віктора Ющенка, можна не сумніватися. Такий підсумок п’ятирічного правління чинного українського Президента.

А поки ситуація в Україні балансує між керованим та некерованим хаосом, вражаючи своїм абсурдом навіть загартованих експертів із перехідних суспільств. Чого вартий такий епізод: після штурханини між міністром внутрішніх справ (!) України та німецькою поліцією у Франкфуртському аеропорту у Верховній Раді створені дві конкуруючі комісії із розслідування цього інциденту, які, природно, надають у підсумку прямо протилежні висновки. А те, з якою пристрастю колишній член КПРС, випускник Вищої партійної школи при ЦК КПУ Віктор Ющенко веде боротьбу зі спадком "злочинного комуністичного режиму"… Чи не так, чудові ілюстрації до теми "політика в епоху постмодерну".

За півроку Президентом України стане представник опозиції до чинного Президента.

Хитка рівновага політичних сил нагадує взаємини між польовими командирами в Афганістані. Жоден із основних гравців поки не в змозі нав’язати свою волю іншим та встановити власні правила гри. Однак кожен з них здатний серйозно підірвати, а часом і цілком паралізувати зусилля своїх опонентів.

Наприклад, Юлії Тимошенко, використовуючи ситуативний союз із Партією регіонів, вдалося вибити з-під Ющенка його вірну зовнішньополітичну опору – міністра закордонних справ Володимира Огризка. Тепер же вона взялася за армійський оплот Президента – міністра оборони Юрія Єханурова, звинувативши його в корупції. Водночас їй не вдається провести через парламент потрібних кандидатів на вакантні міністерські посади, внаслідок чого уряд лишається недоукомплектованим, а люди Президента, як і раніше, зберігають низку посад в уряді.

Природньо, що загальний стан справ погіршується дією глобальної фінансової кризи. Півроку тому більшість експертів прогнозували неминучий крах (дефолт та інші напасті) української економіки. Сьогодні, на думку тих самих експертів, ситуація не виглядає так безнадійно, з’явилися деякі ознаки оздоровлення у фінансовому секторі, позитивні сигнали, незважаючи на всю глибину падіння, намітилися і в реальному секторі економіки. Однак говорити про будь-яку стійкість позитивних тенденцій поки не доводиться: загальна ситуація залишається вкрай складною, та й ніхто не може гарантувати, що на нас не чекає наступна хвиля кризи. Тим не менше Верховна Рада помаленьку продовжує роботу, а уряду Тимошенко якось вдається не допустити колапсу економіки, вчасно гасити "пожежі", що виникають то там, то тут, і навіть вдало випросити кредит МВФ.

Однак час від часу поновлюваному переговорному процесу між Януковичем і Тимошенко явно не вистачає енергетики та рішучості

За таких умов, здавалося б, відчуття самозбереження політичного класу мало б підштовхувати основних гравців – Партію регіонів та БЮТ – назустріч одне одному. Адже зупинити тенденції до дезінтеграції та повної втрати контролю над ситуацією можна лише узгодженими діями провідних політичних сил, що мають разом у парламенті конституційну більшість (жодна інша коаліція не може зібрати 300 мандатів). Це необхідно хоча б для того, щоб мати змогу долати вето Президента на спільно прийняті закони та внести давно назрілі зміни до Конституції. Ці зміни можуть бути як помірні, так і радикальні, аж до переходу до обрання глави держави у парламенті. Однак час від часу поновлюваному переговорному процесу між Януковичем і Тимошенко явно не вистачає енергетики та рішучості, партнери не довіряють одне одному, в результаті чого життєво необхідний процес гальмується та не здобуває необхідної підтримки у громадській думці.

Червень – це останній місяць, коли має сенс формування "великої коаліції" Партії регіонів та БЮТ у Верховній Раді, оскільки процедура внесення змін до Конституції потребує відповідних голосувань на двох сесіях парламенту. А без корекції Конституції практично неможливо гарантувати виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Є багато причин, які ускладнюють пошук "великого компромісу". Але, напевне, головна перешкода полягає у тому, що Президент, обраний у парламенті, буде мати невеликий осяг повноважень, а "високим сторонам, що домовляються" не дає спокою думка про те, що "можна ж виграти всенародні вибори Президента, здобути високу легітимність і значний обсяг прав, а потім уже вносити зміни до Конституції… чи не вносити".

Україну чекають не зміни Основного закону, а президентські вибори у січні наступного року.

У ситуації, що склалася, найбільш імовірно, що на Україну чекають не зміни Основного закону, а президентські вибори у січні наступного року. Основні претенденти на посаду глави держави вже визначені, а деякі з них фактично почали виборну кампанію.

Рівень електоральної підтримки чинного Президента сьогодні коливається близько 2%, що виключає для Ющенка можливість зберегти свою посаду на другий термін. І нещодавні перестановки у його команді вже нічого змінити не зможуть. Як відомо, минулого тижня пішов у відставку, "грюкнувши дверима", глава Секретаріату Президента Віктор Балога. На цій посаді його змінила давній та відданий соратник (її ще називають "нянею Президента") – екс-губернатор Київської області Віра Ульянченко.

Доречними виявляться зв’язки "президентської няні" Ульянченко з керівниками провідних фінансово-промислових груп, а головне – з Арсенієм Яценюком, на якого Ющенко, хоче він того чи ні, просто змушений буде зробити ставку.

Вочевидь, спочатку нова президентська команда буде частувати Віктора Андрійовича розповідями про можливість його "чудесного" обрання на другий термін. Однак потім, у міру наближення дати виборів, Ющенка почнуть схиляти до реальної ставки. І тут дуже доречними виявляться зв’язки "президентської няні" Ульянченко з керівниками провідних фінансово-промислових груп, а головне – з Арсенієм Яценюком, на якого Ющенко, хоче він того чи ні, просто змушений буде зробити ставку.

Справді, основна інтрига прийдешньої президентської виборної кампанії – хто вийде до другого туру: Юлія Тимошенко чи Арсеній Яценюк. Віктор Янукович упевнено проходить до другого туру, маючи сьогодні суттєву рейтингову перевагу перед Тимошенко, у спину якій дихає Яценюк. Його рейтинг усього на два-три відсоткових пункти менший, аніж у Тимошенко. Економічна криза негативно вплинула на електоральну підтримку прем’єр-міністра, але деякі ознаки стабілізації економічного становища, які наявні сьогодні, грають на користь прем’єра. Поки ж політична й економічна криза довели "помаранчевий електорат" до розчарування у своїх лідерах та привернули його симпатії до молодого політика Яценюка, який опинився у потрібний час у потрібному місці (спікером непрацюючого парламенту) та якого активно "розкручує" найрейтинговіший ТБ-канал Інтер.

Яценюк – політик несамостійний

Тим часом Яценюк – політик несамостійний. У нього немає політичної сили, яка його підтримує, немає жодних помітних досягнень на тих численних державних посадах, на яких він встиг попрацювати за свої 35 років. З іншого боку, на Яценюка напевне буде працювати оточення Ющенка, для якого неприйнятний прихід до влади ні Януковича, ні тим паче Тимошенко. Та й у ідеологічному відношенні (в економіці – радикальний лібералізм, у політиці – постмодерністська демагогія з теми "європейських цінностей") Яценюк не може викликати відрази у Ющенка, оскільки можна не мати сумніві, що як мінімум нинішній зовнішньополітичний курс України у разі, якщо Президентом стане саме Яценюк, буде, найімовірніше, збережений. Нарешті, майбутніми президентськими виборами мають намір скористатися радикальні українські націоналісти. Участь у виборній кампанії лідера Всеукраїнського об’єднання (ВО) Свобода (колишня назва – Соціал-націоналістична партія) Олега Тягнибока здатна згуртувати всіх українських радикалів, що залишалися донедавна роздробленими, навколо однієї політичної сили та її лідера, що дає ВО "Свобода" шанс на проходження до Верховної Ради на наступних парламентських виборах.

Найбільш імовірно, що у найближчій після президентських виборів перспективі в Україні відбудуться чергові позачергові парламентські вибори.

Хто б не став переможцем на майбутніх президентських виборах в Україні, зрозуміло одне – без зміни Конституції політична стабільність досягнута не буде. Найбільш імовірно, що у найближчій після президентських виборів перспективі в Україні відбудуться чергові позачергові парламентські вибори, оскільки якщо не відбудеться "велика коаліція" Партії регіонів та БЮТ, то жоден Президент не зможе отримати у теперішньому скликанні Верховної Ради лояльної до себе більшості. А це означає, що політична криза прийшла в Україну надовго.

***

У рубриці Огляд преси статті із зарубіжних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах