Головна
 

The Christian Science Monitor: Тривожний дзвінок для Грузії, України – і Заходу

11 червня 2009, 16:06
0
6

Сварки і суперечки між демократами в колишніх радянських республіках можуть призвести до встановлення авторитарної, антизахідної влади, - пишуть Деніс Корбой, Вільям Кортні і Кеннет Яловіц в статті в американській The Christian Science Monitor.

Наразі від результату маловідомої кризи в Грузії і Україні залежать масштабні питання безпеки та економіки Заходу.

Грузинська Революція троянд 2003 року і згодом Помаранчева революція в Україні дали всьому світу надію на розвиток демократії на теренах колишнього Радянського Союзу.

Але з того часу демократичні сили, що їх роздирають міжособистісна ворожнеча і корумповані інтереси, поставили майбутнє обох країн під загрозу. У Росії саме чвари між демократами полегшили Владіміру Путіну завдання повернення країни до авторитарного курсу.

Тепер Москва експлуатує це слабке місце в Україні і Грузії, демонізуючи демократів, допомагаючи їхнім опонентам і підбурюючи сепаратистів. Неспроможність демократів у цих країнах працювати разом може призвести до встановлення авторитарної і антизахідної влади.

Якщо Україна і Грузія хочуть уникнути такої перспективи, вони повинні вже зараз зробити непростий вибір.

В Грузії президент Михаїл Саакашвілі, який отримав освіту в США, провів реформи, але потім припинив прислухатися до опонентів і почав тиснути на окремі ЗМІ та придушувати дискусії в суспільстві. Його колишні соратники по "Революції троянд" тепер очолюють опозиційні партії. Вони блокували вулиці та зупиняли кілька потягів. 26 травня, у День незалежності Грузії, десятки тисяч демонстрантів зібралися на футбольному стадіоні.

Минулого місяця США та Європейський Союз закликали опозицію провести переговори щодо реформ. Заклик переважно проігнорували. Натомість більша частина опозиції вимагає негайної відставки президента Грузії. Згідно з опитуваннями, його продовжують підтримувати лише дві п‘ятих грузинів. Існує серйозні побоювання щодо можливості застосування сили. Підрозділ грузинської армії влаштував заколот, а в приміщенні опозиційного телеканалу вибухнула ручна граната.

Чинні Президент України Віктор Ющенко і прем’єр-міністр Юлія Тимошенко об’єднали демократичні сили під час Помаранчевої революції, а потім взяли курс на реформи. Але корупція поглинула більшу частину здобутків швидкого економічного зростання, і поділ на Схід і Захід в Україні нікуди не зник. Два лідери стали запеклими ворогами. Пан Ющенко докладає великих зусиль, щоб роздратувати Москву, у той час як пані Тимошенко виношувала ідею створення коаліції, яка прив’язала б Україну ближче до Росії. І це лише те, що на поверхні.

Які уроки потрібно засвоїти з цих політичних історій про біди країн?

По-перше, сталінська спадщина – всюдисущий страх, який створював політичну і соціальну недовіру, і досі перешкоджає відкритим дебатам, навіть незважаючи на те, що вони зміцнюють країни.

Внаслідок катастрофічної війни з Росією в серпні минулого року та економічного занепаду розбіжності між політиками в Грузії посилилися. Дебати допомогли грузинам серйозно взятися за їх подолання. Пан Саакашвілі мудро уникає повторного придушення мирних протестів і вільних ЗМІ – як він зробив у 2007 році.

Тепер виникла необхідність провести серйозні переговори між сторонами і знайти демократичне рішення. В Україні відкритий дискурс полегшує прийняття складних економічних рішень, що робить можливою підтримку Міжнародного валютного фонду і подолання міжрегіональної напруженості.

Другий урок полягає в тому, що відсутність єдності і слабкість створюють небезпеку в період, коли майбутнє обох країн висить на волосинці. Бійка між демократами в Україні послаблює здатність країни опиратися тиску Росії у питаннях транспортування енергоресурсів і статусу Криму. Подібна біда в Грузії перешкоджає політичному примиренню і становленню лояльної та аполітичної армії.

Звучать заклики, переважно на адресу Сполучених Штатів, про необхідність зібрати місцевих лідерів під одним дахом заради виходу з політичного тупика. Наприклад, якраз минулого тижня Ющенко зустрівся в Києві з послами країн "великої сімки" і закликав уряди цих країн врятувати демократію в Україні.

Але це не дало б ефекту. Політика в Україні і Грузії складна і не дуже зрозуміла іноземцям. Окрім цього, і можливо через це, на їхні поради рідко зважають.

У серпні 2008 року Саакашвілі проігнорував неодноразові попередження, навіть від американського президента, щодо необхідності уникнення військової конфронтації з Росією. В Україні лідери Помаранчевої революції залишилися глухими до порад країн Заходу і представників української діаспори про необхідність пошуку компромісу і боротьби з корупцією.

Складний урок для Грузії і України полягає в тому, що керівництво країни і громадяни повинні набратися сміливості і вирішити власні проблеми. Лідери повинні зробити реформи головним пунктом своєї програми. Якщо вони не можуть або не будуть цього робити, вони повинні відійти убік. Нове покоління лідерів, достатньо молодих, які, відповідно, ніколи не виховувалися на радянській ідеології, можливо, краще зможе стримати ретроградів і взяти курс на реформи. Україна і Грузія мають перспективних кандидатів.

Тим часом США і Європа повинні робити більше для покращення умов для реформ та не нехтувати перспективами демократичних змін у проблемних зонах. Найкращий інструмент – широка підтримка в сприянні верховенству права, чесним виборам, дотриманню прав людини і меншин, а також боротьбі з корупцією. Здобутки у цих сферах повинні передувати (а також вони уможливлять) тіснішим зв’язкам з Європейським Союзом і НАТО, а не навпаки.

Україна і Грузія повинні сформувати власне майбутнє і знайти лідерів, які можуть співпрацювати заради демократії. Вуличні протести, економічна криза, тиск Росії повинні стати потужним тривожним дзвінком. Якщо демократи не об’єднаються, влада може перейти до ретроградів – як це сталося в Росії – на шкоду американським і європейським інтересам.

Деніс Корбой – директор Інституту кавказької політики Лондонського Королівського коледжу і колишній посол Європейської Комісії в Грузії. Вільям Кортні – колишній посол США в Казахстані і Грузії. Кеннет Яловіц – директор Центру Дікі з міжнародного взаєморозуміння в Дартмутському коледжі (Ганновер, Нью-Гемпшир) і колишній посол США в Білорусі та Грузії.

Оригінал статті

***

У рубриці Огляд преси статті із зарубіжних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах