Головна
 

НГ: Випробувальний полігон для Газпрому

14 липня 2009, 02:38
0
5

Одне з головних питань сучасного енергетичного порядку денного - майбутнє газового ринку. Галузь, можливо, стоїть на порозі справжньої революції, підготовленої останніми законопроектами, стратегіями і директивами ЄС у галузі енергетики, - вважає Костянтин Сімонов, кандидат політичних наук, генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки. Його статтю публікує Независимая газета.

Їхню суть коротко можна звести до кількох положень: лібералізація доступу в енергетичній інфраструктурі, заборона видобувним компаніям володіти газовими мережами, заборона на використання власності на трубу для перешкоджання доставки газу від виробника до споживача, відмова від довгострокових контрактів на користь короткострокових, активний розвиток біржової торгівлі. Звичайно, все це з'явиться далеко не відразу, за третім енергопакетом неминуче підуть четвертий і п'ятий. Адже третій пакет, наприклад, лише юридично виділяє мережі із структури великих компаній, на практиці залишаючи їх у власності великих концернів. Але тут важливий тренд,

Позиція російського уряду однозначна - все це не в інтересах Росії. Особисто я дотримуюся іншої точки зору - це може бути в інтересах Росії, якщо Європа буде чітко й послідовно дотримуватися взятого курсу. Скажімо, незалежний доступ до кінцевого споживача дуже навіть на руку Газпрому. Інша річ, що за нього треба боротися, змушуючи Європу робити те, що вона декларує. Ясно, що третій енергопакет такої можливості гарантовано не дасть. Остання миля до покупця фактично залишиться під контролем великих європейських енергокомпаній, які можуть не дати Газпрому доступу до труби під різними приводами. Є ризик, що це буде ліберальний ринок з великими застереженнями. Але боротися треба не з самою лібералізацією, а саме з цими шкідливими застереженнями.

Однак Європі теж хотілося б подивитися, як же працює ліберальний ринок. Поки що у неї є тільки досвід Британії. Але він дуже специфічний, принаймні з двох причин. Незважаючи на падіння, все одно Британія видобуває досить багато свого газу, а крім того, це острів, і тому імпортує насамперед скраплений газ, краще пристосований для спотового ринку, ніж газ трубопровідний. Так що все одно хотілося б подивитися, як же працює нова модель на континентальній частині. 

І ось тут може дуже в нагоді Україна. Можливо, мої міркування здадуться дещо цинічними, але Європа розуміє, що влада в Україні досить слабка, і, можливо, заради далекої перспективи вступу в ЄС буде готова погодитися з апробацією нового європейського енергетичного законодавства на своїй території. 

Україна проситься вважатися європейською країною. Так давайте дамо їй це право. Тим більше, що далеко не факт, що Росія від цього програє. Спробуємо подивитися, що буде, якщо поширити нові правила ЄС на Україну. 

У Росії чомусь впевнені, що це призведе до необхідності продавати газ для ЄС на російсько-українському кордоні. Навпаки, це повністю суперечить філософії третього енергопакета. Ще раз повторю його головний принцип: лібералізація доступу до інфраструктури та відносин між виробниками та покупцями. Іншими словами, ставиться завдання знизити роль посередників у торгівлі газом. За рахунок чого Європа і розраховує отримати здешевлення газу для кінцевих споживачів - відомо, що на пальнику він стоїть в рази дорожче, ніж при оптових продажах. Але виграти повинні не тільки кінцеві покупці, але й виробники газу - їх маржа виросте. Зрозуміло, хто повинен програти - це посередники. А Україна - це ціла країна-посередник. Якщо вона почне грати за правилами ЄС, ситуація різко зміниться.

Насамперед компанія НАК Нафтогаз України більше не зможе використовувати свій статус власника газопровідної системи. 

Візьмемо ситуацію з поставками газу на внутрішній ринок України. Згідно з відомим договором від 19 січня 2009 року, Газпром може безпосередньо реалізувати в Україні 7,5 млрд. куб. м в 2009 році. Але хитрість в тому, що Нафтогаз як власник труби змушує Газпром продавати весь газ собі, а вже потім частину газу перепродує компанії Газпромзбут Україна. Остання вже і реалізує його споживачам. Ситуація абсурдна. Якщо поширити третій пакет на територію України, то Газпром буде вправі вимагати прокачування газу до кінцевих споживачів в Україні, з якими він зможе укладати прямі контракти. Нафтогаз вже не буде власником газу, а зможе виконувати тільки функцію транзитера, зобов'язуючись дати Газпрому недискримінаційний доступ до труби. 

Звичайно, можна згадати про Туркменію. Адже нині Газпром в основному постачає в Україну туркменський газ. Давайте підемо у своїх припущеннях далі і припустимо, що Росія також візьме європейські правила гри. Тоді Туркменія отримає місце в російських газопроводах для прокачування свого газу до українських споживачів. Виходить, що у виграші залишиться не Росія, а Туркменія, яка і буде отримувати основну вигоду від виходу на кінцевого споживача в Україні. 

Але тут є два але. Перше - кількість вільного газу для України. Якщо будуть побудовані дві труби - до Китаю та Nabucco в Європу, то далеко не факт, що у Туркменії знайдеться газ для України. Подивимося на цифри. Україна зазвичай видобуває близько 20 млрд. куб. м. У цьому році, наприклад, є плани виробити 20,613 млрд. куб. м, що на 1,4% більше як в минулому році. В гарні роки (наприклад, в 2008-м) імпорт газу доходив до 55 млрд. куб. м. У цьому році імпорт може впасти до 33 млрд. куб. м. Але давайте повіримо, що економіка в Україні ще зможе стабілізуватися. Тоді їй потрібно буде знову вишукувати не менше як 50 млрд. куб. м на рік. А якщо вона ще й підпише під новими екологічними проектами ЄС і ввійде в Копенгагенський договір, то тоді їй ще доведеться скорочувати вугільну генерацію. 

У 2008 році Росія закупила в ЦАР 63 млрд. куб. м газу. Це, по суті, весь вільний обсяг експорту з цього регіону. У різке збільшення видобутку там не дуже віриться. А ось дві згадані труби заберуть на себе приблизно 50 млрд. куб. м. Другий момент полягає в тому, що російським компаніям цілком під силу наростити свою присутність в Центральноазіатському сегменті upstream. Тоді що видобувається в Туркменії газ будуть продавати в Україну вони, а не туркменські концерни. Лібералізація так лібералізація. 

Інша тонкість - ціна транзиту. Брюссель має намір створити спеціальний регулятор, який буде займатися в тому числі і конкурентним ціноутворенням. Поки що складно зрозуміти, як це буде виглядати, тому що зараз ціна транзиту в Європі сильно коливається в залежності від країни. Але в договорі від 19 січня взята за основу вже ціна транзиту в деяких державах ЄС. Так, на 2008 рік передбачена знижка - так і газ ми продаємо в Україну зі знижкою. А доступ до кінцевого споживача покриє ці витрати. Тим більше що продавати прямо Газпром зможе не 7,5 млрд. куб. м, а вже 30 або більше млрд. куб. м. 

Щоправда, зовсім не зрозуміло, хто буде відповідати за технічний стан труби. Третій енергопакет поки ці моменти прописує слабко. Але як раз буде можливість зрозуміти, як ефективно покарати транзитера у разі, якщо з технічних причин він не здатний гарантувати доставку газу до споживача - як в Україні, так і в Європі. Природно, що і закупівля технологічного газу буде зоною відповідальності транзитера. 

Європа згідно з меморандумом від 23 березня хоче взяти на себе відповідальність за стан газопроводу. Поки що, правда, інвестицій не видно. Але в будь-якому разі ЄС не повинен забувати свій найголовніший принцип - вільний доступ до труби для виробників газу. В загальному, для Росії не все страшно. А українській владі, перш ніж прагнути до ЄС, було б непогано прочитати європейське законодавство, у тому числі і в галузі енергетики.


Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах