Головна
 

BBC: Проект «Мазепа», або Людина епохи бароко

14 липня 2009, 15:42
0
44

Зрадник-іуда, «злий старий», лукавий, малодушний та жорстокий. Воїн, дипломат і меценат, поліглот і поет. Дон-Жуан, шукач пригод. Персонаж літературних, живописних та музичних творів, - пишуть Сєргєй Бєрєц та Юлія Очєтова в статті для інтернет-порталу російської служби Британської Телерадіомовної Корпорації (BBC).

Це все про нього, про гетьмана Івана Степановича Мазепу, який із 1687 по 1708 рік правив Лівобережною Україною "під високою рукою" Москви та дому Романових.

Мазепа будував церкви та монастирі, заохочував просвіту. Ходив походами на татар, турків, поляків і шведів. Придушував запорізьку та правобережну вольницю. Наприкінці життя перейшов на бік затятого ворога свого сюзерена та добродійника царя Петра І – шведського короля Карла ХІІ.

Символ клятвопорушення для можновладців Російської імперії та СРСР. Символ боротьби за волю України для українських, європейських та російських вільнодумців. Національний герой незалежної України. Мазепа – це новий міф та нова політична реальність України. На молодь розраховані акція "Іван Мазепа. Made in Ukraine" та фестиваль "Мазепа-фест". Для всенародного вживання встановлюються пам’ятники гетьману, його ім’я дається вулицям міст, замість радянських назв.

За історичну та політичну коректність

У березні минуло 370 років з дня його народження, у вересні минає 300 років з дня смерті Івана Мазепи.

Рік ювілеїв Миколи Гоголя та Полтавської битви збігся в Україні з "роком Мазепи". Але боротьба за надання образу Мазепи рис символу української державності почалася задовго до 2009 року.

З перших років незалежності творці української національної ідеї створюють позитивний образ Івана Мазепи, свого роду Леніна – мудрого та непогрішимого вождя народу та держави. Плоди трудів різноманітні. Пенсіонерка Ольга Володимирівна з Харківської області, коли була вчителькою, часто привозила дітей до Полтави, до музею Битви. Цього разу приїхала з онуком у складі екскурсійної групи. Нещодавно у музеї відкрилася зала, що розповідає про історію України XVII - XVIII, з’явилися нові матеріали про Мазепу.

"Коли я раніше привозила дітей, казали, що він зрадник, зрадив Петру І, перейшов на бік Карла ХІІ. А тепер ми бачимо, що Іван Мазепа дуже багато зробив для України. Ми бачимо, що не таким уже він був зрадником, а навпаки хотів незалежності України, і бачив цю незалежність саме в союзі з Карлом. Тепер для нас Іван Мазепа – герой України", – діалектично розмірковує Ольга Володимирівна.

Старшокласниці Олі цікаві амурні пригоди гетьмана. "Мазепа – це романтична особистість. Писали про його романтичні пригоди, про роман із Мотрею Кочубей. Здається, в нього три дружини було, чи скільки там, забула вже. Такі факти з його біографії найбільше приваблюють".

10-річна Юля дотримується, незважаючи ні на що, традиційного погляду на особистість Мазепи: "Предатель…Зрадник!" Для більшої переконливості Юлія користується двома мовами.

Татьяна Таїрова-Яковлєва російський історик, автор добре прийнятої в Україні книжки "Мазепа", що вийшла у 2007 році в серії "Жизнь замечательных людей", вважає не зовсім коректною таку постановку питання – зрадник чи герой.

"Якщо казати "зрадник", то щодо Петра, напевне, так. А щодо Росії? Теж, напевне, так. І зовсім інша річ щодо українського гетьманства та українського козацтва. Все набагато складніше та неоднозначніше".

На думку Таїрової-Яковлєвої, далеко не скрізь в Україні доречні пам’ятники Івану Мазепі.

"Моя особиста думка: можна ставити пам’ятник у Батурині, по-моєму, там він уже є; в Мазепинцях, його маєтку родовому. Навіть у Києві. Ставити пам’ятник у Полтаві, на мою думку, це повний нонсенс. Те саме, що поставити пам’ятник Петру І на Пруті, де він зазнав катастрофічної поразки. У Полтаві Мазепа пережив страшну трагедію. Напевне, це навіть ображає його пам’ять, якщо там ставити йому пам’ятник".

Але влада Полтави та Полтавської області, які далеко не дружні між собою, солідарні у тому, що пам’ятнику Мазепі в місті бути.

Образ державника

Досить несподівана компанія – фігури Івана Франка, Наталки-Полтавки й Алєксандра ІІ – зустрічає відвідувача у фойє київського художньо-виробничого комбінату "Художник".

Не так давно тут ліпили образи героїв радянської епохи – Владіміра Леніна та Сидора Ковпака. Їхні культурні портрети, як і створені у часи історичного матеріалізму фігури Тараса Шевченка та запорожців, однаково цінованих Радянською та Незалежною Україною, фігури якихось молодих людей із музичними інструментами зберігаються на складах та у дворі комбінату.

Скульптори Микола та Назар Білики працюють над фігурою висотою більше за два людські зрости, що нагадує ліплення фараона. Батько та син завершують роботу над пам’ятником гетьману Івану Мазепі, який має бути встановлений у Полтаві в День Незалежності України 24 серпня. Чимала складність – пошук портретної схожості.

"З портретами була певна проблема, – каже Микола Білик. – Збереглися декілька портретів, але всі вони різні. Зупинилися на двох, які взяли за взірець. Мазепа на них зображений зі своїм гербом, і є підстави вважати, що це справді його портрети. Адже багато було знищено".

У період могутності та слави Мазепи його портрети розміщували на іконах у церквах, у тому числі в храмах Києво-Печерської лаври; вони висіли в будинках козацької старшини. Після зради Петру, анафеми та символічної страти багато його зображень були знищені. Але не всі й не відразу. "Складно зрозуміти, чому портрети гетьманів, що нагадують про часи відносної незалежності України, а особливо зображення Мазепи, підданого церковному прокляттю, були знищені тільки у 1834 році", – писав історик українського мистецтва Платон Білецький.

Мистецтвознавець пояснює це тим, що "титар, "будівничий храму", одним тільки цим своїм діянням, за поглядами української церкви, заслуговував на вічну пам'ять нащадків". На рахунку Мазепи близько тридцяти храмів. Книга Платона Білецького "Украинская портретная живопись XVII - XVIII вв." вийшла у 1981 році в Ленінграді накладом 25 тисяч екземплярів.

"Це класична фігура, – розповідає про свою роботу Микола Білик, – сидяча, з відповідними символами. У лівій руці свиток – державний документ. У правій булава – символ гетьманської влади. У художньому виконанні ми намагаємося наблизитися до стилю бароко. Українське бароко саме при Мазепі пролунало".

"Коли йдеться про перший пам’ятник Мазепі в Україні, це не може для мене бути звичайним завданням, – каже Назар Білик. – Для мене особисто – це перший пам’ятник такого розміру. І я більше виражаю себе як художник. Але в першу чергу я вивчаю особистість великого гетьмана та долучаюся до неї. Це пізнання та долучення до історії".

Про душі політиків та Семена Палія

Російська громада Полтави та її лідер Віктор Шестаков виступають проти пам’ятника Мазепі у місті: "Місто, яке ставить пам’ятник проклятому, саме буде прокляте". Дасть Бог, омине тиху затишну Полтаву чаша ця.

Шестаков визнає користь, принесену Мазепою Росії аж до осені 1708 року. Але реальний Мазепа має мало спільного з "проектом Мазепа", який, за словами лідера Російської громади Полтави, уже втретє "вкидається" в Україні у пострадянський період. Складові частини "проекту" – це і купюра номіналом десять гривень із портретом гетьмана, і долучення до "терміну Мазепа" вчителів та школярів, і пам’ятники, і перейменування вулиць.

"Мезепіанство прийшло уже й у Росію", – зазначає Віктор Шестаков. Вихід книжки Таїрової-Яковлєвої у серії ЖЗЛ у "такому солідному та безумовно патріотичному видавництві, як "Молодая гвардия" – наочне того підтвердження.

Він нічого не мав би проти, якби книжка вийшла в іншому видавництві та в іншій серії. "Навіть Карла можна назвати визначною людиною, але не його. Мазепа – істота низька".

Київський історик Роман Коваль не зараховує себе до табору апологетів Мазепи.

"Ставлюся до нього радше негативно: він багато років служив Московському престолу, караючи тих, хто не поділяв цієї його політики. Коли в Національній опері святкували ювілей Мазепи, я подумав: "Якби повернулася душа Семена Палія, якого Мазепа віддав у московські руки на каторгу в Сибір, як би він оцінив, що Мазепу зробили символом Української держави", – розмірковує Роман Коваль.

Полковник Семен Палій – фактичний правитель Правобережної України наприкінці XVII та на початку XVIII. Людина смілива, войовнича та питуща, популярний у народі та козацтві. То союзник, то противник Мазепи. Гетьман арештував його та відправив у Москву, звідки Палія заслали у Тобольськ.

Палій був повернутий із заслання Петром після переходу гетьмана до шведів. Дещо ідеалізований образ народного героя намальований в однойменному романі класика української літератури Юрія Мушкетика, виданому в 1954 році.

Друг парадоксів, журналіст і письменник Олесь Бузина пропонує таке пояснення: "Кожен український політик, який перебуває при владі, – за духом своїм Мазепа. Для таких людей Мазепа, який послужив і польському королю, й турецькому султану, і шведському королю, і російському царю, –ідеальний герой".

За словами Бузини, українські політики встигли "у кращому разі послужити двом силам – Радянському Союзу та Україні, як вони її розуміють".

Росіяни самі штовхнули Мазепу в обійми Карла ХІІ, говорить директор Інституту козацтва Тарас Чухліб.

Коли шведи восени 1708 року вторглися у межі Гетьманщини, а перед ними російські війська, що відступали, залишали зону "випаленої землі", знищуючи у смузі 30-40 кілометрів села, міста й посіви, виганяючи мешканців, – "це стало останньою краплею, що змусила Івана Мазепу перейти на бік шведського короля".

"Потрібно було рятувати просте українське населення, – пояснює Тарас Чухліб. – Гетьман Мазепа подумав, що з двох зол… між Швецією та Росією потрібно вибирати Швецію, тому що у військовому розумінні вона сильніша".

За припущенням Романа Коваля, "козаки не могли повірити, що Мазепа з прислужника Москви, на чиїх руках кров наших героїв, раптом став борцем проти Росії. Мазепа був дискредитований в очах українського народу й козацтва. Тому-то його й не підтримали, коли він став на боротьбу проти Петра".

"Гетьман Мазепа програв, програла Україна, тому що почалася громадянська війна – адже гетьмана не підтримала вся політична еліта, – розмірковує Тарас Чухліб. – Половина еліти залишилася на боці Петра І та Росії. Україна, як і під час обох світових війн, опинилася по обидва боки від лінії фронту".

"Мазепа – мій земляк!"

Олесь Бузина вважає, що український правлячий клас навмисне пропонує суспільству другорядні питання, щоб відволікти громадян від насущних проблем. "Міфи про Мазепу, трипільців, про те, що було в Україні за тисячу років до нашої ери – це частково їхні щирі бешкети".

"Історія – наука, і займатися нею провинні професіонали, – впевнена Татьяна Таїрова-Яковлєва. – Політизувати те, що було 300 років тому, на мою думку, нерозумно й смішно. 300 років тому були інші держави, інша геополітична ситуація. Транслювати це на сучасність зовсім некоректно та дуже небезпечно".

І все ж роздуми на тему, "що було б, якби", спокусливі. Наприклад, лишився б Мазепа вірний Петру й Росії, він би не тільки не піддався прокляттю, але й зберіг вплив на українську церкву, що живила кадрами та ідеями церкву російську.

У цьому разі мала всі шанси на успіх плекана батьками української церкви ідея "Другого Ієрусаліму" – Києва – на противагу ідеї Москви – "Третього Риму". Якою б тоді виявилася історія "російського світу"?

Можливо, мав рацію поет Боріс Чичибабін, який написав: "Уся б історія наша склалася мудріше та безкровніше, якби місто престольне… не на півночі похмурій звело золочені крівлі, а над вільним та щедрим Дніпром".

Так хто ж він, гетьман Іван Степанович Мазепа? "Мазепа – мій земляк! – заявляє Анатолій, робітник із Запоріжжя, уродженець Білої Церкви. – Це людина, яка боролася за свободу, за волю від Росії та від України. Від усіх!"

Є й такий погляд на речі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах