Головна
 

GW: Ризикований бізнес в Україні

21 липня 2009, 07:46
0
8

Криза в Україні призвела до того, що чимало тамтешніх компаній припинили платити своїм польським контрагентам. Поляки звертаються до суду, але там може статися все, що завгодно, - пише Рафал Засунь в польській Gazeta Wyborcza.

Konimpex (м. Конін) вже протягом багатьох років веде торгівлю зі Сходом – Росією, Україною, Казахстаном, Китаєм. Продає там, зокрема, добрива, каучук, целюлозу, технічну сажу. "До цього часу ми не мали великих проблем, – каже власник і глава компанії Войцех Плюта-Плютовський. – Але минулого року українська компанія "Росава" купила в нас каучук на 1,5 млн. дол. Частину цих коштів ми отримали, але й досі чекаємо на 1 млн. дол."

Коли не вдалося полюбовно залагодити справу, Konimpex звернувся до відомої київської юридичної контори і подав позов до суду. "Ми не думали, що будуть проблеми, бо наша справа очевидна. "Росава" навіть в офіційних документах підтверджувала, що вона наш боржник."

Але на польську компанію чекало багато несподіванок. Спочатку суд відмовив у розгляді позову, бо йому не сподобалися представлені документи про оплату судового збору, тобто завдатку за процес. Компанія склала ще один позов – так, як хотів суддя. "Цей позов також відхилили. Цього разу тому, що в ньому не були надані номери валютних рахунків обох сторін. Але такої вимоги немає в українському законодавстві", – розповідає глава Konimpeks.

Польська компанія була вже сита по горло претензіями судді, яка вела справу, і вона звернулася зі скаргою до суду вищої інстанції. "До мого адвоката в Києві подзвонив високопоставлений представник суду з претензіями, як ж так можна оскаржувати", – розповідає Плюта-Плютовський.

У третьому позові також відмовили через формальності. Йшлося про те, що не було зрозуміло, який суд має його розглянути. "Ми почали гадати, що мається на увазі", – говорить глава Konimpeksu.

Шила в мішку не сховаєш. Юристи конінської компанії встановили, що головний власник "Росави" – Костянтин Жеваго. В Україні цю особу не треба особливо представляти. 35-річний бізнесмен – один з наймогутніших олігархів, п’ятий у списку найбагатших українців. Йому належить, зокрема, банк і металургійна компанія Ferrexpo. Як і багато олігархів на берегах Дніпра, Жеваго – також і впливовий політик. Він засідає в парламенті за списком партії Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.

Однак внаслідок кризи його статки страшенно зменшилися. У той час як торік його капітал оцінювався в 3,5 млрд. дол., сьогодні його вартість складає ледве 900 млн. "Жеваго має великі проблеми. Однак я не думаю, що він не хоче платити через той факт, що кредитор походить із Польщі. Просто компанії якомога довше зволікають з кожною проплатою", – каже Gazeta Wyborcza Дмитро Горошун, аналітик компанії "Сократ".

"Коли з’ясувалося, що в грі компанія Жеваго, нам запропонували звернутися до однієї з охоронних фірм, якими керують так звані силовики, тобто колишні високопоставлені офіцери міліції або КДБ. Вони залагоджують такі справи. Як: це вже їхня справи. Але ми не хочемо діяти в такий спосіб", – каже Плюта-Плютовський.

Десь за півроку Konimpex дочекався першого рішення суду вищої інстанції, який наказав розглянути справу в одному з районних судів Києва. Але "Росава" одразу ж відмовилася виконувати це рішення. "І ми досі чекаємо", – каже Плюта.

"Таких людей, як Жеваго, суди просто бояться, – стверджує український журналіст з престижного економічного тижневика. І напівжартома- напівсерйозно радить: "В Україні розпочалася війна між Жеваго і ще одним великим олігархом Ігорем Коломойським. Може, тоді Коломойський викупить у поляків борг, щоб мати черговий інструмент для боротьби з Жеваго?"

Гарантія, як в українському "Сітібанку"

Нижньосілезький машинобудівний завод Zanam-Legmet поставляє обладнання, зокрема, для компанії KGHM. Частину обладнання він хотів закупити на українському підприємстві "Дніпротяжмаш". Але українці не виконали умов угоди. "Вони пояснювали, що ціни на сировину зросли, і захотіли перегляду контракту", – розповідає Кшиштоф Бжостек, директор адміністрації Legmet. Польська компанія пішла на поступки щодо умов договору, але з огляду на те, що понесла у зв’язку з цим втрати, вона хотіла добитися від українців відшкодування, за домовленістю. На карту було поставлено близько 4 млн. євро. Legmet гадав, що застрахувався з усіх сторін. Гарантії виплат можливого відшкодування за невиконання умов договору з боку "Дніпротяжмашу" представив український "Сітібанк". Однак виявилося, що в Україні це не так просто.

"Банк відмовив нам у виплаті коштів за гарантією, – каже Бжостек. – Він послався на рішення українського суду. Ми були дуже здивовані – ніхто нам не повідомляв про жоден процес. Якби взагалі дійшло до справи в суді, то розгляд повинен би відбутися в Польщі – так чітко було прописано в угоді з українською компанією. А вирок українського суду дуже дивний. Це радше белетристика, а не юридична мова".

Бжостек додає, що Legmet займається бізнесом у кількох країнах колишнього СРСР – в Україні, Казахстані, в Росії. Найпевніша ситуація в Казахстані, найгірша, на жаль, в Україні.

Уряд втручається, але безрезультатно

Компаній, які чекають на гроші від українських партнерів, дедалі більше. Виробники м’яса Mościbrody і Łuków чекають на кілька десятків тисяч євро за м’ясо, яке купив Державний комітетУкраїни з державногоматеріальногорезерву. Компанія з Харкова винна компанії PL Leasing близько 10 млн. злотих за оренду трамваїв і тролейбусів. Компанії звернулися по допомогу до уряду. Міністерство економіки було настільки занепокоєне, що стало на захист польських компаній у переговорах з українським урядом. Однак наразі це принесло небагато результатів.

Чи можуть взагалі польські компанії розраховувати на справедливість в Україні? "Ситуація в судах покращується, зокрема, якщо порівняти її з тим, що було ще десять років тому. Є багато прекрасних, молодих, освічених суддів, – каже Тадеуш Пілат, віце-президент Польсько-української господарчої палати, який керує юридичною конторою у Варшаві і Львові. – Але певна частина суддів і досі не усвідомила, що їхнім атрибутом повинна бути незазангажованість. До цього часто додається корупція і страх суддів перед високопосадовцями і босами бізнесу."

"Найбільша проблема в Україні – це корупція, – розповідали нещодавно Gazeta Wyborcza президент PZU Ukraina Яцек Аустен і один з директорів PriceWaterhouseCoopers у Києві Кшиштоф Ліпка. – Чи робить щось уряд, щоб із нею боротися? – На жаль, переважно на словах", – скаржаться польські менеджери.

Нещодавно в Україні розгорівся гучний корупційний скандал – за хабарі було заарештовано суддю львівського апеляційного суду Ігоря Зварича. Він зберігав у кабінеті 2 млн. грн., а вдома – мільйон доларів готівкою. Але його арешт, на жаль – єдиний приклад боротьби з корупцією серед українських високопоставлених чиновників. Причому настільки незвичний, що Президент Віктор Ющенко негайно нагородив посадовців, які вели слідство, орденом "За мужність".

"Безлад в українській адміністрації відлякує польські компанії", – каже Пілат.

І це, на жаль, видно. У 2007 році на хвилі ентузіазму після Помаранчевої революції поляки інвестували на берегах Дніпра рекордний обсяг – 300 млн. євро. А наступного року ця сума скоротилася до ледве 25 млн.

Оригінал статті

***
У рубриці Огляд преси статті з зарубіжних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не відповідає за зміст даних матеріалів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах