Головна
 

РИА Новости: Те, що відбувається в Україні, - не внутрішня справа України

12 серпня 2009, 23:46
0
5

Майже ні в кого не викликає сумнівів те, що нинішні розбіжності Росії з Україною саме зараз досягли піку. На цьому тлі зроблена у вівторок жорстка заява президента РФ про російсько-українські відносини виглядає цілком логічною, пише РИА Новости.

Чого не скажеш про озвучену головою ради партії Наша Україна і главою Секретаріату Президента Вірою Ульянченко відповідь команди Ющенка, в якій сказано: "Агресивна тональність звернення російського лідера, по суті, стосується не Віктора Андрійовича Ющенка та його політики, а всієї нашої держави і всього українського народу". 

Хоча Москва звинуватила саме офіційний Київ у недружній політиці, а зовсім не український народ. Причому підставою стали не окремі факти, а навмисне нагнітання антиросійський настроїв керівництвом України, яке відбувається з дня в день. Це і недавнє оголошення українською стороною двох російських дипломатів персонами нон грата, і постійні заяви, пов'язані з Чорноморським флотом, відверті провокації проти російських моряків. Також важливим фактором став досить негативний фон, якому не перешкоджали українська владиа, під час візиту в Україну Патріарха Московського і Всієї Руси Кирила.

Накопичення певного негативного потенціалу проти Росії не могло бути нескінченним. Це з очевидністю продемонструвало російське керівництво, прийнявши рішення про те, що на сьогоднішній день перебування в Києві дипломата в ранзі посла РФ є недоцільним. І головним мотивом для такого кроку стали навмисні дії української сторони для погіршення відносин між двома країнами. 

Керівництво Росії пов'язує свої надії на поліпшення взаємодії з прийдешніми виборами і можливою зміною президента України. Нинішній Президент України Віктор Ющенко серед вищих політичних діячів країни по-своєму унікальний. Ні до нього, ні, треба сподіватися, після нікого подібного йому не буде. Безумовно, новий український лідер стане вельми непростим партнером у побудові відносин з Росією. І до цього треба підійти з розумінням, тому що будь-який із політиків, що займають нині перші позиції в президентських рейтингах, буде дуже жорстко і послідовно відстоювати українські інтереси і в економіці, і в політиці. Але навряд чи можна припустити, що у влади на Україні з'явиться людина, яка з тією ж послідовністю, як Ющенко, буде відстоювати інтереси США, а не національні інтереси своєї країни.

Якщо подивитися на нинішніх українських політиків, які мають намір балотуватися і мають реальні шанси стати на чолі держави, ми не знайдемо серед них тих, хто налаштований неконструктивно у відношенні Росії, хто в центр своєї політики ставить руйнування традиційних зв'язків між Росією та Україною. До того ж ці політики прислухаються до думки більшості українських виборців, які виступають за збереження братерських почуттів. 

Зрозуміло, коли мова йде про майбутнє президента іншої країни, сподіватися, що він не відступить від жодної даної в передвиборний період обіцянки, було б трохи наївно. Але абсолютно очевидно, що таких заморочених на історичних фобіях на питаннях переписування історії - такого роду політиків серед кандидатів на посаду президента немає. Кому ще могло прийти в голову зайнятися реабілітацією бандерівців, виправдовувати інших колабораціоністів, які співпрацювали з фашистським режимом, з нацистами, винних у вбивствах мирних жителів і геноцид поляків і євреїв на території України під час Другої світової війни? Якщо тільки деяким послідовникам Ющенка, але займають, як і він сам, нижні щаблі рейтингу симпатій українського електорату.

Якщо ж говорити про реальних і здорових політиків, то у російського керівництва робочі відносини з лідером української опозиції Віктором Януковичем. У нас досить конструктивні відносини з прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко. Та й третій претендент - Арсеній Яценюк, який був спікером парламенту і головою українського МЗС, підтримує з нами цілком нормальні відносини. У будь-яких зроблених заявах їхні погляди, точка зору в значній мірі відрізняються від прагнень Ющенка. 
Інколи висловлюють побоювання, як би не нашкодити тому чи іншому кандидату надто явною підтримкою російськоюю, яка, мовляв, завадила Віктору Януковичу у виборчій компанії 2004 року. Події того часу складалися зовсім не в зв'язку з позицією Росії. Ставка на Януковича була зроблена, перш за все, президентом Кучмою. А Росія завжди займала досить коректну позицію по відношенню до тих наступників, яких висували чинні президенти дружніх країн. 

Підсумки української президентської кампанії 2004 року можна зараз оцінювати по-різному, але факт полягає в тому, що Віктор Янукович у другому турі вибори виграв. Інша справа, що нелегітимними діями і акціями громадянської непокори невелика частина українського суспільства змусила цю перемогу переграти. І зовсім не російське втручання, а суто українська ситуація - розкол між елітами сходу, центру і заходу України - була настільки серйозна, що Віктор Янукович погодився на переголосування в третьому турі, щоб об'єднати країну і не допустити громадянського конфлікту. Подальші події показали, що розкол, який проявився в яскравій і драматичній формі в 2004 році, по суті, нікуди не дівся. Сьогодні Україна знову рухається за досить конфліктним сценарієм. Схід і південь України голосують і віддають переваги одним, центр - другим, а захід - третім. Тому проблема подолання розколу країни не пережита, і ні у одного з нинішніх політиків немає остаточного задовільного рецепта. Але ця проблема - українська, а не російська.

Безумовно, Ющенко не сам в своїх поглядів, є люди, які його підтримують, підживлюють його настрій, але їх просто безнадійна меншість. Власне, трагізм нинішньої ситуації в Україні полягає саме в тому, що дуже маленька, але дуже агресивна меншість намагається примусити всіх інших думати так, як вони. Тобто свідомість цих людей глибоко тоталітарна. 

Другою частиною правди є те, що сьогодні Президента Ющенка в Україні реально ніхто не слухає. Він може говорити і заявляти все, що завгодно, але більшість українців теж живуть в очікуванні нового президента. 

Я сумніваюся, що за межами свого електорального гетто розміром у 3-5% Віктор Ющенко може зробити щось на цих виборах. 

Усім зрозуміло, що відсутність нормальної процедури з послами між двома близькими у всіх сенсах державах не можна вважати терпимою. Медведєв, приймаючи рішення, виходив з того, що ситуація настільки нетерпима, що повинні наслідувати певні дії, у тому числі з російської сторони, які чітко розставляють крапки над "I". Адже українська політика часто будується за принципом: "А Васька слухає, да їсть". Пряма позиція російського керівництва є в цьому контексті цілком виправданою. Звичайно, ми будемо чекати поліпшення російсько-українських відносин. Власне кажучи, чекати залишилося не так довго.


Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах