Ъ: Віктор Ющенко розклав альянс

- Ви знаєте, ми вчора довго говорили з Володимиром Володимировичем. І хочу вам сказати, що у нас з ним є така людська щирість, про яку треба мріяти, - повідомив український президент.

Інтонація, з якою це було сказано, дозволяла припустити, що насправді пан Ющенко мріяв про щось більше, ніж про "людську щирість".

- Основні недомовленості стосуються гуманітарного блоку і блоку безпеки, - тут же підтвердив президент здогадки слухачів.

Про необхідність вступу України в НАТО Віктор Ющенко говорив довго, почавши розповідь здалеку. "Ми 800 років йшли до того, щоб мати незалежну країну, - говорив він. - У НАТО кожна країна отримує континентальну гарантію свого існування".

- Коли мені говорять про бази НАТО в Україні, то я відповідаю: цього не буде ніколи! Цього нам Конституція не дозволяє, - продовжував президент. - А референдум буде. З роками. З часом. Дайте спочатку працювати з НАТО в рамках плану дій з членства в альянсі.

У випадку ж якщо Київ відмовиться від планів вступу до Альянсу, з його слів, автоматично знову виникає загроза втрати Україною незалежності.

- Говоритимемо щиро: своїми силами ми не зможемо забезпечити достатню оборонну політику. Я вам нагадаю, що у нас немає нафти і немає газу, - підсумував Віктор Ющенко.

Можливо, в залі і були противники вступу України в НАТО, але на такі президентські аргументи представникам діаспори було нічим перечити. Пан Ющенко сприйняв їх мовчання як знак згоди і продовжив ділитися спогадами про переговори в Кремлі:

- Мені говорять, що у нас спільна історія. Але особисто мені це нагадує школу. У школі всі класи начебто разом. Але якщо придивитися, то у кожного класу своя історія.

Такий довгий вступ був необхідний для того, щоб зал зрозумів аргументи в захист Української повстанської армії (УПА), яка діяла на Західній Україні у воєнні і післявоєнні роки.

- Німці оголосили, що з їх приходом Україна отримує автономію. І зрозуміло, що патріотичні сили мали великі надії з цього приводу. А коли ці надії не виправдалися, українські націоналісти почали боротися з німцями і воювали з ними три роки, - переконував присутніх президент.

Українська діаспора слухала його мовчки, не заперечуючи, але і не підтримуючи. І тоді Віктор Ющенко вперше за час виступу підвищив голос:

- І взагалі, ви думаєте, мені легко було ухвалювати рішення про нагородження Шухевича (перший керівник УПА)? Ні, нелегко! Дуже нелегко! Але я повинен був це зробити, тому що інакше ніхто б цього не зробив!

Піднявся шум у залі, а пан Ющенко, посміхнувшись, несподівано сказав: "От якби ще з газом розібратися", після чого перейшов до вирішення повсякденних проблем української общини.