Finanсіal times: Думки українців з приводу заявки на вступ до НАТО розійшлися

Київ запевнили  на зустрічі, що Україну в майбутньому приймуть до НАТО, але його заявка на приєднання до Програми дій зі вступу (ПДЧ) була відхилена з обіцянкою переглянути питання наприкінці року.  

Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко, прозахідний Президент і прем'єр-міністр, наполягли  на отриманні обіцянки прийняття до НАТО, побачивши в ній крок до прозахідної  інтеграції України  за допомогою членства в НАТО і ЄС.

"Це історичне рішення, – зазначив Ющенко в Бухаресті. – Це наша перемога, тому що цим документом всі 26 союзників підтвердили своє рішення, яке ми всі погоджували сьогодні, що ці країни (Україна і Грузія) стануть союзниками".  

Але Віктор Янукович, проросійськи орієнтований лідер опозиційної Партії регіонів, зробив акцент на відмові НАТО включити Україну в план ПДЧ. Він вітав це рішення, зазначивши, що збереження нейтралітету відповідає національним інтересам України.

Колишній помічник Президента і глава євроатлантичного Університету Олег Рибачук взазначає: "Є дві крайнощі. Для Президента і його Секретаріату рішення щодо НАТО перевищило наші очікування. Для Партії регіонів це рішення – просто "ні" від НАТО. На мою думку, країні дали зелене світло в Бухаресті, але керівництво отримало попередження з приводу свого ставлення до питання".  

Заявка України на вступ до НАТО піднімає болючі внутрішні і міжнародні питання. Всередині країни більшість українців підтримує майбутній вступ до  ЄС, але скептично ставиться  до вступу в НАТО. За даними опитувань громадської думки, близько 60% населення проти вступу до НАТО, а 20% – за вступ. Але прихильники вступу до НАТО стверджують, що все зміниться, як тільки українці отримають більше інформації. Цього року уряд потроїв витрати на інформування з питань НАТО, піднявши їх до 10 млн. гривень (2 млн. доларів). Григорій Немиря, заступник прем'єр-міністра з питань  європейської і міжнародної інтеграції, зазначає: "Деякі політики у минулому з великим небажанням обговорювали питання НАТО під час своїх кампаній. Тепер це  неминуче". 

Проте через політичні розбіжності пронатовське лобі постійно стикається з ускладненнями в просуванні ідеї вступу. Ясно, що якщо Януковичу в майбутньому вдасться повернутися до влади, він заблокує прогрес, що він і зробив, будучи прем'єр-міністром в 2006 році. Ющенко і Тимошенко згодні на вступ, але розходяться в інших питаннях, що знову ж таки ускладнює  процес координації. Західні дипломати стверджують, що їхні розбіжності перешкоджали виконанню існуючих угод України про співпрацю.

Росія має велику вагу на міжнародному рівні. Кремль налаштований  рішуче проти заявки України. Більшість росіян розглядають її як зраду. Президент Володимир Путін заявив, що, якщо військові установки НАТО колись з'являться на Україні, Москва націлить на Україну свої ракети. Те ж саме говорять його генерали. НАТО наполягає, що у Москви немає права вето на майбутнє розширення – не більше, ніж у минулому. Але Німеччина і Франція, що виступили проти плану ПДЧ для України і Грузії, вчинили так частково із страху спровокувати Кремль. Росія все більше прагне до відновлення своєї влади в регіоні, і як і раніше неясно, чи зможе альянс досягти згоди щодо  ПДЧ цього року.

Рибачук стурбований антиукраїнською пропагандою, яка витікає від Москви, особливо зображенням українців як "фашистів". Проте, за його словами, для українських прихильників вступу до НАТО є свої переваги в брязканні Росії зброєю, тому що чим сильніші погрози, тим легше буде заручитися усередині країни підтримкою вступу до НАТО. Колишній президент Леонід Кравчук, що раніше виступав проти вступу, недавно різко змінив свої погляди на користь пронатовської кампанії. Немиря прямо сказав: "Ні у кого не повинно бути права вето, прямого або непрямого, на суверенний демократичний вибір України".

Разом з тим країна просуває інші елементи міжнародної інтеграції, починаючи з Світової організації торгівлі (СОТ), в яку вона вступає цього місяця. Уряди поволі долали внутрішнє протекціоністське лобі, але членство стає реальністю. Вступ до СОТ, як очікується, сприятиме розвитку торгівлі, інвестицій і зростанню ВВП і відкриє дорогу до переговорів з приводу угоди про вільну торгівлю з ЄС. Україна зосередиться на економічній інтеграції і сподівається, що, за словами Немирі, це стане "каталізатором для майбутньої політичної інтеграції" в ЄС.  

Для Немирі євроатлантична інтеграція є питанням внутрішньої політики  не меншої мірою, ніж  зовнішньої. Він зазначає: "Країни міняються зсередини. Зміни в державі наших масштабів завжди носитимуть обмежений характер. Створення стійкого імпульсу до змін, який спрацює, – це справа громадян і уряду країни".