ВН: Зміїний суд

Засідання суду продовжиться до 19 вересня. Тяганина триває вже чотири роки, під час яких збиралися документи. Тепер наступила фінальна фаза заслуховування сторін. Остаточне і таке, що не підлягає перегляду рішення суд оголосить через три-шість місяців. Спірна територія становить12 тис. кв. км., де на морському дні кілька років тому були відкриті родовища нафти і газу.

Питання про розмежування шельфу залишилося відкритим при підписанні румунсько-українського договору в 1997 році. Згадку про спір включили в додатковий лист-протокол, підписаний двома главами МЗС. Сторони хотіли вирішити питання мирно протягом двох років, розмова продовжувалася аж до 2004 року, але домовитися Бухарест і Київ так і не змогли.

Головною проблемою став острів Зміїний. Якщо вважати його скелею, тобто непридатною для життя і ненаселеною сушею, то розмежування шельфу пройде на користь Румунії. Якщо ж вважати його населеним, на чому наполягає українська сторона, то в цьому випадку лінія розмежування доходить до румунського берега в дельті Дунаю - Зміїний розташований на відстані 35 км. від побережжя. Недивно, що Україна поспішала заселити острів. За розпорядженням президента Віктора Ющенка на Зміїному почали будувати туристичні об'єкти і навіть банк. У відповідь Румунія подала позов до Гааги, сподіваючись на професіоналізм міжнародних суддів в галузі морського права.

Острів Зміїний був включений до складу СРСР, хоча його приналежність не була згадана в Паризькому договорі 1947 року, що визначив кордон між Румунією і СРСР. У 1948 році Сталіну було потрібно від румун спеціальний протокол за підписом міністрів закордонних справ двох країн, підтверджуючий згоду Бухареста на приналежність Зміїного і ще декількох островів в Дунайській дельті Москві. Румуни не заперечували, хіба що прем'єр Петру Гроза дозволив собі сказати Сталіну: «Ну що ж, будемо менше істи чорної ікри...»

Звернувшись до Гаагського суду, Румунія добивається прав на шельф, не заперечуючи приналежності острова Зміїний, оскільки «великий» двосторонній Договір від 1997 року підтвердив нинішню румунсько-український кордон. Недивно, що румунські націоналісти вважають «зрадником» тодішнього президента Еміля Константінеску, який підписав договір.

Колишній посол Румунії в Росії і в країнах Закавказзя, а нині виконавчий директор Університету Чорного моря Костянтин Гирбя назвав нинішню суперечку з Києвом «нещасливим спадком, що дістався від СРСР».

Він визнав, що згоди в цьому питанні немає: «Ми з українськими друзями розуміємо один одного, маємо спільні цілі. Хоча ми вже члени НАТО і Євросоюзу, а вони ще ні, ми допомагаємо їм. Але в питанні розмежування шельфу ми не дійшли компромісу». Експерт «ВН» дорікнув українській стороні в «перебільшеннях», сказавши, що Зміїний не є жилою територією - «там немає ні прісної води, ні землі, ні дерев - лише камінь і сильний вітер». За його прогнозом, «економічна зона шельфу, дуже важлива для обох сторін, врешті-решт експлуатуватиметься на користь двох країн».