Досі немає договору про постачання газу до України. А, отже, крадіжка газу або його «технічний відбір», як це дійство сором'язливо іменують в Україні, неминуче продовжиться, - пише Захар Виноградов для інтернет-видання РИА Новости.
Жарт, який народилася 11 січня. Відразу після підписання відомих протоколів з газового моніторингу заходить прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко в кабінет Президента країни, де крім Віктора Ющенка перебуває Віктор Балога та деякі інші наближені до глави держави політики і чиновники, і вітає усіх з настанням нового року: "З новим газом, панове!".
Як відомо, в кожному жарті є частка жарту, решта - правда. Так, протокол підписано, хоча спочатку з декларацією. Так, тепер протокол підписано без декларації і ось-ось російський газ з української трубопроводу піде в Європейський Союз.
Проект зі згуртуванню різних політичних сил навколо Президента, авторитет якого в кінці минулого року сильно похитнувся, почав діяти в кінці минулого року зривом переговорів щодо постачання газу.
Але проблема залишається. Саме газова. Проблема і для Євросоюзу і для України. По-перше, тому що досі немає договору про постачання газу до України. А, отже, крадіжка газу або його "технічний відбір", як це дійство сором'язливо іменують в Україні, неминуче продовжиться. Ну, не зараз, коли на газо-вимірювальних станціях осядуть спостерігачі з ЄС і РФ, а через місяць, коли багатостраждальний протокол перестане діяти. Тому що владу України, і це вже зрозуміло, не влаштовує ціна газу, яку для країни постачальник підняв до ринкової. Не влаштовує і необхідність сплати штрафних санкцій у розмірі 600 млн. доларів. Але головне, в ході газових дебатів всередині України немає відповіді на основні питання, які чомусь і експерти, і політики, і політологи наполегливо замовчують.
Спочатку питання
Питання перше. А куди, власне, поділися гроші, які впродовж року Нафтогаз України отримував від споживачів за поставлений газ?
Нагадаю, що ціна газу, який надходить в країну з Росії, була - 179,5 дол. за 1000 кубометрів блакитного палива. А продавали його споживачам (підприємствам, а не облкомунгосп) по 320 дол. за ті ж 1000 кубів.
Глава Секретаріату Президента зауважив, що перекриттям постачання газу в нашу країну Москва порушує взяті на себе міжнародні зобов'язання як гаранта безпеки і територіальної цілісності України після відмови Києва від ядерної зброї
Як стверджує керівник РосУкрЕнерго пан Фірташ, вся маржа від продажу цього газу осіла в Нафтогазі. Маржа - це 140,5 доларів з кожної тисячі. А решта 179,5 долара? В принципі, мільярдні суми... До речі, щодо маржі - це теж справа темна. Якщо маржа осідає на рахунках Нафтогазу, чому ж це підприємство не змогло в кінці року розрахуватися з Газпромом за своїми боргами? Адже відомо, щоб розрахуватися з боргами, Нафтогаз взяв близько 4 мільярдів доларів комерційних кредитів. Іншими словами, у фінансовому просторі Нафтогазу зникли... 4 мільярди доларів (крім маржі). Але питання, куди поділися гроші сумлінних платників так і залишається відкритим. Більш того, це питання взагалі не стоїть на порядку денному політичних еліт України.
Обговорюється тільки те, як недобре чинить Росія, вимагаючи з України штрафні санкції за невчасно зроблені розрахунки.
І це друге питання, яке виникає при обговоренні російсько-українського конфлікту. Чому Нафтогаз, прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко, та й сам Президент так запекло говорять що "повністю розрахувалися з Газпромом", у той час як штрафні санкції висять на Нафтогазі, який саме з цієї причини і не може укласти договір про постачання газу з Росії для своїх споживачів?
Зовнішня загроза, як відомо, завжди згуртовує внутрішніх супротивників. Якщо такої загрози немає, її потрібно вигадати.
Будь-яка комерційна угода передбачає наявність штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки. А Україна цього правила у відносинах з Газпромом не визнає. Чому?
І, нарешті, третє питання, яке так само випливає з попереднього. Чому Нафтогаз, розраховуючись з Газпромом по залишках 2008 року, дотягнув до 30 грудня (останнього в минулому році розрахункового дня в банках України)? Адже і сума боргу, і те, що на рахунках Нафтогазу немає грошей для остаточних розрахунків, було відомо задовго до цієї дати. Більше того, адже саме це "затягування" розрахунків спровокувало весь конфлікт – як наслідок Україна не уклала з Росією угоду про постачання газу для власних потреб, втративши таким чином 80 відсотків споживаного газу за пільговою ціною в 250 дол за 1000 кубометрів. Це, в свою чергу, спровокувало подальшу газову ескалацію. І, логічно, - втрату "комерційної" репутації України в очах партнерів по Європейському Союзу, і, нарешті, загрозу всій промисловості країни зупинитися через відсутність легітимного, а не "технічного", блакитного палива.
Тепер відповіді
Відповідь перша. Газ до України в 2008 році надходив через посередника в особі РосУкрЕнерго, безпосереднє відношення до української частини якого має, за інформацією депутата Верховної Ради України Тараса Чорновола, брат Президента Петро Ющенко. Цілком легітимний посередницький відсоток РосУкрЕнерго в розмірі 1,5-2 доларів з кожної тисячі кубометрів газу складається, однак, у значну суму, невідому широкій громадськості, тому що є комерційною таємницею.
Від РосУкрЕнерго газ надходить в Нафтогаз України, який розподіляє його по споживачам і бере з них за нього оплату. Цю структуру курирує, як тепер вже зрозуміло практично всім, прем'єр-міністр країни Юлія Тимошенко.
Формально від РосУкрЕнерго газ надходить в Нафтогаз України, який розподіляє його по споживачам і бере з них за нього оплату. Цю структуру курирує, як тепер вже зрозуміло практично всім, прем'єр-міністр країни Юлія Тимошенко. Перед тим, як обійняти цю посаду, Юлія Володимирівна наполегливо вимагала безпосередніх і прямих поставок газу від Газпрому до Нафтогазу. У цьому сенсі політична боротьба прем'єра з Президентом мала й цілком реальний економічний зміст. Але в цій частині не вийшло. Таким чином, гроші, які зникли у Нафтогазі, треба, мабуть, шукати в цих самих структурах. Але чомусь не шукають.
Відповідь друга. Сплата штрафних санкцій відразу ж спричинить виникнення питання про те, хто винен, а, отже, вся нинішня структура Нафтогазу опиниться перед необхідністю відкрити складний і заплутаний процес руху коштів від споживачів у Нафтогаз і в наразі нікому невідомі структури.
З іншого боку, штрафні санкції виникли не самі по собі, а в результаті самовбивчих дій Нафтогазу на переговорах з Газпромом в кінці минулого року. А це - відповідь на третє, може бути найголовніше питання.
Газ до України в 2008 році надходив через посередника в особі РосУкрЕнерго, безпосереднє відношення до української частини якого має, за інформацією депутата Верховної Ради України Тараса Чорновола, брат Президента Петро Ющенко.
І тут настає момент істини. Найцікавіше, що в цій частині інтереси двох протиборчих сил - Президента і прем'єра багато в чому збіглися. Затягування переговорів мало і має не тільки економічний, але й цілком політичний сенс. Але спочатку про Грузію.
Південно-осетинського конфлікт в серпні минулого року, спровокований Грузією, вірніше її президентом Михайлом Саакашвілі, мав для останнього одне незаперечне досягнення. У результаті тої п'ятиденної кавказької війни президенту Грузії вдалося згуртувати навколо себе різні, у тому числі й опозиційні політичні сили. Зовнішня загроза, як відомо, завжди згуртовує внутрішніх супротивників. Якщо такої загрози немає, її потрібно вигадати.
А тепер кілька цитат на закуску.
Думка незалежного спостерігача, українського політолога Володимира Фесенка: "Українська влада у газовому протистоянні з Росією виглядає монолітною, принаймні, виступає єдиним фронтом".
Рекомендація керівника секретаріату президента Віктора Балоги (10.01.2009, Українська правда):
"Глава Секретаріату Президента зауважив, що перекриттям постачання газу в нашу країну Москва порушує взяті на себе міжнародні зобов'язання як гаранта безпеки і територіальної цілісності України після відмови Києва від ядерної зброї. Росія повинна була б утримуватися від будь-якого тиску на Україну, в тому числі й економічного, яким є одностороннє припинення постачання газу. "На практиці закриття російського газового вентиля є не тільки тиском - цей крок можна порівняти з катуваннями економіки і населення цілої країни", - наголосив В. Балога.
Якщо маржа осідає на рахунках Нафтогазу, чому ж це підприємство не змогло в кінці року розрахуватися з Газпромом за своїми боргами?
У цій ситуації, на думку В. Балоги, наша держава та її народ має один вихід - об'єднатися на основі інтересів своєї Вітчизни. Іншими словами, проект зі згуртуванню різних політичних сил навколо Президента, авторитет якого в кінці минулого року сильно похитнувся, почав діяти в кінці минулого року зривом переговорів щодо постачання газу.
У даній ситуації інтереси "простих українців", як і проблеми "простих європейців", які опинилися без тепла в сувору зиму, відійшли на другий план перед політичною доцільністю об'єднання населення, різних структур влади навколо єдиного національного лідера - Віктора Ющенка.
Тому подальші переговори щодо поставок газу в Україну будуть тривати з аналогічним успіхом. У кожному жарті є частка жарту. Інше - реальність, нехай і не завжди відкрита. "З новим газом, панове!".