Газова криза, що розгорілася між Москвою, Києвом та Євросоюзом видається хаотичною. Але насправді – це велика гра за енергоресурси та політичні впливи, - пише Марцін Войцеховський у Gazeta Wyborcza.
У п’ятницю, коли в Києві перебуватиме глава МЗС Польщі Радослав Сікорський, до Берліна з візитом прибуде прем’єр Росії Володимир Путін. З єдиною метою. Добитися від уряду Ангели Меркель заяви про те, що німці і досі підтримують ідею будівництва Північного газопроводу. Якщо він це почує, не виключено, що Москва відпустить Україну і газ піде на Захід.
Газопровід, що проходитиме дном Балтійського моря з Росії до Німеччини – це ідея Путіна та його сердечного друга Ґергарда Шредера – колишнього канцлера Німеччини (від Соціал-демократичної партії) і теперішнього глави наглядової ради консорціуму, який займається будівництвом Північного газопроводу (із зарплатою в 100 тисяч євро). Але пані теперішній канцлер (з Християнсько-демократичної партії) знає, що трубопровід погіршить відносини з Польщею і їй не подобаються імперські амбіції Путіна. Водночас Меркель знаходиться під тиском промисловців. "Ви платите до каси ЄС 40 млрд. євро щорічно. Ви не повинні постійно дотувати інших", - напевне, скаже Путін, щоб переконати Меркель, що Євросоюз повинен долучитися до будівництва балтійського трубопроводу. Що відповість канцлер? "Останній квартал для їхньої економіки був найгіршим за останні 20 років. Німці змушені подумати про власну шкіру", - каже польський аналітик.
Росіяни розраховували, що достатньо буде забрати газ у проросійської східної України, щоб прихильники Москви пішли штурмом на Київ. Нічого подібного.
Знову виникає також питання про газопровід Nabucco, який проходить до Європи з Каспійського моря через Туреччину, оминаючи Росію. Це реальна диверсифікація джерел постачання, а не лише транзиту. "Але без США проект Nabucco не має шансів", - кажуть європейські дипломати. За неофіційними даними, Барак Обама збирається його підтримати. Тому Москва веде зараз таку гостру гру – прагне здобути енергетичні переваги в Європі ще до інавгурації Обами 20 січня.
Восени Київ підписав із Вашингтоном угоду про стратегічне партнерство. Вона, зокрема, передбачає допомогу в модернізації енергетичних систем. Росіяни бояться, що це спроба остаточно вилучити Київ з їхньої сфери впливу. Однак наразі це зовсім нереально. Навіть від оточення прозахідного Президента Віктора Ющенка до Москви надходять дружні пропозиції, хоч і на рівноправних засадах.
Газовий конфлікт об’єднує розсварену українську еліту. Росіяни розраховували, що достатньо буде забрати газ у проросійської східної України, щоб прихильники Москви пішли штурмом на Київ. Нічого подібного. Навіть проросійським українським політикам стає моторошно від ідеї про розпад держави, яку надихає Москва. Україна підготувалася до перекриття газу значно краще, ніж можна було сподіватися, та не піддається брутальним натискам.
Гра за енергоресурси швидко не закінчиться. "Ключ до Росії мають сьогодні німці або американці. Хіба що в українців раптом закінчаться запаси газу, і вони будуть змушені поступитися Росії", - каже польський дипломат.
Оригінал статті